65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1774/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 916/1774/25
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, 11, код ЄДРПОУ 38728549)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" (36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6-Б, код ЄДРПОУ 44779177)
про стягнення 21 692,13 грн.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» 21 692,13 грн. коштів за договором про поставку товару від 01.05.2024 № 57-В-ПВФ, з яких: пеня у розмірі 8 589,25 грн. та штраф у розмірі 13 102,88 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про поставку товару від 01.05.2024 № 57-В-ПВФ щодо строку поставки товару.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі сторонам встановлено строки на подання суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
19.05.2025 за вх.№15747/25 господарським судом одержано заяву про передачу справи за підсудністю, в якій відповідач просить суд: передати справу № 916/1774/25 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» про стягнення 21 692,13 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
21.05.2025 за вх.№16190/25 господарським судом одержано заперечення на клопотання (заяву) про передачу справи за територіальною підсудністю, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФОРПОСТ 17» про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області та залишити справу № 916/1774/25 для розгляду в Господарському суді Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю за вх.№15747/25 від 19.05.2025 у справі №916/1774/25.
30.05.2025 за вх.№17245/25 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.
06.06.2025 за вх.№17970/25 господарським судом одержано відповідь на відзив.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача:
- Відповідач фактично визнає факт порушення строків поставки товару, однак намагається уникнути відповідальності, посилаючись на наявність обставин непереборної сили у вигляді відключень електроенергії, зумовлених воєнним станом в Україні.
- Посилаючись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов'язань за Договором та звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов'язково потрібно довести, як саме проявився форсмажор у конкретному зобов'язанні. Одного лише посилання на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) недостатньо.
- Укладений між сторонами Договір від 01.05.2024 № 57-В-ПВФ-24 про поставку товару (надалі - Договір) у пункті 9.3. чітко регламентує, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.
- Відповідач не надав сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність обставин непереборної сили у конкретному зобов'язанні, а обмежився лише загальними посиланнями на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 щодо воєнної агресії РФ та на графіки погодинних відключень електроенергії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», не надавши жодних конкретних доказів впливу зазначених обставин на виконання зобов'язання за цим Договором.
- Згідно з пунктом 9.2. договору, сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту їх настання. Відповідач же долучив до Відзиву графік погодинних відключень електроенергії, що охоплює період з 18.06.2024 по 31.07.2024, однак свій лист № 104 про неможливість дотримання строків поставки направив лише 25.07.2024, тобто майже через 40 днів після початку зазначеного періоду. При цьому, навіть у самому листі не міститься жодної згадки про форс-мажорні обставини та посилання на відповідні положення Договору. Відповідно до пункту 9.3. Договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажор позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як підставу для звільнення від відповідальності.
- Сам по собі факт погодинного припинення електропостачання не може вважатися обставиною непереборної сили у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України. Планові або заздалегідь оприлюднені обмеження енергопостачання, що впроваджуються на підставі офіційних графіків оператором системи розподілу, є передбачуваними, не мають надзвичайного характеру і, відповідно, не відповідають жодному з критеріїв форс-мажору, встановлених законодавством України та усталеною судовою практикою. Переривчасті відключення електроенергії є обставинами, які належать до організаційно-технічних ризиків ведення господарської діяльності і не звільняють сторону від обов'язку вжити усіх можливих заходів для його належного виконання.
- Факт того, що відключення електроенергії були регулярними, прогнозованими і мали плановий характер, то підприємство мало як час, так і обов'язок підготуватись до таких обставин. А отже, просте посилання Відповідача на існування графіків відключення електроенергії без належного обґрунтування конкретного впливу таких обмежень на виробничий процес, не може вважатися достатнім для звільнення від відповідальності.
- Відповідач у цій справі не лише не надав сертифіката Торгово-промислової палати України або документа, виданого іншим компетентним органом відповідно до вимог п. 9.3. Договору, але й не довів причинно-наслідкового зв'язку між відключенням електроенергії та неможливістю поставки товару в узгоджений строк.
- Відповідач не надав доказів того, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання, як того вимагають положення ст. 614 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.
- Наявність передбачуваного характеру відключень електроенергії, відсутність надзвичайності обставин та їх невідповідність ознакам форс-мажору; відсутність належних доказів причинно-наслідкового зв'язку між відключеннями електроенергії та порушенням умов договору; несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили; факт порушення строків поставки товару (визнаний відповідачем), а також його загальна бездіяльність щодо вжиття можливих заходів для запобігання порушенню - свідчать про наявність вини відповідача та відсутність правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків виконання договірного зобов'язання.
- Позивач реалізував своє право на розірвання договору відповідно до п. 7.2.1. Договору, та надіслав Відповідачу відповідне повідомлення - лист від 31.07.2024 № 2340/27-01-05/Вих - у якому чітко і недвозначно зазначено намір розірвати договір з 26.08.2024 у зв'язку з істотним порушенням умов поставки, а також повідомлено про застосування оперативно-господарської санкції. Направлення вказаного повідомлення є належним виконанням умов договору щодо процедури одностороннього розірвання. При цьому, відповідач, отримавши таке повідомлення, не висловив жодних заперечень ані по суті, ані щодо дати припинення дії договору, що за загальновизнаними принципами господарського права, розцінюється як мовчазна згода на запропоновані умови. Більше того, навіть якщо припустити позицію відповідача про припинення дії договору 07.08.2024, фактична дата поставки товару - 26.08.2024, - однозначно підтверджує наявність істотного прострочення строків виконання зобов'язання, яке становить 41 календарний день. Водночас пункт 11.1. договору прямо передбачає, що договір залишається чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а отже в будь-якому випадку розрахунок штрафних санкцій позивача є вірним.
- Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не навів жодного доказу, який би підтверджував наявність виняткових обставин або обґрунтовував неспівмірність розміру заявлених штрафних санкцій характеру допущеного ним порушення умов договору.
Стислий виклад позиції відповідача:
- Порушення строків поставки товару за Замовленням №1 та Замовленням №2, якщо таке мало місце в обсязі, розрахованому позивачем, сталося не з вини відповідача. Належне та своєчасне виконання договірних зобов'язань виявилося об'єктивно неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та/або інших надзвичайних і невідворотних обставин, які виключають вину відповідача у такому порушенні та, відповідно до чинного законодавства та умов договору, є підставою для звільнення від відповідальності.
- Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася і тривала протягом усього періоду, відведеного для виконання Відповідачем Замовлень №1 та №2 за Договором. Введення воєнного стану зумовлене широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, яка триває і досі.
- Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. У листі зазначено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
- Одним із прямих та руйнівних наслідків триваючої військової агресії стали цілеспрямовані та систематичні атаки на об'єкти критичної інфраструктури України, зокрема на об'єкти енергетичної системи. Загострення таких атак та їх наслідки для стабільності енергопостачання особливо відчувалися, зокрема, у червні-липні 2024 року - саме в період, коли ТОВ «Форпост 17» мало здійснювати виробництво та підготовку до відвантаження продукції за замовленнями позивача.
- У період, коли мало здійснюватися виготовлення та підготовка до поставки продукції за Замовленням №1 (дата отримання 17.06.2024, граничний термін поставки - 15.07.2024) та Замовленням №2 (дата отримання 12.07.2024, граничний термін поставки - 08.08.2024), за адресою виробничих потужностей Відповідача (м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-Б) мали місце систематичні, тривалі та непередбачувані відключення електроенергії.
- Тривалі та систематичні перебої в електропостачанні, спричинені дефіцитом електричної потужності в об'єднаній енергетичній системі України внаслідок ворожих атак на об'єкти енергетики (про що свідчать повідомлення на сайті АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»), об'єктивно унеможливлювали здійснення відповідачем безперервного та планового виробничого циклу, необхідного для своєчасного виготовлення продукції за Замовленнями позивача.
- Відповідач, зіткнувшись із зазначеними об'єктивними труднощами, листом №104 від 25 липня 2024 року повідомив Позивача про неможливість виконання зобов'язань через "неконтрольоване вивільнення світла". Це повідомлення відображало реальну критичну ситуацію, що склалася на підприємстві, та було направлене до спливу строку поставки за Замовленням №2 (08.08.2024). Затримка з повідомленням щодо Замовлення №1 була зумовлена тим, що Відповідач до останнього сподівався на стабілізацію ситуації з електропостачанням, яка, на жаль, не настала, а відключення набули системного характеру.
- Відповідач вважає, що наявні у справі та додатково надані докази (офіційна інформація від АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», що підтверджує факт та характер відключень, роздруківки з його сайту, лист ТПП України загального характеру, повідомлення Відповідача на адресу Позивача, загальновідомий факт військової агресії та її наслідків для енергосистеми) в сукупності беззаперечно свідчать про те, що:
1. У період виконання Замовлень №1 та №2 мали місце надзвичайні та невідворотні обставини - систематичні та тривалі відключення електроенергії, спричинені наслідками військової агресії РФ проти України.
2. Ці обставини безпосередньо унеможливили своєчасне виготовлення та поставку продукції Відповідачем, оскільки його виробничий процес є повністю енергозалежним.
3. Відповідач не міг вплинути на ці обставини або уникнути їх наслідків розумними заходами, враховуючи відсутність економічної можливості забезпечити повний виробничий цикл альтернативними джерелами живлення.
4. Відповідач повідомив Позивача про виникнення таких обставин.
- ТОВ «Форпост 17» має бути звільнене від відповідальності за порушення строків поставки товару на підставі п. 9.1 Договору, ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України (діючого на момент виникнення спірних правовідносин).
-Наявні розбіжності 7.2.1. та п.11.3. договору, який містить більш конкретне та спеціальне правило щодо моменту розірвання договору внаслідок односторонньої відмови Покупця - в день отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору. Відповідач вважає, що договір припинив свою дію 07.08.2024 в день отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору
- Оскільки Договір № 57-В-ПВФ від 01.05.2024 припинив свою дію 07 серпня 2024 року, Позивач неправомірно здійснив нарахування пені за Замовленням №1 за період, що виходить за межі строку дії договірних відносин, а саме з 08.08.2024 по 25.08.2024. Період, за який теоретично могло б розглядатися питання про нарахування пені за Замовленням №1, обмежується проміжком часу з 16.07.2024 (наступний день після граничного строку поставки 15.07.2024, встановленого Договором) по 07.08.2024 (дата припинення Договору) включно. Це становить 23 календарних дні, а не 41 день, як безпідставно розраховано Позивачем.
- Щодо Замовлення №2, то граничний термін його поставки (08.08.2024) наступав вже після дати розірвання Договору (07.08.2024). Оскільки на момент розірвання Договору строк виконання зобов'язання за замовленням №2 ще не настав, підстави для нарахування пені за прострочення поставки за цим замовленням відсутні, адже зобов'язання з поставки припинилося разом із розірванням Договору.
- Навіть якщо суд дійде висновку про наявність формальних підстав для стягнення з Відповідача штрафних санкцій, ТОВ «Форпост 17» вважає, що існують виняткові обставини, які мають істотне значення та є безумовною підставою для суттєвого зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені та штрафу) на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
- Відповідач вважає, що сукупність наведених обставин (дія непереборних обставин або, щонайменше, обставин, що виключають вину; добросовісна поведінка Відповідача, спрямована на виконання зобов'язання та інформування Позивача; фактичне виконання частини зобов'язань; відсутність доказів значних збитків у Позивача; дії самого Позивача, що ускладнили виконання; загальний контекст воєнного стану) свідчить про винятковість даного випадку та є підставою для значного зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Обставини справи, встановлені судом.
01.05.2024 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форпост 17" (Постачальник, відповідач) укладений договір (про поставку товару) №57-В-ПВФ-24, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015 18130000-9 Спеціальний робочий одяг (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.3.1 договору ціна цього Договору 330 000 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю Товару зазначена у Специфікації.
Згідно з п.4.1 договору оплата за отримані Товари здійснюється протягом 20 календарних днів з дати поставки Товару на підставі виставленого Виконавцем рахунку та підписаної видаткової накладної.
Відповідно до п.п.5.1,5.2 договору поставка Товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями (за змістом - партія Товару) на підставі Замовлення Покупця. Місце поставки (передачі) Товару: склад ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11), на умовах поставки БОР (Інкотермс-2020).
Згідно з п.п.5.4.1-5.4.3 договору поставка Товару здійснюється окремими партіями у строк, що не перевищує 20 робочих днів з дати отримання (в т.ч. засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою) Замовлення на відповідну партію Товару, протягом 2024 року.
Замовлення на партію Товару надається уповноваженою особою Покупця, визначеною відповідно до п. 5.3 цього Договору.
Замовлення на партію Товару може надаватися засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою з обов'язковим надісланням оригіналу Замовлення листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.4.7 договору датою поставки партії Товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю партії Товару згідно з підписаною Сторонами видатковою накладною.
Згідно з п.7.2.1 договору Покупець має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це його у строк 15 календарних днів до дати розірвання цього договору.
Відповідно до п.7.3.1 договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку партії Товару у строки та порядку, встановленими цим Договором.
Згідно з п.8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п.8.2.2 договору за порушення строку поставки партії Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або поставленого з порушенням строку, передбаченого п. 5.4.1 цього Договору, Товару, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Згідно з п.8.2.3 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Покупець має право застосувати до Постачальника оперативно-господарські санкції, зокрема, у вигляді відмови від встановлення на майбутнє господарських відносин із цим Постачальником, односторонньої відмови від виконання свого зобов'язання, із звільненням Покупця від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання Постачальником, а також відмови від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано Постачальником без згоди Покупця.
Відповідно до п.8.2.3.1 договору про застосування до Постачальника оперативно-господарської санкції, зокрема, визначеної у пункті 8.2.3 цього Договору, Покупець повідомляє Постачальника шляхом направлення за реквізитами, вказаними у цьому Договорі, відповідного письмового повідомлення, в якому зазначає про невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором із посиланням на відповідний пункт Договору.
Згідно з п.8.3 договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до п.п.9.1-9.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яке вищезгадане як на підставу, звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Згідно з п.11.1 договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках, передбачених чинним законодавством України, і діє до 31.12.2024, а в частині здійснення розрахунків Покупцем за Товар, який було відправлено в межах строку дії цього Договору, та виконання гарантійних зобов'язань Постачальником - до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п.11.3 договору Покупець має право відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку, що має наслідком розірвання цього Договору, надіславши повідомлення Постачальнику, у разі:
- прийняття судом постанови про визнання Постачальника банкрутом;
- застосування щодо Постачальника санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», Указів Президента України, якими вводяться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
- порушення Постачальником антикорупційного застереження;
- в інших випадках, передбачених цим Договором.
Цей Договір вважається розірваним в день отримання відповідного повідомлення Постачальником, і оформлення додаткової угоди про розірвання договору не вимагається.
В реквізитах сторін договору у Постачальника вказаний е-mail: forpostl7@ukr.net.
Додатком №1 до договору №57-В-ПВФ-24 від 01.05.2024 є Специфікація.
Також господарським судом встановлено, що 17.06.2024 позивач надіслав відповідачу на електронну адресу forpostl7@ukr.net замовлення № 1876/27-02-02/Вих від 17.06.2024 про поставку товару на суму 187 184 грн. без урахування ПДВ (Замовлення №1) з терміном поставки товару - 20 робочих днів з дати отримання Замовлення.
Отже строк поставки за Замовленням №1 становить до 15.07.2024.
12.07.2024 позивач надіслав відповідачу на електронну адресу forpostl7@ukr.net замовлення № 2156/27-02-02/Вих від 12.07.2024 про поставку товару на суму 53 806 грн. без урахування ПДВ (Замовлення №2) з терміном поставки товару - 20 робочих днів з дати отримання Замовлення.
Отже строк поставки за Замовленням №2 становить до 08.08.2024.
Додатково замовлення надіслано позивачем поштою, про що до матеріалів справи надано поштове повідомлення.
У листі від 25.07.2024 №104 (одержано позивачем 25.07.2024) відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з неконтрольованим виключенням світла, підприємство відповідача було вимушене скоротити штат працівників на невизначений термін, що призвело до неможливості дотримуватися термінів поставки товару згідно Договору, та виконання умов в повному обсязі. Тому відповідач запропоновав позивачу розірвати договір за згодою сторін.
07.08.2024 на електронну пошту відповідача позивачем надіслано повідомлення про розірвання договору та застосування оперативно-господарської санкції №2340/27-01-05/Вих від 31.07.2024, в якому позивач повідомив відповідача, що відсутність світла та скорочення штату працівників у розумінні чинного законодавства України та виходячи з умов укладеного Договору не є підставою для невиконання зі сторони ТОВ «ФОРПОСТ 17» своїх зобов'язань за Договором, а також не є підставою для його розірвання. Проте з огляду на факт порушення Постачальником строків поставки Товару на підставі замовлення від 17.06.2024 № 1876/27-02-02/Вих, а також враховуючи лист Постачальника про неможливість виконання умов Договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору №57-В-ПВФ-24 від 01.05.2024 в односторонньому порядку за ініціативою Покупця з 26.08.2024.
На підтвердження надіслання повідомлення поштою позивачем надано до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.08.2024.
У листі від 12.08.2024 №1-12/08 відповідач повідомив позивача про нормалізацію подачі електричної енергії до промислової зони міста Полтава, де саме розташований виробничий цех відповідача, що надає можливість підприємству відповідача продовжити виробництво робочого одягу згідно з замовленнями № 1876/27-02-02/Вих та № 2156/27-02- 02/Вих. Відповідач повідомив про закінчення відшиву спецодягу за заявкою № 1876/27- 02-02/Вих. Із можливістю поставки до 29.08.2024 року. Пошиття робочого одягу згідно з замовленням № 2156/27-02-ОІ/Вих планується завершити та поставити до 31.10 2024. Відповідач просив позивача врахувати такі обставини, не застосовувати штрафні санкції та не розривати Договір № 57-В-ПВФ-24 від 01.05.2024р. в односторонньому порядку за ініціативою Покупця.
У відповідь на вказаний лист позивач у листі від 22.08.2024 №2539/27-01-05/Вих повідомив про неможливість продовження дії договору від 01.05.024 № 57-В-ПВФ-24 з огляду на порушення відповідачем строку поставки товару. Також повідомлено, що у разі поставки замовленого товару до дати розірвання Договору, такий товар, у разі його відповідності умовам Договору, буде прийнятий покупцем; після припинення дії Договору позивачем буде здійснений розрахунок штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за Договором, у разі несплати яких у добровільному порядку, вжиті заходи щодо стягнення їх в судовому порядку.
26.08.2024 відповідач поставив позивачу товар на суму 185 840 грн. без ПДВ за видатковою накладною №87 від 26.08.2024.
На оплату поставленого товару відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №87 від 26.08.2024 на суму 185 840 грн., який позивачем оплачений 10.09.2024 згідно платіжної інструкції №1797 від 10.09.2024.
Товар, який позивач замов відповідачу у Замовленні №2 відповідачем не поставлений.
У претензії №3001/27-01-05/Вих від 14.10.2024 позивач повідомив відповідача про нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки товару на загальну суму 21 692,13 грн., з яких: пеня у розмірі 8 589,25 грн. та штраф у розмірі 13 102,88 грн.
Відповідачем залишено вказану претензію без відповіді та задоволення.
Водночас відповідачем також надано до матеріалів справи:
- таблицю поденних перерв у постачанні електричної енергії для 1-ї черги (Полтавська об'єднана філія) за червень-липень 2024 року;
- адвокатський запит від 16.02.2025 №99/231/02-10 на адресу АТ «Полтаваобленерго» про надання вичерпних даних щодо фактичних відключень та тимчасових припинень постачання електричної енергії за адресою: 36014, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-Б (об'єкт включено до першої черги згідно з графіком погодинних відключень електроенергії АТ «Полтаваобленерго» на 2024-2025 роки);
- відповідь АТ «Полтаваобленерго» від 06.03.2025 №10.71/5554, згідно з якою інформація про всі перерви в електропостачанні, в тому числі застосування графіків погодинних відключень, оприлюднюється на офіційному сайті АТ «Полтаваобленерго»;
- інформацію з сайту АТ «Полтаваобленерго» щодо відключення електроенергії з 18.06.2024 по 31.07.2024;
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;
- роздруківку з сайту ТПП від 01.05.2025.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір про поставку товару №57-В-ПВФ-24 від 01.05.2024, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в строк, що не перевищує 20 робочих днів з дати отримання відповідного замовлення, а позивач зобов'язався прийняти поставлений відповідачем товар та його оплатити.
Також господарським судом встановлено, що позивачем було здійснено 2 замовлення товару:
- замовлення № 1876/27-02-02/Вих від 17.06.2024 з терміном поставки товару - до 15.07.2024 (Замовлення №1);
- замовлення № 2156/27-02-02/Вих від 12.07.2024 з терміном поставки товару - до 08.08.2024 (Замовлення №2).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, а саме товар, замовлений позивачем у Замовленні №1 поставлено відповідачем з порушенням строку - 26.08.2024, товар, замовлений позивачем у Замовленні №2 відповідачем не поставлено.
При цьому після закінчення строку поставки товару за Замовленням №1 відповідач у листі від 25.07.2024 повідомив позивача про неможливість дотримання терміну поставки у зв'язку з неконтрольованим виключенням світла, та запропоновав позивачу розірвати договір за згодою сторін.
У відповідь на вказаний лист позивач скористався правом, передбаченим п.п.7.2.1 та 11.3 договору, та у листі від 31.07.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Покупця з 26.08.2024.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п.8.2.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки партії Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або поставленого з порушенням строку, передбаченого п. 5.4.1 цього Договору, Товару, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки товару позивачем нараховано відповідачу за загальний період з 16.07.2024 по 26.08.2024 пеню у розмірі 8 589,25 грн., а також у зв'язку з простроченням поставки товару за Замовленням №1 понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 13 102,88 грн.
Перевіривши наявний розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
При цьому відповідач не заперечує обставин порушення встановлених умовами укладеного з позивачем договору.
Щодо посилань відповідача на наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання з поставки товару, господарський суд зазначає наступне.
По-перше, господарський суд не приймає до уваги наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в якості підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки такий лист адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв'язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов'язання. Адже обставини для суб'єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво, місце господарської діяльності: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Водночас з приводу викладених у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 обставин господарський суд зауважує, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.
Посилання відповідача на тривалі та систематичні перебої в електропостачанні, спричинені дефіцитом електричної потужності в об'єднаній енергетичній системі України внаслідок ворожих атак на об'єкти, що об'єктивно унеможливлювало здійснення відповідачем безперервного та планового виробничого циклу, необхідного для своєчасного виготовлення продукції за замовленнями позивача господарський суд також не приймає в якості підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну поставку товару, оскільки обставини наявних ворожих атак на об'єкти енергетичної інфраструктури місце ще до укладання спірного договору, а тому укладаючи такий договір із визначеним строком поставки, відповідач мав передбачити ризики несвоєчасної поставки та уникнути їх.
Сторони укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції та строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки товару.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний договором строк.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
Посилання відповідача на те, що, то граничний термін поставки за Замовленням №2 (08.08.2024) настав вже після дати розірвання договору (07.08.2024), господарський суд не приймає до уваги, оскільки датою розірвання договору згідно з повідомленням позивача про розірвання договору та застосування оперативно-господарської санкції від 31.07.2024№2340/27-01-05/Вих є 26.08.2024.
За таких же обставин, а саме зазначення позивачем дати розірвання договору з 26.08.2024 у повідомленні про розірвання договору від 31.07.2024№2340/27-01-05/Вих, що відповідає умова п.7.2.1. договору, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність розбіжностей у п.11.3. та 7.2.1 договору.
При цьому господарським судом враховується, що як умови п.7.2.1. договору, так і саме повідомлення позивача про розірвання договору на момент вирішення даного спору є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Водночас відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій щонайменше на 90% від заявленої суми або до іншого розміру, який суд визнає справедливим, розумним та обґрунтованим виходячи з обставин справ із посиланням на дію непереборних обставин або, щонайменше, обставин, що виключають вину; добросовісну поведінку Відповідача, спрямовану на виконання зобов'язання та інформування Позивача; фактичне виконання частини зобов'язань; відсутність доказів значних збитків у Позивача; дії самого Позивача, що ускладнили виконання; загальний контекст воєнного стану.
Щодо клопотання відповідача господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України також передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський суд зауважує, що при застосуванні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України існує сформована стала судова практика та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах: від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.
Зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак, результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи, що відповідачем зобов'язання з поставки товару за Замовленням №1 виконано в повному обсязі, приймаючи до уваги відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару, а також правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованих відповідачу штрафу та пені на 30% -, а саме пені - до 6 012,48 грн., штрафу - до 9 172,02 грн.
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний).
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» (36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6-Б, код ЄДРПОУ 44779177) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, 11, код ЄДРПОУ 38728549) кошти за договором про поставку товару від 01.05.2024 № 57-В-ПВФ у розмірі 15 184 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 50 коп., з яких: пеня у розмірі 6 012 (шість тисяч дванадцять) грн. 48 коп., штраф у розмірі 9 172 (дев'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 24.07.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець