65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2685/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
дослідивши матеріали заяви ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» від 22.07.2025 за вх.№2-1161/25 про забезпечення позову по справі №916/2685/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 44999993) до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) про визнання недійсним одностороннього правочину,
07.07.2025 за вх.№ 2756/25 до Господарського суду Одеської області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання недійсним одностороннього правочину ДП «Адміністрація морських портів України» про дострокове розірвання договору (лист від 23.06.2025 №1807/10-09-02/ Вих. про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку).
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито провадження у справі №916/2685/25; постановлено розглядати справу №916/2685/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання суду на 18.08.2025 о 11год.20хв.
22.07.2025 за вх.№2-1161/25 до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ», в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Державному підприємству Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) та Одеській філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ ОДЕСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (65026, м. Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 38728457) вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» послуг доступу Портового оператора до Причалу (ів) №3-8 Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (надалі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, до набрання законної сили рішенням суду у спорі між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» (м. Одеса, 65026, пл. Митна, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 44999993) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) про визнання недійсним одностороннього правочину.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 22.07.2025 за вх.№2-1161/25 позивач посилається на те, що між ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» та ДП «Адміністрація морських портів України» укладено договір №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024 про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів). Так, ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» являється портовим оператором, діяльність Товариства включає в себе: вантажно-розвантажувальні роботи - перевантаження контейнерів, сипучих вантажів; зберігання та складування - контроль за розміщенням вантажів на території порту; логістика та транспорт - організація руху вантажів між портом, залізницею та автотранспортом; обслуговування суден - буксирування, швартування, дозаправка, забезпечення екіпажу всім необхідним; безпека та екологія - контроль за дотриманням екологічних норм та безпечної роботи в порту. Господарська діяльність ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» сконцентрована в Одеському порту та нерозривно пов'язана з доступом до причалів. Так, позивач зазначає, що він сумлінно виконує свої зобов'язання та не має жодної заборгованості перед ДП «Адміністрація морських портів України». Портовий оператор зобов'язується сплачувати Адміністрації плату за послуги та супутні послуги, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов'язковими постановами порту. Фактично можливість підходу судна у порто-пункт на причали № 3-8 для завантаження/вивантаження портовим оператором ТОВ «Аттолло Гранум» наразі залежить від ДП «АМПУ», оскільки останнє розірвало договір № 1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024 всупереч нормам діючого законодавства України, позивач позбавлений можливості виконувати господарську діяльність взагалі, що на даний час унеможливлює виконання товариством існуючих міжнародних контрактів та привело вже на сьогодні до збитків з боку позивача. Зокрема, згідно листа Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» вих. №19-03- 09/414 від 25.06.2025, до якого було додано лист ДП «Адміністрація морських портів України» №1807/10-09-02/Вих від 23.06.2025 у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Аттолло Гранум» діючого договору, доступу до причалів, головна диспетчерська порту Одесса не може підтвердити прийом судна до причалу та взагалі зупиняє господарську діяльність позивача, шляхом не допуску позивача на режимний об'єкт - порт.
Таким чином, заявник відмічає, що саме зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки у діяльності портового оператора, вартість судно заходу кожного судна, яке заплановано йде під розвантаження/завантаження є дуже великою. Натомість у випадку не допуску з боку ДП «АМПУ» позивача - ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» до причалів, такі дії призвели/призведуть до значних збитків останнього, а також до неможливості виконання зазначеного рішення по справі у разі його задоволення.
24.07.2025 за вх.№ 23379/25 до суду від ДП «АМПУ» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких останнє зазначило про те, що ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» звернулось із заявою про забезпечення позову від 22.07.2025 в рамках судової справи №916/2685/25 за позовом ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» до ДП «АМПУ» про визнання недійсним одностороннього правочину ДП «АМПУ» про дострокове розірвання договору (Лист від 23.06.2025 №1807/10-09-02/Вих про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку). Водночас, відповідач вважає, що запропоновані заходи фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки наслідки вжитих заходів забезпечення позову є тотожними наслідкам задоволення заявлених позовних вимог - безперешкодне забезпечення доступу ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» до причалів №3-8 Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у відповідності до умов договору №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024. При цьому, відповідач відмічає, що договір №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024 припинив дію - 24.06.2025. Так, сам лише факт того, що наразі у ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» відсутній укладений договір доступу портового оператора до причалу, не може виступати підставою, яка вже зараз створює правові передумови для вжиття судом заходів забезпечення позову, що фактично за своїм змістом підмінюють правові наслідки задоволення заявленого позову. Таким чином, відповідач вважає, що заходи забезпечення позову, що наведені ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» у заяві від 22.07.2025 у справі №916/2685/25, дорівнюють вирішенню спору по суті, що є неприпустимим та прямо суперечить ст. 137 ГПК України.
Разом з цим, відповідач стверджує, що надані ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» докази не підтверджують наявність обставин та підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями п.п. 1-10 ч.1, ч.ч. 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Так, предметом позову по даній справі є вимога немайнового характеру, а саме: визнання недійсним одностороннього правочину ДП «Адміністрація морських портів України» про дострокове розірвання договору (лист від 23.06.2025 №1807/10-09-02/ Вих. про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку).
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1,2 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Відтак, з огляду на предмет та підстави позову, а саме вирішення спору щодо визнання недійсним одностороннього правочину ДП «Адміністрація морських портів України» (листа від 23.06.2025 №1807/10-09-02/ Вих. про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку) про дострокове розірвання договору №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024 про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), суд вважає обґрунтованими вимоги заявника щодо заборони Державному підприємству Адміністрація морських портів України та Одеській філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ ОДЕСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» послуг доступу Портового оператора до Причалу (ів) №3-8 Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України, оскільки за невжиття яких, у разі задоволення позову у даній справі, виконання рішення суду буде неможливим. Невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, так як, якщо у випадку не допуску з боку відповідача - ДП «АМПУ» позивача - ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» до причалів такі дії можуть призвести до значних збитків останнього, а також до неможливості виконання рішення суду по справі у разі його задоволення.
Стосовно позиції ДП «Адміністрація морських портів України», що викладений заявником захід забезпечення позову фактично зводиться до вирішення спору по суті та заявлений захід забезпечення позову є тотожним наслідкам заявлених позовних вимог, слід зазначити наступне. Предметом спору у даній справі №916/2685/25 є визнання недійсним одностороннього правочину ДП «Адміністрація морських портів України» (листа від 23.06.2025 №1807/10-09-02/ Вих. про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку) про дострокове розірвання договору №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024, тобто вимога немайнового характеру покликана до встановлення судом відповідності чи невідповідності чинному законодавству одностороннього правочину ДП «Адміністрація морських портів України». Так, заявлені заходи забезпечення позову покликані до ефективного захисту прав позивача, порушення яких останній вбачає як наслідок існування оспорюваного одностороннього правочину (листа від 23.06.2025 №1807/10-09-02/ Вих. про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку). Саме невжиття даних заходів за позицією позивача можуть спричинити припинення господарської діяльності останнього до моменту вирішення судом даного спору, що судом враховано при винесені даної ухвали з дотриманням адекватності, співмірності, вірогідності доказів та судового розгляду.
Також, заявником об'єднано в одному заході забезпечення позову два визначених ГПК України заходи забезпечення позову, а саме передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 137 ГПК України та даний засіб забезпечення позову, на думку суду, є допустимим, оскільки викладений у вигляді вчинення однорідних дій у відношенні позивача, як з боку відповідача - ДП «Адміністрація морських портів України», так і з боку іншої особи, що не є стороною у справі №916/2685/25 - Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України.
Отже, суд доходить висновку, що подані заявником докази існування обставин обмеження господарської діяльності позивача, що мали наслідком після розірвання державним підприємством в односторонньому порядку договору №1-П-АМПУ-24 від 30.01.2024 про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), а саме договори №01/11-10-2024 від 01.06.2024 та №MA-02/24-25 від 03.01.2025, на думку суду слід розцінювати більш вірогідними доказами, ніж позицію ДП «Адміністрація морських портів України», викладену у запереченнях від 24.07.2025 за вх.№ 23379/25 щодо протилежного.
З огляду на викладене, застосовуючи судовий розсуд та принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» від 22.07.2025 за вх.№2-1161/25 про забезпечення позову по справі №916/2685/25 шляхом заборони Державному підприємству “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) та Одеській філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ ОДЕСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (65026, м. Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 38728457) вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» послуг доступу Портового оператора до Причалу (ів) №3-8 Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (надалі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, до набрання законної сили рішенням суду у спорі між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» (м. Одеса, 65026, пл. Митна, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 44999993) та Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) про визнання недійсним одностороннього правочину.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Наразі суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву ТОВ «АТТОЛЛО ГРАНУМ» від 22.07.2025 за вх.№2-1161/25 про забезпечення позову по справі №916/2685/25.
2. Заборонити Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) та Одеській філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ ОДЕСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (65026, м. Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 38728457) вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» послуг доступу Портового оператора до Причалу (ів) №3-8 Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі №916/2685/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» (м. Одеса, 65026, площа Митна, буд.1/1, код ЄДРПОУ 44999993) до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) про визнання недійсним одностороннього правочину.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТОЛЛО ГРАНУМ» (м. Одеса, 65026, площа Митна, буд.1/1, код ЄДРПОУ 44999993).
5. Боржником за даною ухвалою є: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України: (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770).
6. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 24.07.2025 та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
8. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна