65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1631/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1)
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998526, 65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 26)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01982146, 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1)
про стягнення 192267,52 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради про стягнення 192267,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено Комунальне некомерційне підприємство "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи, вирішено інші процесуальні питання.
19.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.05.2025 від відповідача надійшло заперечення.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов'язані із запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривалі повітряні тривоги, приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглянута поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради (споживач) було укладено договір про закупівлю електричної енергії, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає (постачає) електричну енергію (далі - товар або електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.2., предметом закупівлі за цим договором є електрична енергія (код за ДК 021:2015 - 09310000-5- Електрична енергія).
Відповідно до п. 3.1. договору, початком строку (періоду) постачання електричної енергії споживачу є дата, визначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2024.
За умовами п.п. 5.1.-5.5., загальна ціна цього договору становить 2145780,00 грн. з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у актах приймання-передачі та рахунках. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору. Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Місячна вартість електроенергії визначається як добуток ціни та загального обсягу фактично поставленої (спожитої) електроенергії. Обсяг споживання електричної енергії по об'єкту споживання визначається па підставі даних комерційного обліку.
Пунктом 5.6. договору визначено, що акт приймання-передачі складається, підписується постачальником та надається для підпису споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач розглядає та підписує акт протягом 5-ти робочих днів або в цей же строк направляє постачальнику мотивовану відмову від його підписання. Датою підписання акту приймання-передачі є дата проставлення останнього підпису однією зі сторін договору. У разі підписання акту засобами електронного документообігу, дата останнього підпису сторони зазначена у відповідному протоколі. Вмотивована відмова надсилається постачальнику у письмовій формі. При відсутності письмової вмотивованої відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі постачальнику, такий акт вважається затвердженим споживачем.
Згідно з п.5.7. договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника із спеціальним режимом використання на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту та виставленого постачальником рахунку, у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Оплата за грудень здійснюється споживачем до 25 грудня.
Розділами 6 та 7 договору передбачені права та обов'язки сторін.
За умовами п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
В п.14.1. договору сторони погодили, що документообіг між сторонами може здійснюватися одним з таких способів: або у вигляді електронного документа з накладенням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (за наявності); або у паперовому вигляді на паперовому носії; у вигляді скан-копій з подальшою заміною їх оригіналом.
Згідно з п.14.6. договору, Е-документи, які відправлені та підписані постачальником та/або споживачем з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Договір підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.
Додатком №1 до договору є заява-приєднання відповідача до умов договору про закупівлю електричної енергії споживачу, в якій, зокрема, визначено адреси об'єктів, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку, дату початку постачання тощо.
Додатком №2 до договору сторонами погоджено комерційну пропозицію позивача, на умовах якої відповідач приєднався до договору, в якій визначено формулу визначення ціни за електричну енергію, що поставляється за договором, спосіб та порядок оплати, термін дії комерційної пропозиції, наслідки невиконання умов договору, строк дії договору тощо.
Зокрема, у комерційній пропозиції сторони погодили, що оплата електроенергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту та виставленого постачальником рахунку на оплату у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Оплата за грудень здійснюється споживачем до 25 грудня. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за фактично відпущену (спожиту) електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку та згідно умов цього договору.
Сторони у комерційній пропозиції визначили, що акт приймання-передачі складається, підписується постачальником та надається для підпису споживачу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач розглядає та підписує акт протягом 5-ти робочих днів або в цей же строк направляє постачальнику мотивовану відмову від його підписання. Датою підписання акту приймання-передачі є дата проставлення останнього підпису однією зі сторін договору.
Також, сторонами у комерційній пропозиції погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" та Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради було укладено додаткову угоду №1, в якій сторони на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, керуючись п. 15.8. та п.п.7 п. 15.8. договору, у зв'язку із зміною середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", домовились змінити ціну електричної енергії за встановленим п.п.7 п. 15.8. договору порядком, а саме за формулою розрахунку ціни електричної енергії за договором та встановити ціну (тариф) електричної енергії за договором у розмірі 8,64200338 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
10.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" та Комунальним некомерційним підприємством "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради було укладено додаткову угоду №2, в якій сторони на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, керуючись п. 15.8. та п.п.7 п. 15.8. договору, у зв'язку із зміною середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", домовились змінити ціну електричної енергії за встановленим п.п.7 п. 15.8. договору порядком, а саме за формулою розрахунку ціни електричної енергії за договором та встановити ціну (тариф) електричної енергії за договором у розмірі 8,335348406 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
За розрахунковий період серпень 2024 року, позивачем від АТ "ДТЕК Одеські Електромережі", як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії споживачем у розмірі 46525 кВт/год. Відповідна інформація підтверджується відповіддю на запит ТОВ "Оператор Енергії" від 13.03.2025 № 101/29/03-2010.
За серпень 2024 року позивач, через систему електронного документообігу М.Е.Dос, надіслав споживачу рахунок на оплату №126824081 від 31.08.2024 та акт приймання-передачі №126824081 від 31.08.2024 про споживання 46525 кВт/год. електричної енергії на загальну суму 387802,08 грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі №126824081 від 31.08.2024 був підписаний між сторонами без будь-яких зауважень.
Разом з тим, як стверджує позивач, споживач КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги виконував неналежним чином, платежі здійснював не у повному обсязі.
Так, за вказаним рахунком за серпень 2024 КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради було сплачено 195534,56 грн. (що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача за період з 01.08.2024 по 08.04.2025), залишок заборгованості складає 192267,52 грн. з ПДВ, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Водночас, в якості відповідача позивачем визначено Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, як правонаступника Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради.
Позивач зауважує, що 23.06.2023 Одеською обласною радою було прийнято рішення №535-VIІI про припинення Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради. Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що в результаті припинення Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради правонаступником всього майна, прав та обов'язків є Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради
15.04.2025 позивач звернувся з листом до Одеської обласної ради з проханням надати копію затвердженого передавального акту або його проєкт.
24.04.2025 Одеська обласна рада надала позивачу відповідь про те, що станом на 24.04.2025 рішення про затвердження передавального акту третьої особи не приймалося.
Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви рішення про затвердження передавального акту з боку Одеської обласної ради не прийнято та не оприлюднено.
Згідно актуальних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне підприємство "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради перебуває у стані припинення.
23.08.2024 Одеською обласною радою прийнято розпорядження № 513/2024-ОР про передачу майна з балансу Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради на баланс Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, а саме нежитлові будівлі, які розташовані за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд.11а.
02.09.2024 за актом приймання-передачі майна було передано безоплатно з балансу третьої особи на баланс відповідача нежитлові будівлі, які розташовані за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд.11а.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до інформації з сайту електронної публічної системи закупівель Prozorro, 16.09.2024 за результатами процедури відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2024-08-28-010692-a) відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ОЕД/2024/200 із ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП". Додатковою угодою від 11.10.2024 № 2 до договору № ОЕД/2024/200 від 16.09.2024 були додані точки комерційного обліку, які відносилися до третьої особи.
За наведеного позивач вважає, що вказане вище підтверджує фактичний перехід майна, прав і обов'язків третьої особи до відповідача, як правонаступника.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та передчасно, з огляду на те, що процес припинення третьої особи шляхом приєднання до відповідача триває, а отже КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради наразі самостійно несе відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань за договором.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів під час укладання, виконання, зміни та розірвання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та використання електронної ідентифікації при укладанні договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації здійснюється з урахуванням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Початок виконання умов договору, передбаченого цими Правилами, може встановлюватися за погодженням сторін. Порядок створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів, у тому числі під час укладання, зміни, виконання та розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, визначається в угоді про електронний документообіг, укладеній між споживачем та іншим учасником роздрібного ринку електричної енергії. Угода про електронний документообіг має містити інформацію щодо інформаційно-комунікаційної системи та/або засобу електронної комунікації, які використовуються учасником роздрібного ринку електричної енергії для електронної взаємодії зі споживачем. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та розірвання договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством.
Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному веб-сайті електропостачальника, договір укладається у письмовій формі шляхом підписання сторонами цілісного документа або обміну документами у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та/або Господарським кодексом України та цими Правилами, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п.4.14. ПРРЕЕ, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному веб-сайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
Положеннями п. 5.2.1. Правил встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Пункт 3 ч.1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період серпень 2024 року позивачем від АТ "ДТЕК Одеські Електромережі", як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії споживачем КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради у розмірі 46525 кВт/год. Відповідна інформація підтверджується відповіддю на запит ТОВ "Оператор Енергії" від 13.03.2025 № 101/29/03-2010.
За серпень 2024 року позивач, через систему електронного документообігу М.Е.Dос, надіслав споживачу рахунок на оплату №126824081 від 31.08.2024 та акт приймання-передачі № 126824081 від 31.08.2024 про споживання 46525 кВт/год. електричної енергії на загальну суму 387802,08 грн. з ПДВ. Акт приймання-передачі № 126824081 від 31.08.2024 був підписаний між сторонами без будь-яких зауважень.
Водночас, за вказаним рахунком за серпень 2024 було сплачено 195534,56 грн., залишок заборгованості складає 192267,52 грн. з ПДВ, протилежного суду не доведено.
Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується визначеної позивачем в якості відповідача особи - КНП "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, суд зауважує наступне.
Судом встановлено, що 23.06.2023 Одеською обласною радою було прийнято рішення №535-VIІI про припинення Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради. Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що в результаті припинення Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради правонаступником всього майна, прав та обов'язків є Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради.
Наразі рішення про затвердження передавального акту з боку Одеської обласної ради не прийнято та не оприлюднено.
Також, згідно п.1.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 23.06.2023 №535-VIІI, КНП "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради на підставі рішення Одеської обласної ради "Про припинення Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради.
23.08.2024 Одеською обласною радою прийнято розпорядження № 513/2024-ОР про передачу майна з балансу Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради на баланс Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, а саме нежитлових будівель, які розташовані за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд.11а.
02.09.2024 за актом приймання-передачі майна було передано безоплатно з балансу третьої особи на баланс відповідача нежитлові будівлі, які розташовані за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд.11а.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних, осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне підприємство "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради перебуває у стані припинення на підставі внесеного рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, з 29.06.2023.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ст. 106 Цивільного кодексу України).
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.
Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104-109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Статтями 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, до правонаступника.
У постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий момент не може пов'язуватися з внесенням запису до ЄДР про припинення реорганізованої юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливості порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в ЄДР запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва (постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22, від 12.08.2021 у справі № 910/4288/20).
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи, як сукупність прав та обов'язків, що їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
Аналогічний висновок наведений у пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, пункті 53 постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №917/436/21.
При реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, а також у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №909/916/16, від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 06.12.2022 у справі №917/436/21).
У постанові від 29.09.2020 у справі №908/2337/19 Верховний Суд зазначив, що унаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких випадках реорганізації неможливий.
Системний аналіз норм статей 106, 107 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.
Лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Унаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
В даному випадку за наслідками реорганізації третьої особи КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради шляхом її приєднання до іншої юридичної особи - КНП "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради - остання в результаті універсального правонаступництва переймає усі права та обов'язки третьої особи. Зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. У результаті він вступає навіть у такі правовідносини, про існування яких навіть міг не знати.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначив, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий. Датою виникнення універсального правонаступництва юридичної особи відносно особи, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу про таке приєднання.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, господарський суд констатує, що Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради є належним відповідачем у даному спорі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
З огляду на задоволення позову, судові витрати, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998526, 65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1) - 192267 (сто дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 52 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 25 липня 2025 р.