61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
25.07.2025 Справа №905/467/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ»
простягнення 51 257,65 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» про стягнення заборгованості у розмірі 51257,65 грн, з яких сума основного боргу - 30974,44 грн, інфляційні втрати - 17090,72 грн та 3% річних - 3192,49 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів за нарядом замовленням № 121111646 від 16.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/467/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала суду у даній справі була внесена до АСДС та автоматично направлена та доставлена в електронний кабінет відповідача 09.05.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність відкритого судового провадження.
Крім того, ухвала суду від 09.05.2025 про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Поштова, буд.25 та була вручена 16.05.2025.
Судом також здійснено телефонограму від 12.05.2025 відповідачу за номером телефону, який міститься в матеріалах позовної заяви. Однак, телефонограму передати виявилося неможливим, оскільки не вдалося встановити зв'язок.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/467/25 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» (виконавець, позивач) було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» (замовник, відповідач) послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, що було оформлено нарядом-замовленням №121111646 від 16.11.2021, актом прийому-передачі наданих послуг №121111646 від 19.11.2021 та рахунком фактурою №321111921 від 19.11.2021.
На виконання наряду-замовлення відповідачем позивачу було надано автомобіль AUDI|Q8, 2019 року випуску, з пробігом 60344 для технічного обслуговування. В наряді-замовленні визначено найменування (характеристику) робіт та визначено ціну кожної.
Позивачем по факту виконаних робіт було виставлено відповідачу рахунок фактуру на загальну суму з ПДВ 30974,44 грн.
Відповідачем вказаний рахунок оплачено не було, у зв'язку з чим позивачем звернувся з позовом до суду.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, та було підписано наряд-замовлення №121111646 від 16.11.2021. В графі «замовник» стоїть підпис та зазначено «Журавльов А.Ю.»
Відповідно до акту-прийому передачі наданих послуг №121111646 від 19.11.2021 вартість комплектувальних виробів, запасних частин, матеріалів та товарів, а також наданих послуг становить 30974,44 грн.
Акт прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 30974,44 грн підписаний замовником - директором Журавльовим А.Ю без зауважень, що підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем.
В акті зазначено, що цей акт є підставою для оплати. Отримувач (замовник) або платник зобов'язаний сплатити виконавцю визначену в цьому акті вартість наданих послуг та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього акту.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обставини надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 30974,44 грн підтверджуються наявним у справі актом надання послуг, який підписаний і засвідчений печаткою відповідача без жодних зауважень.
Між тим, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повної оплати за надані позивачем послуги, як у строк встановлений в акті прийому-передачі так і надалі. Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо викладених у позові обставин та наданих доказів на підтвердження позовних вимог.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 30974,44 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України , суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Поштова, буд. 25, ідентифікаційний код 38874644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» (02095, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 16-В, ідентифікаційний код 33443216) заборгованість у розмірі 30974 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн 44 коп., 3% річних у розмірі 3192 (три тисячі сто дев'яносто дві) грн 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 17090 (сімнадцять тисяч дев'яносто) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова