61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
25.07.2025 Справа №905/247/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомАкціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» Федорченка Андрія Володимировича
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Візин Річ»
простягнення 201 000,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» Федорченка Андрія Володимировича звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» про стягнення заборгованості у розмірі 201000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання банківської гарантії № 71.00.007084 від 30.10.2018, укладеним між Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візин Річ».
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/247/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала суду у даній справі була внесена до АСДС та автоматично направлена та доставлена в електронний кабінет відповідача 19.03.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність відкритого судового провадження.
Крім того, ухвала від 18.03.2025 про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 84207, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд.55. Вказане поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та надійшло до суду 31.03.2025
З метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом здійснювалась телефонограма відповідачу від 20.03.2025 за номером телефону, який міститься в матеріалах справи. Однак, телефонограму відповідачу судом не вдалося передати, оскільки не вдалося встановити зв?язок.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та станом на даний час строк дії воєнного стану продовжено.
В той же час, судом враховано, що ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/247/25 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
30.10.2018 між Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» (принципал) було укладено договір про надання банківської гарантії №71.00.007084, відповідно до п.1.1. якого банк бере на себе зобов'язання надати банківську гарантію, яка узгоджується з принципалом згідно цього Договору, та Заяви принципала, а принципал зобов'язаний повернути банку всі виплати, здійснені останнім за Гарантією (якщо такі будуть здійснені банком за власний рахунок), повернути банку всі оплати, здійснені ним при виконанні зобов'язань за Гарантією, а також сплатити банку винагороду за надання Гарантії, за підтримання зобов'язання за Гарантією, комісії за Гарантією в розмірі і в порядку, обумовлених цим договором та діючими тарифами в банку. Надання гарантії в рамках цього договору здійснюється за письмовою заявкою принципала, оформленої за формою банку згідно вимог діючого законодавства України, в тому числі, але не виключно - вимог Національного банку України.
Відповідно до п. 1.2 Договору сума гарантії наданої банком у межах цього договору дорівнює 8868000,00 грн.
30.10.2018 Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» було надано банківську гарантію №71.00.007084 в забезпечення виконання умов Договору №08-4/2635-18 від 11.10.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Бенефіціар направив банку вимогу про сплату за банківською гарантією №71.00.007084 від 30.10.2018 грошових коштів у розмірі 8868000,00 грн у зв'язку з невиконанням принципалом умов Договору №08-4/2635-18 від 11.10.2018. Банк в свою чергу відмовився від виконання вимог та сплати грошових коштів, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 у справі №904/1579/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» про стягнення 8887625,90 грн задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основний борг у сумі 8868000,00 грн, 3% річних у сумі 19625,90 грн, судовий збір у сумі 133314,39 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Факт обов'язку гаранта - Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» у відповідності до наданої Банківської гарантії №71.00.007084 повернути сплачений бенефіціаром аванс за договором підряду №08-4/2635-18 від 11.10.2018 у зв'язку з невиконанням ТОВ «Візин Річ» своїх зобов'язань підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребує.
05.04.2021 між Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та Приватним Акціонерний товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було укладено Договір щодо врегулювання заборгованості за рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 по справі №904/1579/20 та від 02.03.2021 по справі №904/1512/20, яким встановлено графік погашення заборгованості, відповідно до якого до 15.04.2021 підлягає сплаті заборгованість у розмірі 3759278,46 грн, до 15.05.2021 - 3759278,46 грн, до 15.06.2021 - 3759278,47 грн.
Позивачем було здійснено на користь Приватного Акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» погашення заборгованості у відповідності до погоджено Договором графіку, а саме платіжною інструкцією №224_3 від 14.04.2021 на суму 3759278,46, №224_1 від 07.05.2021 на суму 3759278,46 грн, №224_1 від 04.06.2021 на суму 3592610,95 грн, №224_2 на суму 166667,52 грн.
Позивачем відповідно до умов договору здійснено нарахування комісії в розмірі 15419231,93 грн та пені в розмірі 11082421,76 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 01.08.2023 №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 01.08.2023 №932 «Про початок процедури ліквідації АТ «АКБ «Конкорд» та делегування повноважень ліквідатора банку». Всі повноваження уповноваженої особи на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було делеговано провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Світлані Грошовій.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 15.01.2024 №63 уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» змінено. З 18.01.2024 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» з делегуванням всіх повноважень ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, призначений провідний юрисконсульт відділу стратегії задоволення вимог кредиторів департаменту ліквідації банків Федорченко Андрій Володимирович.
Оскільки банком відповідно до умов договору про надання банківської гарантії, у зв'язку з настанням гарантійного випадку було сплачено за принципала грошові кошти, внаслідок чого у принципала виник обов'язок повернути банку суму грошових коштів не пізніше наступного банківського дня після сплати банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Договором. Тобто, суми сплачені банком згідно Договору про надання банківської гарантії з моменту їх перерахування стають заборгованістю принципала перед банком.
17.12.2024 банк звернувся з вимогою до ТОВ «Візин Річ» про погашення заборгованості за гарантією (регрес) в сумі 34221308,77 грн, з яких заборгованість у розмірі 8887625,90 грн (без врахування судового збору) сплачена за гарантією від 30.10.2018 №71.00.007084.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо зобов'язана сторона не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Відповідно до ч.1. ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, в забезпечення належного виконання принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» своїх зобов'язань перед бенефіціаром - Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором підряду № 08-4/2635-18 від 11.10.2018 позивачем було надано банківську гарантію.
Внаслідок порушення відповідачем (принципалом) своїх зобов'язань за договором позивачем на виконання умов договору про надання банківської гарантії № 71.00.007084 від 30.10.2018 було сплачено на користь бенефеціара кошти за Банківською гарантією у загальному розмірі 9020940,29 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №224_3 від 14.04.2021 на суму 3759278,46, №224_1 від 07.05.2021 на суму 3759278,46 грн, №224_1 від 04.06.2021 на суму 3592610,95 грн, №224_2 на суму 166667,52 грн. У вказаних платіжних інструкціях в призначенні платежу вказано «опл.зг.дог. від 05.04.2021 щодо врегулювання заборг. за рішенням Госп. суду Дн. обл. від 18.01.2021 по справі №904/1579/20 та від 02.03.2021 по справі 904/1512/20». Вказаними платіжними інструкціями відповідно до Договору про врегулювання заборгованості від 05.04.2021 та узгодженого графіку було погашено заборгованість в загальному розмірі 11277835,39 грн, з якої за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 по справі № 904/1579/20 сплачено 9020940,29 грн.
Відповідно до п. 1.7.1. Договору про надання банківської гарантії, в день настання умови, передбаченої п. 1.7.4 цього Договору, банк сплачує за принципала грошові кошти в сумі, що дорівнюють розміру платежу виконання на користь бенефіціара, а принципал зобов'язується повернути банку суму грошових коштів (надалі - заборгованість) не пізніше наступного банківського дня після дня сплати банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим договором. Будь-яка заборгованість принципала за сплаченою сумою банком бенефіціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного банківського дня вважається простроченою. Суми сплачені банком за цим пунктом, з моменту їх перерахування стають заборгованістю принципала перед банком.
Згідно з пунктом 1.7.4. Договору виконання банком відповідно до п. 1.7.1. цього договору зобов'язань принципала здійснюється на підставі цього договору без отримання будь-яких додаткових запитів (заяв, платіжних доручень тощо) принципала в разі виникнення наступної обставини: сплата банком будь-яких сум на користь бенефіціара за гарантією на умовах цього договору за умови неперерахування принципалом власних коштів для відшкодування банку сплачених за гарантією сум та витрат, пов'язаних з виконанням таких платежів відповідно до цього договору.
Банк взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання по Банківській гарантії №71.00.007084 від 30.10.2018, сплативши бенефіціару грошові кошти в розмірі 9020940,29грн, та відповідно належним чином виконав п. 1.1 Договору про надання банківської гарантії.
Згідно п. 2.14. Договору про надання банківської гарантії принципал зобов'язується не пізніше наступного банківського дня з дня виконання банком відповідного гарантійного зобов'язання перед відповідним бенефіціаром за Гарантією, незалежно від отримання вимоги, передбаченої п. 3.6. цього Договору, в повному обсязі повернути банку в порядку регресу суму виконаного гарантійного зобов'язання та оплатити банку в повному обсязі всі комісії/рахунки, пов'язані з виконанням гарантії, в тому числі комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізуючого банку та банку бенефіціара, а також комісії пов'язані з перерахуванням платежу за Гарантією, відповідно до цього Договору.
Як встановлено п. 3.6 Договору про надання банківської гарантії, на підставі ст. 569 Цивільного кодексу України у випадку настання гарантійного випадку та виконання банком своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала в межа суми, сплаченої банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань з урахування комісій та інших платежів передбачених даним договором. Зазначені положення за згодою сторін діють і у випадку, якщо сума сплачених банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань, не відповідає умовам гарантії.
Банк звернувся до відповідача з вимогою вих. №2815 від 17.12.2024 про погашення заборгованості за гарантією (регрес) в сумі 34221308,77 грн, як складається з основної заборгованості та 3% річних згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 по справі № 904/1579/20, а також нарахованих банком заборгованості по комісії за обслуговування заборгованості та заборгованості по пені, відповідно до якої просять в семиденний строк з дня отримання вимоги сплатити заборгованість за сплачену банківську гарантію. Направлення вимоги підтверджується списком згрупованих відправлень від 17.12.2024, описом вкладення та квитанцією Укрпошти.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимоги банку щодо погашення заборгованості в порядку регресу згідно Договору про надання банківської гарантії №71.00.007084 від 30.10.2018.
Відповідно до ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп. 9 п.3 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 по справі 904/1579/20 встановлено, що гарант безпідставно відмовив у виплаті бенефіціару суми гарантії, а банківська гарантія №71.00.007084 визнана такою, що підлягає виконанню. Заборгованість, що встановлена вказаним рішенням банком була сплачена у повному обсязі.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Станом на дату винесення рішення у даній справі відповідачем не надано суду доказів відшкодування на користь банку грошової суми виплаченої ним за банківською гарантією №71.00.007084 від 30.10.2018.
При цьому банк, користуючись процесуальним правом позивача, заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача лише частини заборгованості за банківською гарантією №71.00.007084 від 30.10.2018 у розмірі 201000,00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-77, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візин Річ» (84207, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд. 55, ідентифікаційний код 40889560) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. 2, ідентифікаційний код 34514392) заборгованість у розмірі 201000 (двісті одна тисяча) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова