ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1293/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Ярош А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 27 січня 2025 року (повний текст складено 21.02.2025)
у справі № 915/1293/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
про стягнення заборгованості в загальній сумі 71 979,24 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Ільєва Л.М.місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
У жовтні 2024 Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - позивач, АТ «Українська залізниця», Залізниця) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН» (далі - відповідач, ТОВ СП “НІБУЛОН») 71 979,24 грн. плати за зберігання вантажу відповідно до положень договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за №8211375 (40-14291113/2020-0001).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за №8211375 (40-14291113/2020-0001); положення Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року №644, якими передбачено нарахування збору, порядок такого нарахування та сплати за затримку вагонів для накопичення власних вагонів з причин, що залежать від вантажовідправника; приписи глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
За твердженнями позивача, у період з 16 по 17 лютого 2024 року по станції Кременчук Залізницією було надано ТОВ СП «НІБУЛОН» послугу з накопичення вагонів на коліях загального користування станції накопичення, що засвідчено відповідними актами загальної форми ГУ-23. Однак, відповідачем не було сплачено збір за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 №№ 19020278, 19020279, 19020280 на суму 59982,70 грн. (без ПДВ).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1293/24 (суддя Ільєва Л.М.) у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН» про стягнення заборгованості в сумі 71 979,24 грн. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з умов Договору №40-14291113/2020-0001 та матеріалів даної справи, між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення, а тому, метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.
На переконання суду першої інстанції, сама по собі процедура накопичення вагонів цілком очевидно передбачає перебування окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзду, на що позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
Разом з цим, місцевий господарський суд зазначив, що процедура накопичення вагонів передбачає перебування окремих вагонів (порожніх/з вантажем) протягом певного часу, обумовленого обома сторонами, на коліях позивача з метою формування маршрутного поїзда (до 50 вагонів), на що саме позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору та додатку №1-4 до договору, з огляду на що відповідна затримка вагонів з вантажем під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору (Додаток 1-4 до Договору №40-14291113/2020-001), який передбачає надання спеціальних послуг за кореспондуючу оплату.
Також судом зауважено, що умовами Договору встановлено, що Актом загальної форми ГУ-23 фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, при цьому, у самих Актах зазначено, що вагони простоюють в очікуванні перевізного документу та накопичення маршруту, а тому у даних спірних правовідносинах Акт форми ГУ-23 не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника, тобто відповідача, стосовно затримки вагонів. Враховуючи вказане, за висновками суду першої інстанції, позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
Окремо судом першої інстанції вказано, що умовами п.п.9.2, 9.3 Додатку №1-4 передбачена сплата платежів, пов'язаних з затримкою вантажу на шляху прямування (за затримку вагонів Змовника та затримку вагонів Перевізника). При цьому, обов'язковим елементом встановленим для застосування п.п.9.2, 9.3 є “затримка з вини Замовника». Однак, період затримки вагонів на шляху прямування з вини замовника не є тотожнім періоду “накопичення рухомого складу», передбаченого п.9.1.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство “Українська залізниця» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1293/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати у повному обсязі покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця».
Зокрема, позивач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції, що процедура накопичення вагонів сама по собі передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда (у даному випадку 50 вагонів), на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем вказаного Договору, оскільки при виконанні Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторонами використовуються Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, а звідси слідує, що сторони використовують і Правила Зберігання вантажів, затвердженні цим же наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, без виконання вимог яких не можливе надання Замовнику послуг з перевезення вантажів. Водночас, згідно вимог п. 9 Правил, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується Актом загальної форми - ГУ - 23.
При цьому, апелянт вказує, що Акт загальної форми ГУ - 23 у даному випадку засвідчує час затримки вагонів відповідача на коліях загального користування, пов'язаний з оформленням вантажу, після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Даними Актами засвідчені обставини для нарахування за час затримки збору за зберігання вантажу.
На переконання Залізниці, затримка вагонів на коліях загального користування відбулась саме з вини відповідача, який не надав основний для перевезення документ - накладну, відразу після забирання вагонів з вантажем з під'їзної колії відповідача, а продовжував формувати маршрутний поїзд на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.
Залізниця зауважує, що судом першої інстанції було помилково об'єднано та ототожнено дві різні послуги - послугу з накопичення вагонів та послугу зі зберігання вантажу.
Також апелянт наголошує, що судом першої інстанції не застосовані норми права у правовідносинах, які виникли при перевезенні вантажів, зокрема пункт 9 Правил зберігання вантажів, що є неправильним застосуванням норм права.
Детальніше доводи Акціонерного товариства “Українська залізниця» викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 11.03.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1293/24 та вирішено розгляд вказаної апеляційної скарги здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
09.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ СП “НІБУЛОН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованої та просить суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства “Українська залізниця» відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Зокрема, у відзиві відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, наголосив, що на сьогоднішній день вже сформована єдина правозастосовча практика Верховного суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 01.02.2024 у справі №915/305/22, від 09.04.2024 у справі №915/5/23). Предметом цих справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі додатків 1-4 Умов організації накопичення вагонів до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 та нарахування збору за зберігання вантажу під час накопичення маршрутного потягу.
Також, позиція відповідача полягає у тому, що ТОВ СП «НІБУЛОН» повністю дотримано умови Договору щодо оформлення маршрутного потягу, а накопичення вагонів з вантажем в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин, а тому не може кваліфікуватися як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу як «вина» відправника. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідає умовам укладеного договору, який передбачає надання спеціальних послуг, а відтак, твердження апелянта стосовно наявності вини відповідача в простої вагонів є безпідставним.
Стосовно Актів загальної форми ГУ - 23 відповідач вказав, що в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, сторонами узгоджено, що в Актах загальної форми ГУ - 23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що, в свою чергу, є предметом послуги «накопичення вагонів з вантажем у кількості 50 вагонів маршрутний поїзд», оскільки вказаний Акт відображає час, за який сплачується тариф. Отже, позивач, не враховуючи на запропоновані ним же умови Договору, трактує загальні підстави, визначені для укладення Актів загальної форми ГУ - 23, на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку Акти зазначеної форми не є документами, що засвідчують вину вантажовідправника, тобто відповідача, стосовно затримки вагонів.
У зв'язку зі звільненням з посади у відставку судді-члена колегії Колоколова С.І. та перебуванням . з 30.06.2025 по 01.08.2025 судді-члена колегії Діброви Г.І. у щорічній відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.07.2025 №178 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/1293/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 для розгляду справи №915/1293/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 вказана колегія прийняла справу №915/1293/24 до свого провадження.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, тривале перебування судді-члена-колегії Колоколова С.І. на лікарняному, перебування членів колегії у відрядженнях, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
26.06.2020 ТОВ СП "НІБУЛОН" в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направило АТ "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
У той же день, 26.06.2020 АТ «Українська залізниця» (Перевізник) направлено ТОВ СП "Нібулон" (Замовник) інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ СП «НІБУЛОН» пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомило про присвоєння Замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Текст публічного Договору знаходиться у загальному доступі на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.coin/.
За умовами наведеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, оприлюдненій 28.06.2022 та уведеній в дію 01.07.2022, крім змін, оприлюднених 15.06.2022 та уведених в дію 16.07.2022) (далі - Договір):
- предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою (п. 1.1);
- при виконанні Договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів: Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України); Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів); Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів); Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами); Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно); Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС); Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) (п. 1.2);
- наведені нижче визначення вживаються в Договорі в такому значенні, зокрема:
- контейнерний поїзд-поїзд, сформований з вантажних вагонів, в які завантажено не менше 50 контейнерів у 20-футовому еквіваленті;
- ЕПД - електронний перевізний документ;
- маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені Перевізником;
- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до п. призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника;
- розрахункові документи - документи, що відображають розрахунки між Сторонами та формуються на підставі первинних документів (п. 1.3);
- надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4);
- Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5);
- Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6);
- договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору (п. 1.7);
- Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (п. 1.10).
Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник зобов'язаний, зокрема:
- надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення (п. 2.1.1);
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника; (п. 2.1.4);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5);
- у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7).
В свою чергу, за умовами п.п. 2.3.2, 2.3.5 Договору Перевізник зобов'язаний:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника, згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів;
- складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розділом 4 Договору, щодо нарахування сум платежів.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Згідно з п. 3.4 Договору, Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Оплата послуг за Договором здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх Замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору (п. 4.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, Перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у тому числі приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. За наявності заборгованості Перевізник має право відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
За положеннями п. 7.3 Договору, строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Відповідно до п. 9.4 Договору, зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до Договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до Договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до Договору. В окремих випадках за заявою Замовника допускається вступ в дію змін до Договору раніше, ніж визначено вище. Якщо Замовник не згоден із внесеними Перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку, передбаченому пунктом 9.3 Договору або з власної ініціативи припинити дію Договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього.
Документи направлені Перевізником Замовнику для підписання і не підписанні останнім (у тому числі з внесеними зауваженнями але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими Замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання Замовником заперечень до них в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення Перевізником документів Замовнику, у т. ч. автоматизованими системами Перевізника і з застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору (п. 10.3 Договору).
Пунктом 12.1 Договору визначено, що Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію.
У відповідності до п. 14 Договору, невід'ємною частиною останнього є додатки, зокрема:
- Додаток 1-1 “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»;
- Додаток 1-4 “Умови накопичення вагонів» (далі Додаток №1-4).
Згідно з п. 1 Додатку №1-4, на окреме замовлення Перевізник надає послуг и Замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів Перевізника та / або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п. 2 Додатку №1-4, станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника, Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3 Додатку №1-4).
За умовами п. 4 Додатку №1-4, в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 Додатку №1-4).
Відповідно до п. 6 Додатку №1-4, початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7 Додатку №1-4).
Згідно з п. 8 Додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
У п. 9 Додатку №1-4 встановлено, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Відповідно до п. 10 Додатку №1-4, нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Пунктом 14.1 Договору встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Крім того, з огляду на матеріали справи вбачається, що 10.02.2021 між Акціонерним товариством “Українська залізниця», як Залізницею, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН», як Власником, було укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Кременчук Південної залізниці, зі строком дії до 14.02.2026. Вказаний Договір зареєстрований за №П/М-2114 (далі - Договір №2114) (т. 1 а.с. 53-2-55).
Відповідно до умов п.1 Договору №2114, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього Договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Власнику, примикає стрілочним переводом №1 до під'їзної колії ПрАТ “Кременчуцький річковий порт» по станції Кременчук, і обслуговується локомотивом Залізниці.
Межею під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії», який встановлено навпроти переднього стику рамної рейки стрілочного переводу №1.
Згідно п.6 Договору №2114, вагони на під'їзну колію подаються локомотивом Залізниці, із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 14 вагонів.
Про готовність вагонів до забирання з під'їзної колії Власник передає Залізниці повідомлення по телефону прийомоздавальнику вантажу та багажу або агенту комерційному станції особами затвердженими наказом директора підприємства з послідуючим письмовим підтвердженням за формою, встановленою у Правилах користування вагонами і контейнерами, у терміну погоджені зі станцією Кременчук (п. 7 Договору від №2114).
У відповідності до п.8 Договору №2114, приймання вагонів при забиранні їх Залізницею здійснюється на місцях завантаження, вивантаження.
Пунктом 9 Договору №2114 встановлено, що максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: згідно з п. 1.2.3. Додатку 6 до Правил обслуговувань залізничних під'їзних колій: Колія № 1: навантаження: … 30 вагонів за добу зернових різних. Вивантаження: … 23 вагонів за добу зернових різних. Колія № 2: Навантаження: … 30 вагонів за добу зернових різних. Вивантаження: … 23 вагонів за добу зернових різних, … 14 вагонів за добу нафтопродуктів.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під'їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення Власника про готовність вагонів до забирання (п.10 Договору №2114).
Терміни виконання технологічних операцій з вагонами: колія №1 Навантаження: зернові різні - 1 вагони х 0,57 год. з одночасною подачею 7 вагонів. Вивантаження: зернові різні - 1 вагон х 0,76 год. з одночасною подачею 7 вагонів, колія №2 Навантаження: зернові різні - 1 вагони х 0,57 год. з одночасною подачею 7 вагонів. Вивантаження: зернові різні - 1 вагон х 0,76 год. з одночасною подачею 7 вагонів, нафтопродукти - 2 вагони х 2,0 год. з одночасною подачею 2 вагони. Середній час перебування вагонів під вантажними операціями 5,12 години (п.11 Договору №2114).
Пунктом 14 Договору №2114 визначено, що Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів згідно з Тарифним керівництвом №1; за маневрову роботу за фактично виконану роботу згідно з Тарифним керівництвом №1; за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; інші збори і плати - згідно з Тарифним керівництвом №1. Збори і плати вносяться: 100% попередньою оплатою.
Відповідно до п.15 Договору №2114, Власник колії несе відповідальність за схоронність рухомого складу і контейнерів згідно із ст.124 Статуту залізниць України з дотриманням ДСТУ ГОСТ №22235:2015.
Абзацом 2 п.16 Договору №2114 обумовлено, що на під'їзній колії передбачається навантаження вагонів, які відправляються маршрутами. Порядок подачі та забирання вагонів, терміни виконання вантажних операцій, переробна спроможність вантажних фронтів визначаються цим Договором. Формування маршруту здійснюється на коліях станцій, маса та довжина маршруту встановлюються відповідно до Плану формування поїздів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору з боку ТОВ СП “НІБУЛОН» було надано електронне “Замовлення про надання окремих послуг» №14291113/2023-0015 від 26.09.2023 до Договору про надання послуг, на яке АТ “Укрзалізниця», як Перевізником, було надане “Повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг» №43-14291113/2023-0002 від 27.09.2023 щодо погодження організації накопичення вагонів на станції накопичення Кременчуг максимальною кількістю 54 вагона.
Відповідно до заявки на накопичення вагонів від 16.02.2024 №39/132/2-24, ТОВ СП “НІБУЛОН» замовило послугу з накопичення вагонів на станції накопичення Кременчук максимальною кількістю 48 вагонів (вантаж - пшениця) для відправлення її маршрутним поїздом на станцію призначення Ізмаїл на умовах, визначених Додатком 1-4 Договору , на період 16.02.2024 - 23.02.2024.
Для забезпечення вказаної заявки на станцію Кременчук Південної залізниці 07.03.2024 під навантаження вантажу - зерно пшениці прибуло 48 порожніх власних вагонів (власності ТОВ “ОТП ЛИЗИНГ»): №№ 98208630, 95410304, 58516014. 98208564, 58515206, 58515156, 98214059, 95931531, 95407664, 98214323, 95606331, 95605747, 95606455, 95605317, 98208705, 98214356, 98208549, 58515677, 95606133, 95411245, 98208721, 95931572, 95931978, 58507864, 95407623, 95932117, 95605358, 98208697, 95931523, 95410569, 58515883, 95606562, 98214380, 98214174, 95411864, 58507856, 98214190, 95410825, 95411443, 58515719, 95431773, 98214075, 91134445, 98208663, 95932059, 95931440, 95931648, 95410346.
Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому ТОВ СП “НІБУЛОН» проводив навантаження 48 вагонів (окремими групами) у складі одного маршрутного поїзду, які надалі слідували по маршрутній відправці: Кременчуг - Ізмаїл.
Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту.
Так, перша партія з 14 вагонів: 98208630, 95410304, 58516014. 98208564, 58515206, 58515156, 98214059, 95931531, 95407664, 98214323, 95606331, 95605747, 95606455, 95605317 подана під навантаження 16.02.2024 о 10-00 год., про що складено пам'ятку про подавання вагонів ГУ-45 №45.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку про забирання вагонів ГУ-45 №43 від 16.02.2024 о 16-00 год. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Друга партія з 14 вагонів: №№ 98208705, 98214356, 98208549, 58515677, 95606133, 95411245, 98208721, 95931572, 95931978, 58507864, 95407623, 95932117, 95605358, 98208697 подана під навантаження 16.02.2024 о 16-00 год., про що складено пам'ятку про подавання вагонів ГУ-45 №46.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку про забирання вагонів ГУ-45 №44 від 16.02.2024 о 23-20 год. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Третя партія з 14 вагонів: №№95931523, 95410569, 58515883, 95606562, 98214380, 98214І74, 95411864, 58507856, 98214190, 95410825, 95411443, 58515719, 95431773, 98214075 подана під навантаження 16.02.2024 о 23-20 год., про що складено пам'ятку про подавання вагонів ф. ГУ-45 №47.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії 17.02.2024 о 06-00 год., про що складено пам'ятку про забирання вагонів ГУ-45 №45. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту та оформлення накладної.
Четверта партія з 6 вагонів: №№91134445, 98208663, 95932059, 95931440, 95931648, 95410346 подана під навантаження 17.02.2024 о 06-00 год, про що складено пам'ятку про подавання вагонів ГУ-45 №48.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії 17.02.2024 о 12-40 год., про що складено пам'ятку забирання вагонів ГУ-45 №46.
Накопичення вагонів партіями на станції Кременчук проводилось на коліях станції, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23, а саме:
- на першу групу з 14 вагонів - акти загальної форми №1798 від 16.02.2024 та №1815 від 16.02.2024, згідно з якими час початку затримки: 16.02.2024 о 16:00 год, час закінчення затримки: 16.02.2024 о 22:30 год;
- на 2 групу з 28 вагонів - акти загальної форми №1821 від 16.02.2024 та №1829 від 17.02.2024, згідно з якими час початку затримки: 16.02.2024 о 23:20 год, час закінчення затримки: 17.02.2024 о 04:00 год;
- на 3 групу з 42 вагонів - акти загальної форми №1835 від 17.02.2024 та №1840 від 17.02.2024, згідно з якими час початку затримки: 17.02.2024 о 06:00 год, час закінчення затримки: 17.02.2024 о 10:10 год.
Опис обставин, що викликали складання актів форми ГУ-23: затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів відправником та накопичення маршрутного поїзда.
При цьому, з тексту вказаних актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час затримки вагонів, пов'язаної з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Акти підписано представником відповідача без зауважень.
Після навантаження та накопичення групи з 48 власних вагонів (власності: ТОВ “ОТП ЛИЗИНГ») з вантажем - пшениця, на коліях загального користування станції відправлення Кременчук регіональної філії “Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП “НІБУЛОН» були оформлені накладні від 17.02.2024 №№ 43668177, 43668144, 43668128, 43668151 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію Ізмаїл регіональної філії “Одеська залізниця». Вантаж прийнятий до перевезення 17.02.024 о 12:40.
Працівниками ПКОПД Полтава по станції Кременчук були сформовані накопичувальні картки форми ФДУ-92 від 19.02.2024 №№ 19020278, 19020279, 19020280 та нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 59 982,70 грн. (без ПДВ).
Вказані картки підписані відповідачем із запереченням щодо нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, оскільки вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до додатку 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Як зазначає позивач, ТОВ СП «НІБУЛОН» погодилось зі стягненням: плати за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» та плати за користування вагонами.
Натомість нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 на загальну суму 59 982,70 грн. без ПДВ (71979,24 грн. - з урахуванням ПДВ 20% в розмірі 11996,54 грн) відповідачем не було сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом, який обґрунтовано здійсненням відповідачем затримки вагонів.
При цьому, позивач зазначає, що згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) (далі - Правила № 644) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Пунктом 2.1.4 Договору визначений обов'язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника, а пунктом 2.1.5 - відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.
З урахуванням наведеного, позивачем виконано розрахунок заборгованості по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 від 19.02.2024 № 19020278, 19020279, 19020280 на загальну суму 71979,24 грн. (ПДВ 20% 11996,54 грн.), на підставі Р. 3 п. 2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн. за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 5,139 грн. згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441.
Залізниця вказує, що в якості заходів досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №Д-02-06/389 від 28.08.2024 про стягнення платежів в сумі 71 979,24 грн (з ПДВ), яка залишена без відповіді та без задоволення з боку ТОВ СП «НІБУЛОН».
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення такої претензії ТОВ СП «НІБУЛОН».
Разом з тим, відповідачем подано до суду висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №02/07-23 від 17.07.2023, складеним на замовлення відповідача судовим експертом Машиніченком О. А., який за результатами дослідження сформував такі висновки:
1) з дослідження наданих експерту документів встановлено, що додатком №1-4 до договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, укладеним між ТОВ СП “НІБУЛОН» та АТ “Українська залізниця», визначена та тарифікована спеціальна послуга з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх маршрутними поїздами на станції призначення;
2) відповідно до додатку № 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, який укладено між ТОВ СП “НІБУЛОН» та АТ “Українська залізниця», надання спеціальної послуги з накопичення вагонів маршрутного потягу (предмет додатку № 1-4) оформлюється актом загальної форми ГУ-23;
3) відповідно до Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності (п. 3 Правил). Таким чином, складання акта форми ГУ-23 також передбачено і в інших випадках, зокрема у разі протиправної поведінки;
4) складання акта форми ГУ-23 в межах тарифікованої спеціальної послуги за договором не є обов'язковим підтвердженням обставин протиправної поведінки, внаслідок чого може бути виставлена плата за протиправну поведінку, зокрема за п. 8, 9 Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644;
5) наданими на дослідження документами на прикладі формування маршрутного поїзда № 103047 встановлено документально та нормативно необґрунтований розрахунок часу “умовної» затримки вагонів, в актах ГУ-23 зазначений фактичний час накопичення вагонів, який відповідно до додатку № 1-4 тарифікується перевізником та сплачується ТОВ СП “НІБУЛОН» в межах зазначеної спеціальної послуги - накопичення вагонів маршрутного поїзду (порожніх та/або з вантажем). В умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами в акті форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом спеціальної послуги “накопичення вагонів з вантажем у кількості 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується договірний тариф - “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» (пункт 9.1. додатку № 1-4). Отже надані Акти загальної форми ГУ-23 не є належним підтвердженням нарахування відповідачу зобов'язань Збору за зберігання вантажу внаслідок протиправної поведінки за п. 8, 9 Правил зберігання вантажу (ст. 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
За змістом ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України).
Разом з цим, права й обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі-Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
У ст. 71 Статуту залізниць зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Такий договір між сторонами укладено 10.02.2021 для проведення навантаження вантажів на під'їзній колії відповідача при станції Кременчуг Південної залізниці, умови якого судом наведено вище.
Предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та зокрема Додатком 1-4 “Умови організації накопичення вагонів».
Відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мінюсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Судова колегія вказує, що виходячи з вищезазначеного, умов Договору №40-14291113/2020-001 та матеріалів даної справи, між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Пунктом 14.1 Договору №40-14291113/2020-001 встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Договір №40-14291113/2020-001 має спеціальні умови, що відносяться до “окремих послуг», що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до Договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій - “накопичення вагонів з вантажем».
Додаток №1-4 до Договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів Додатку №1-4 “Умови накопичення вагонів» до Договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Колегія суддів зауважує, що враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах - маршрутний поїзд (Додаток 1-4). При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний» та за попередньою заявкою. При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, ТОВ СП “НІБУЛОН» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю з 48 вагонів на власній колії, тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими Договором відповідними можливостями.
Водночас, для проведення навантаження зернових вантажів на під'їзній колії ТОВ СП «НІБУЛОН» між сторонами був укладений Договір про подачу та забирання вагонів від 10.02.2021 №2114.
Суд враховує, що згідно з п.6 Договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, становить не більше 14 одиниць.
Отже, з урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та умов Договору від 10.02.2021 №2114, у даному випадку метою відповідача, при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда до 48 вагонів.
При цьому, сама по собі процедура накопичення вагонів, цілком очевидно передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору (Додаток 1-4).
Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
За таких обставин, перевізник надав замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
В свою чергу, замовник отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в спірний період фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга “накопичення вагонів» не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
Пунктом 5 Правил № 644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з пунктом 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил №644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є “очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
У даному разі (в період часу надання спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування) вина, обґрунтована протиправною поведінкою відповідача відсутня. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
Правовідносини з “накопичення маршрутного поїзду з вантажем» мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 Додатку №1-4 до Договору), що в своє чергу є предметом окремої спеціальної послуги (Додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а тому що не сформовано маршрутний потяг установленої довжини (до 50 вагонів).
При цьому, статтею 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць.
Пунктом 1.1 Правил № 644 встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001).
Згідно п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів, якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то такі вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом.
Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що не залежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд, або на кожну партію окремо, окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам Договору та нормативних актів.
Відповідачем дотримано умови Договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів та/або накладними на групу вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 48 вагонів з вантажем.
В силу пунктів 6, 7 Додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 48 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано “затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін Договору щодо “накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
Апеляційний суд зауважує, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Відтак, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі в цій частині спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до умов додатку №1-4 “Умови організації накопичення вагонів» у період “накопичення» сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».
Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку №1-4 до Договору, є “затримка з вини Замовника».
Тобто, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття “накопичення рухомого складу» (пункт 9.1.) та “затримку вагонів Перевізника» (пункт 9.2.).
Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 48 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 48 вагонів (маршрут).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, яку колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому, вони не можуть слугувати для його скасування з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення, апелянтом не наведено. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди позивача з винесеним судом рішенням та до переоцінки обставин, зазначених місцевим судом.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1293/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» - без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1293/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південна залізниця" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Ярош А.І.