ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3804/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Дзюбенко С.М.,
від відповідача - Коротченко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон»
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025, ухвалене суддею Цісельським О.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 24.01.2025
у справі № 916/3804/24
за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон»
про: стягнення 970 095,56 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки,
У серпні 2024 року Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Рада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон» (далі ТОВ «Робінзон»), в якому просила суд:
- стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 970095,56 грн (672911,96 грн основного боргу, 48698,70 грн 3% річних та 248484,90 грн інфляційних втрат), за укладеним 15.04.2003 між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (правонаступником якої є позивач) та ТОВ «Робінзон» договором оренди землі (далі догові оренди) за період з лютого 2022 по липень 2024 року;
- розірвати вищевказаний договір оренди;
- зобов'язати ТОВ «Робінзон» повернути Раді об'єкт оренди - земельну ділянку площею 1,8042 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0001, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока (далі земельна ділянка).
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, що свідчить про істотне порушення умов цього договору, відповідно, наявність підстав для його дострокового розірвання та повернення землі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24 позов задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ «Робінзон» на користь Ради суму заборгованості за договором оренди (672911,96 грн основного боргу, 21158,57 грн 3% річних, 55776,32 грн інфляційні втрати), розірвано договір оренди та зобов'язано ТОВ «Робінзон» повернути Раді земельну ділянку. В решті позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його часткову помилковість та здійснив власний розрахунок.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводи та вимог апеляційної скарги відповідача посилається на наступне:
- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 вже було розірвано укладений між сторонами договір оренди землі, а отже заявляючи позов про стягнення заборгованості саме за цим договором оренди, позивач невірно обрав спосіб захисту порушених прав;
- у даному випадку наявні підстави для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України (звільнення відповідача від сплати орендних платежів за спірний період), оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах узбережжя Чорного моря в смт. Затока. Водночас, відносно цієї території розпорядженням Одеської ОВА та наказом Оперативно-тактичного угрупування «Одеса» було встановлено особливий режим, зокрема, заборонено пересування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на час дії воєнного стану, встановлено особливий режим в'їзду / виїзду, обмеження свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів на узбережжі, тощо. Отже, на думку відповідача, користування земельною ділянкою було неможливе, оскільки вказані накази містять пряму заборону перебування та пересування громадян на орендованій території та блокувало можливість використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем було заявлені клопотання:
- про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого відповідач посилався, зокрема, на те, що: його не було проінформовано та йому не було відомо про розгляд даної справи в суді першої інстанції, оскільки процесуальні документи, докази по справі, а також повістки (виклики) у судове засідання та оскаржуване рішення надсилались за адресою, яка територіально знаходиться за мостом через Дністровський лиман в сторону Білгород-Дністровського, рух через який по теперішній час перекрито; рух через єдиний існуючий альтернативний маршрут, яким можливо дістатись відповідного поштового відділення та запропонований Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пролягає автошляхом М-15 «Одеса-Рені» через прикордонну смугу № 4797, який також обмежений, зокрема, для військовозобов'язаних, за винятком наявності відповідних дозвільних документів для перетину державного кордону; у директора ТОВ «Робінзон» була відсутня можливість перебування за юридичною адресою підприємства з вищевказаних обставин; лише 31.03.2025 представнику ТОВ «Робінзон» (адвокату Борогану В.В.) було надано доступ до матеріалів даної справи в системі «Електронний суд».
- про долучення до матеріалів цієї справи нових доказів, зокрема, роздруківку карти місцезнаходження земельної ділянки, виписки та витяги, копію свідоцтва про смерть, наказ Військової частини, Розпорядження Одеської ОВА, Наказ Оперативно-тактичного угрупування та ін.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали цієї справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
16.04.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Робінзон» залишено без руху, зокрема, на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів виходила з того, що саме вищенаведені причини пропуску строку, зазначені скаржником в обґрунтування клопотання про його поновлення, не являються поважними, адже ТОВ «Робінзон» не навело об'єктивних обставин, що не залежали від його волевиявлення, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на звернення із апеляційною скаргою.
Дослідивши обставини, викладені скаржником в обґрунтування клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що неотримання відповідачем відповідних процесуальних документів можливе виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованих йому судових рішень.
Також колегія суддів зазначала, що поштовий зв'язок між м. Білгород-Дністровський та м. Одесою наразі функціонує безперебійно, що також вбачається з того, що саме у такий спосіб відповідачу була направлена копія оскаржуваного судового рішення. Натомість, скаржником жодним чином не доведено неможливість перебування представників підприємства за його юридичною адресою, як і не доведено неможливість отримання поштової кореспонденції за адресою підприємства будь-якою уповноваженою на це особою. При цьому, скаржник сам визнає, що окрім проїзду через міст через Дністровський лиман в сторону м. Білгород-Дністровського Одеської області, існує альтернативний маршрут, по якому можливо дістатись відповідного поштового відділення - пролягає автошляхом М-15 «Одеса-Рені» через прикордонну смугу. В той же час, скаржником не надано жодних доказів, які свідчать про заборону, у тому числі представникам ТОВ «Робінзон», перебувати за юридичною адресою підприємства, а також доказів, які встановлюють заборону доступу (прибуття) будь-якого уповноваженого представника підприємства до цієї адреси. Надані скаржником документи зокрема, наказ Одеської ОВА від 21.05.2022, розпорядження Одеської ОВА від 14.06.2022, наказ Одеської ОВА від 16.10.2023, протокол № 1 засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Кароліно-Бугазької сільської ради від 19.03.2024, розпорядження Кароліно-Бугазької сільської ради від 17.05.2024, наказ Одеської ОВА від 07.06.2024 (з додатком) також жодним чином не про такі обставини не свідчать.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Робінзон» не було навело об'єктивних обставин, що не залежали від його волевиявлення, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на звернення із апеляційною скаргою.
30.04.2025 від скаржника надійшла заява (від 30.04.2025 вх. № 1459/25/Д2) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24, в якій зазначені інші причини для поновлення цього строку, а саме, що:
- з самого початку створення ТОВ «Робінзон», тобто з 27.12.2000 та, юридично, до 28.02.2025, а фактично до 28.10.2024 (до смерті) директором підприємства був - ОСОБА_1 . Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Робінзон» від 08.10.2020, серед іншого, було уповноважено директора ОСОБА_1 здійснювати усі необхідні заходи, пов'язані з державною реєстрацією змін до відомостей про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесенням змін до відповідних державних реєстрів з правом подання та отримання всіх необхідних документів, в тому числі заяв про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з правом видачі довіреності третім особам для здійснення вищевказаних дій;
- засновниками (учасниками) ТОВ «Робінзон» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України чимало громадян покинуло країну та знаходили захист за кордоном. Так, і засновники ТОВ «Робінзон», зокрема ОСОБА_3 , яка з самого початку повномасштабного вторгнення виїхала до США (додано копії закордонного паспорту) та ОСОБА_2 , яка також з самого початку повномасштабного вторгнення виїхала до Германії та лише на кілька тижнів приїздила до країни для вирішення особистих нагальних питань (згідно відміток в закордонному паспорті дати перебування в України за останні три роки - 25.04.24-08.05.24 та 23.01.25-01.03.25), в тому числі прийняла участь в загальних зборах ТОВ «Робінзон», які відбулись 28.02.2025 виключно з метою призначення нового директора ТОВ «Робінзон», у зв'язку зі смертю попереднього директора.
- інший засновник ТОВ «Робінзон» ОСОБА_4 перебуває в ЗСУ (додано військовий квиток з відповідними відмітками);
- директор ОСОБА_1 , з початку повномасштабного вторгнення виїхав до Іспанії та повернувся лише 26.05.2023 (додано копію закордонного паспорту) у зв'язку з різким погіршенням самопочуття. Тож, навіть з поверненням в України, на жаль, був фізично не в змозі виконувати покладені на нього функції керівництва ТОВ «Робінзон», у зв'язку з наявністю тяжких форм хвороб, таких як рак та цукровий діабет, мав 2 групу інвалідності.
- ОСОБА_1 з вересня 2024 був в надтяжкому стані та перебував в паліативному відділенні терапевтичного профілю в міській лікарні № 5 на Лідерсовському бульварі, де надають паліативну допомогу пацієнтам з важкими невиліковними хворобами, де він і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- враховуючи вищезазначене та у зв'язку з тим, що засновники ТОВ «Робінзон» перебували за кордоном та в ЗСУ, неможливо було провести загальні збори з метою призначення нового директора;
- лише 28.02.2025 на загальних зборах учасників ТОВ «Робінзон», згідно Протоколу № 2 було вирішене це питання та директором було обрано - ОСОБА_5 , відповідно, внесено зміни до ЄДР;
- розгляд справи розпочато 02.09.2024, оскаржуване рішення суду ухвалено 24.01.2025, що припадає на складні часи, як для всієї країни і для кожного окремо, так і для ТОВ «Робінзон» і для його засновників окремо, а особливо для директора - ОСОБА_1 , який міг займатися виключно власним здоров'ям та боротьбою за власне життя.
- враховуючи відсутність можливості здійснення ТОВ «Робінзон» своєї діяльності протягом тривалого часу, починаючи з повномасштабного вторгненню та по сьогоднішній день, тяжкі хвороби директора та відсутність засновників на території України, що стало наслідком неможливості приймати участь в суді першої інстанції, надавати відзив, пояснення, заперечення та міркування щодо, на думку відповідача, необґрунтованих та безпідставних позовних вимог, а також звернення представника відповідача з апеляційною скаргою в межах 20-ти денного строку з дати ознайомлення з рішенням першої інстанції, відповідач просив суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24.
Врахувавши вищевикладене у сукупності, оцінивши доводи та аргументи скаржника, викладені в новій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, а також докази, надані на їх підтвердження, з метою забезпечення права відповідача на апеляційний розгляд даної справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість поновити ТОВ «Робінзон» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24, у зв'язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 23.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, у т.ч. письмових пояснень з приводу заявленого скаржником клопотання про долучення нових доказів по справі, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 10.06.2025 о 14:00 год., зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24.
26.05.2025 від Ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти її задоволення, посилаючись на наступне:
- матеріали справи не містять акту приймання-передачі земельної ділянки чи іншого документа, який би посвідчував факт повернення земельної ділянки, що є необхідною умовою для припинення договірних правовідносин згідно з приписами законодавства України;
- враховуючи відсутність доказів належного виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, а також звільнення земельної ділянки від майна відповідача, обов'язок відповідача щодо внесення орендної плати зберігається;
- фактично земельна ділянка продовжує знаходитись у користуванні відповідача;
- посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 ЦК України є безпідставним, оскільки земельна ділянка увесь час, в тому числі у період дії воєнного стану, використовується відповідачем для розміщення власного нерухомого майна - бази відпочинку;
- відповідачем не доведена неможливість доступу до орендованої земельної ділянки, зокрема через перекриття та заборону проходу (проїзду);
- матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували неможливість використання відповідачем земельної ділянки упродовж спірного періоду.
30.05.2025 від Ради надійшла заява (вх. № 2295/25) про участь його представника (адвоката Дзюбенка С.М.) у судовому засіданні 10.06.2025 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 09.06.2025 задоволена.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Між тим, 10.06.2025 о 14:00 год судове засідання не відбулося у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та проведенням евакуації відвідувачів та працівників суду, про що Південно-західним апеляційним господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 повідомлено учасників справи № 916/3804/24 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Робінзон» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 відбудеться 22.07.2025 о 13:45 год. Надано можливість представнику Ради взяти участь у судовому засіданні 22.07.2025 о 13:45 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 справу № 916/3804/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.
В судове засідання 22.07.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника про залучення до матеріалів цієї справи нових доказів, дійшла висновку про можливість його задоволення з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України та враховуючи підстави поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Ради.
Представник Ради заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 15.04.2003 між Затоківською селищною радою (орендодавцем) та ТОВ «Робінзон» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Затоківської селищної ради VII-ї сесії ХХІV скликання від 03.12.2002 за № 313 «Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Робінзон» в довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку «Робінзон» надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років земельну ділянку площею 1,804 га, в тому числі забудованих земель - 1,804 га, розташовану Лиманському курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, для експлутатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку «Робінзон».
Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, згідно з доданим планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Згідно з п.п. 2.1., 2.3. договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку «Робінзон».
Договір укладається на термін 25 років, починаючи з дати його реєстрації.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовому вигляді до 15 числа наступного місяця за звітним. Строки внесення орендної плати переглядаються орендодавцем щорічно. Грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2003 складає 294412,80 гривень, орендна плата за рік складає 35329,54 гривень, в тому числі щомісячна орендна плата складає 2944,13 гривень.
Орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин не використовує земельну ділянку за умовами договору (п. 3.4. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Підпунктами 6.1.4., 6.1.7. п. 6.1. договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також право дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду у разі невиконання орендарем умов цього договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
В свою чергу, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату згідно з вимогами пункту 3.1. цього договору та у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки повернути орендодавцеві земельну ділянку в належному стані по акту (п/п 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2. договору).
Відповідно до п. 8.4. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених договором
Пунктом 10.1. встановлено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Затоківській селищній раді та Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів.
15.04.2003 договір посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Старченко В.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 802, а також належним чином зареєстровано у Затоківській селищній раді та Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів, про що у відповідній книзі записів Державної реєстрації договорів 18.04.2003 зроблені записи № 102 та № 35 відповідно.
В матеріалах цієї справи міститься довідка відділу фінансів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 23.07.2024 вих. № 01-35/241, в якій зазначено, що заборгованість ТОВ «Робінзон» за договором станом на 22.07.2024 становить 672911,96 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги Ради:
- стягнути з ТОВ «Робінзон» заборгованість з орендної плати за договором оренди за період з лютого 2022 по липень 2024 року;
- розірвати вищевказаний договір оренди;
- зобов'язати ТОВ «Робінзон» повернути Раді об'єкт оренди - земельну ділянку.
Щодо вимоги про розірвання договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегією суддів, з метою перевірки доводів скаржника, викладених в апеляційні скарзі, опрацьовані інформаційні дані, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та встановлено, що у 2005 році Затоківська селищна рада Одеської області (правонаступником якої на даний час Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області) вже зверталася до Господарського суду Одеської області (справа № 30-14/357-05-11828) з позовом до ТОВ «Робінзон» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги у вказаній справі були мотивовані тим, що ТОВ «Робінзон» не виконало свої зобов'язання за укладеним договором оренди земельної ділянки від 15.04.2003 щодо додержання екологічної безпеки та каналізування бази відпочинку, що на підставі п. 8.3.6 договору є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Натомість, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 вищевказане рішення суду першої інстанції було скасовано, позов Затоківської селищної ради Одеської області задоволено повністю та розірвано нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею 1.804 га, розташованої у Лиманському районі с. Затока Одеської області, укладений 15.04.2003 між Затоківською селищною радою Одеської області та ТОВ «Робінзон».
Суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди землі щодо обов'язку відповідача з каналізування бази відпочинку.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2006 постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі від 19.09.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 залишено без змін.
Учасниками цієї справи не заперечується, що договір оренди, який був предметом розгляду у вищевказаній справі № 30-14/357-05-11828, та договір оренди, про неналежне виконання якого заявлено позов у даній справі (№ 916/3804/24), є одним і тим самим договором оренди.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що договір оренди, про розірвання якого заявлено позову у даній справі (з підстав систематичної несплати орендних платежів), вже було розірвано постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі від 19.09.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 (з інших підстав).
Колегія суддів зазначає, що якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частини 1, 2 ст. 653 ЦК України).
При цьому, розірвання договору в судовому порядку двічі неможливе.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51- 04, а також у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22 зроблено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову Ради про розірвання договору оренди.
Щодо стягнення заборгованості.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Сторонами не заперечується, а визнається факт знаходження на земельній ділянці комунальної власності належного відповідачу на праві власності об'єкту нерухомого майна - бази відпочинку, і, як вже встановлено судом, відповідачем використовується ця земельна ділянка без наявності чинного відповідного договору оренди з Радою.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.
Отже якщо відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, він (відповідач) зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 922/3507/20.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що в межах цієї справи позов заявлено саме з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди, який, як встановлено судом, вже розірвано з 19.09.2006, в той час як у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет і підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
В матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача, подані ним в суді першої інстанції до закінчення підготовчого засідання, про зміну підстав позову.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що зміст позову вказує на те, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги виключно неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди, який, як встановлено судом, вже розірвано з 19.09.2006, в той час як у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення саме такого позову.
Щодо вимоги про повернення землі.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Положеннями пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки також було передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Тож у зв'язку з розірванням договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом.
Висновок про настання правових наслідків задоволення вимоги про розірвання договору оренди землі у виді повернення земельної ділянки неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18.
При цьому, вимога про повернення землі є негаторним позовом, який може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником або титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Для задоволення вимог позивача необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником або титульним володільцем своїх правомочностей, оскільки речове право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник або титульний володілець здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17.
Отже враховуючи, що з дня ухвалення Одеським апеляційним господарським судом постанови від 19.09.2006 у справі № 30-14/357-05-11828 ТОВ «Робінзон» так і не повернуло Раді земельну ділянку, що була у його користуванні за договором оренди, а також відсутність на теперішній час між сторонами договірних орендних правовідносин, є підстави для застосування правової конструкції, передбаченої ст. 391 ЦК України, а саме зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав лише для частково задоволення позову Ради.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 916/3804/24 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Робінзон» повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 1,8042 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0001, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 3028 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову».
Стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон» 21413,55 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 25.07.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді А.І. Ярош
Н.М. Принцевська