25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 345/3898/24
провадження № 61-7660ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від28 травня 2025 року у цивільній справі за позовом керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та знесення об'єкта самочинного будівництва,
У липні 2024 року керівник Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та знесення об'єкта самочинного будівництва.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 06 листопада 2024 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 12 кв.м шляхом знесення об'єкта самочинно будівництва, а саме прибудови до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 06 листопада 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року у цій цивільній справі було закрито.
Не погодившись з ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від28 травня 2025 року у цій справі відмовлено.
03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року є необґрунтованою.
Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі
№ 668/17285/13-ц.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 911/2635/17.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 06 листопада 2024 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення суду першої інстанції ухвалено щодо знесення самочинної прибудови, зведеної відповідачкою ОСОБА_1 , а не квартири, яка перебуває у спільній власності, а тому відсутні підстави для висновку, що суд вирішив питання про права іншого співвласника квартири, який не залучений до участі у справі. Про це зокрема вказано в ухвалі Верховного Суду від 10 липня 2025 року у цій справі.
З урахуванням наведеного, за відсутності доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_2 до здійснення спірного самочинного будівництва, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про вирішення судом питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_2 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 , дійшов мотивованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року та змісту цієї ухвали (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, другою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня
2025 року у цивільній справі за позовом керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та знесення об'єкта самочинного будівництва - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович