Номер провадження 22-ц/821/838/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4522/24 Категорія: 310000000 Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
17 липня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Глущенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Третьої Черкаської нотаріальної контори Ворона Ірина Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , якому на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
08 листопада 2023 року вона звернулася з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру, мотивуючи її тим, що вона проживала із покійним ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Постановою від 08 листопада 2023 року Державний нотаріус Третьої черкаської нотаріальної контори Ворона І.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, мотивуючи це тим, що відсутні документи, що підтверджують родинні відносини.
Дані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вказала, що вона разом з покійним ОСОБА_3 проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, починаючи з 2007 року і по день смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Шлюб з померлим не реєстрували, оскільки, у покійного ОСОБА_3 закінчився термін дії паспорту і поновити його не було можливо на той час.
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Разом постійно їздили відпочивати. Коли ОСОБА_3 тяжко захворів, то виключно ОСОБА_1 здійснювала догляд за останнім.
Всі витрати щодо поховання ОСОБА_3 та поминальних обідів здійснювалися ОСОБА_1 . Допомогу на поховання, також, отримала заявник, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.
Покійний ОСОБА_4 мав сина ОСОБА_2 , однак, останній з батьком не спілкувався та на протязі тривалого часу постійно проживає в тимчасово окупованому Криму.
На підставі викладеного просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2 , починаючи з 2007 року і до 10.11.2022 року, тобто, до часу відкриття спадщини.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2 , починаючи з 2007 року і до 10.11.2022, тобто, до часу відкриття спадщини.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в даному випадку, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, з 2007 року до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до показів свідків, допитаних в судових засіданнях, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали однією сім'єю як чоловік та жінка за адресою: АДРЕСА_2 , прожили разом багато років, аж до самої смерті ОСОБА_3 .
На підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку про доведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 2007 року і до 10.11.2022, оскільки, їхні відносини мали характер сімейних та були пов'язані зі спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Черкаська міська рада оскаржила його, вказуючи, що судове рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про спільне проживання спадкодавця з позивачем, спираючись лише на показання свідків і не оцінивши належним чином докази, наявні в матеріалах справи.
Звернуто увагу, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 1991 року є АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий О.В. вказує, що той факт, що ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 не спростовує факту її спільного проживання з покійним ОСОБА_3 однією сім'єю більше 5 років як дружини та чоловіка, оскільки чинне законодавством не зобов'язує чоловіка та дружину мати реєстрацію за однією адресою.
В судовому засіданні були досліджені оригінали фотокарток, на більшості з яких містяться їх дати виготовлення, які охоплюють період спільного проживання набагато більший ніж той, який вказано в позовній заяві.
Вважає, що посилання апелянта на те, що на фотокартках зазначені дати їх виготовлення лише за 2011-2013 роки є неприйнятними, як і посилання на те, що в проїзних документах відсутні дати їх придбання. Що стосується доводів апелянта в частині чеків на придбання ліків, то згідно вказаних чеків ліки придбані саме в період перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні, а тому відсутні сумніви щодо придбання ліків для іншої особи.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що відповідно до відомостей паспорту Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 15.04.1969 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 340645290 від 27.02.2023, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в третій Черкаській державній нотаріальній конторі за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 02/2023.
08 листопада 2023 року державний нотаріус Третьої черкаської державної нотаріальної контори Ворона І.В., розглянувши заяву № 667 від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 з приводу видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до змісту вищевказаної постанови, під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було встановлено, що між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинні відносини та інші відносини.
Також, відповідно до копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , у померлого ОСОБА_3 є син ОСОБА_2 .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 було надано копії спільних фотографій, датовані 2008, 2011, 2012, 2013 роками, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на яких вони разом проводять спільне дозвілля (а.с. 12-14).
Також, в матеріалах справи є копії проїзних білетів залізничним транспортом на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що вони разом подорожували та їздили в 2015, 2018, 2019 роках.
Крім того, реєстрацією факту смерті ОСОБА_3 та організацією його поховання займалася позивач ОСОБА_1 , про що свідчать документи про організацію поховання (а.с. 17-20) та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 11 листопада 2022 року (а.с. 9).
В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які сприймали покійного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як сімейну пару, вказували про їх спільне проживання, пов'язаність побутом, взаємними права та обов'язками, які притаманні подружжю.
Також на підтвердження своїх доводів позивач надала копії фіскальних чеків на придбання ліків для ОСОБА_3 під час його перебування на лікуванні.
Колегія суддів вважає, що, враховуючи зібрані докази у справі в сукупності, є підстави стверджувати, що між за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували взаємовідносини, які притаманні подружжю.
Колегія суддів критично оцінює доводи Черкаської міської ради в тій частині, що спільні фотографії, копії проїзних документів, покази свідків не підтверджують достовірно факту спільного проживання позивача із померлим ОСОБА_3 .
Слід зауважити, що такі докази оцінюються судом у їх взаємозв'язку та свідчать про більшу переконливість аргументів позивача на противагу запереченням поданим Черкаською міською радою.
Також, колегія суддів вважає твердження відповідача про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою відмінною від місця реєстрації померлого, такими, що не можуть вплинути на оцінку інших доказів, оскільки місце реєстрації за однією адресою осіб може слугувати одним із доказів їх спільного проживання, але не є визначальним.
Отже, посилання Черкаської міської ради у апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано достатніх доказів для встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд їх дійшов на підставі належних та допустимих доказів, які у сукупності є переконливими та достатніми на підтвердження зазначених обставин.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судова колегія вважає, що аргументи апеляційної скарги є непереконливими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2025 року.
Судді: