Номер провадження 22-ц/821/871/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/4247/24 Категорія: 304000000 Пироженко С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
17 липня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-1» про стягнення грошових коштів,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначила, що 08.08.2011 року між нею, ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-1» укладено договір № 17 про дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 .
На виконання вимог договору позивач внесла оплату у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 31 від 17.08.2011 року.
Згідно з пунктом 4.1 договору корпорація зобов'язується здійснити будівництво об'єкту, ввести його в експлуатацію у 2012 році, при умові повного фінансування вказаного об'єкту усіма пайовиками
Відповідно до п. 4.3 договору після завершення будівництва об'єкту і фінансування його у повному обсязі пайовиком, передача гаража від корпорації до пайовика оформляється актом прийому-передачі.
Позивач виконала грошові зобов'язання за договором №17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 32 від 17.08.2011 та встановлено рішенням суду в справі № 712/8538/21, а тому вказана обставина не потребує доказування під час розгляду даної справи.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію у 2012 році не здійснив.
При цьому, саме у зв'язку з протиправними діями відповідача щодо укладення договору 03.04.2015 з ПП «Надія» та передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалось будівництво підземних гаражів, а також не включення позивача до списку третіх осіб, з якими ПП «Надія» мали укласти договір цесії, не зважаючи на те, що позивач виконала своє зобов'язання в повному обсязі та передала грошові кошти відповідачу, а до цього часу відповідач не повернув позивачу грошові кошти, сплачені нею за договором № 17, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів та штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором № 17 від 08.08.2011 з 2013 року, грошові кошти, сплачені за договором не повернув, вказує, що має право на отримання штрафних санкцій за період з 01.01.2013 по 12.01.2023, які становлять: інфляційне збільшення - 298 396,37 грн., 3 % річних - 32 597,26 грн. Отже, загальна заборгованість з урахуванням штрафних санкції складає 430 993,63 грн.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Корпорації «Житлобудінвест-1» на її користь грошові кошти, сплачені за договором №17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 32 від 17.08.2011 в сумі 100 000 гривень, інфляційні витрати в сумі 298 396,37 грн. та 3% річних в сумі 32 597,26 грн., а всього 430 993,63 грн.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором № 17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08 серпня 2011 року в розмірі 100 000 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через істотне порушення відповідачем умов наведених договорів купівлі-продажу майнових прав від 04 березня 2021 року вказаного договору позивачка була позбавлена того, чого очікувала за цими договором, а саме отримати у власність об'єкт нерухомості, внаслідок чого їй було спричинено шкоду у розмірі внесених на виконання укладеного між сторонами договору коштів. Тому наявні правові підстави для стягнення сплачених на його виконання грошових коштів з відповідача на користь позивачки в розмірі 100 000,00 грн.
Щодо вимог позовної заяви про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд керувався тим, що умови укладеного між сторонами Договору містять заплановані терміни введення об'єкта будівництва в експлуатацію, і не містить вимог, які б вказували на наявність у відповідача грошових зобов'язань внаслідок невиконання ним вимог договору.
Враховуючи те, що за умовами укладеного договору грошового зобов'язання у відповідача перед позивачкою не обумовлено, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є безпідставним.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у відмовленій судом частині, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вказуючи, що судове рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просила його скасувати у частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначений договір №17 від 08.08.2011 в установленому законом порядку не розірваний. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України. таким чином договір є чинним, а зобов'язання не припинене за обставинами, визначеними ЦК України. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором №17 від 08.08.2011 з 2013 року, грошові кошти, сплачені за договором не повернув, позивач має право на отримання штрафних санкцій за період з 01.01.2013 по 12.01.2023.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Корпорації «Житлобудінвест-1» - адвокат Власенко К.Ю. вказує, що повністю погоджується з висновками суду, в частині відсутності в договорі №17 від 08.08.2011 року вимог, які б вказували на наявність у відповідача грошових зобов'язань внаслідок невиконання ним умов договору. Враховуючи те, що за умовами укладеного договору грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем не обумовлено, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України є безпідставними.
У разі якщо суд дійде висновку, що в даних правовідносинах можливо застосувати норми ст. 625 ЦК України, то звернуто увагу, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усуненні і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судове рішення оскаржується скаржником в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, а тому перегляду підлягає в даній частині.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-1» укладено договір № 17 про дольову участь у будівництві багаторівневих підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.1 договору № 17 пайовик замовляє у корпорації будівництво та сплачує вартість, а корпорація будує та приймає кошти на будівництво гаража, що будується у АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.1 договору визначається, що сторони домовились, що станом на дату укладення договору вартість гаража складає - 100 000 гривень.
Згідно з пунктом 2.2 договору пайовик оплачує вартість гаражу у сумі 100 000,00 грн., в строк до 01.01.2012 року, у цьому випадку вартість є фіксованою і перегляду не підлягає.
На виконання вимог договору позивач внесла оплату у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 31 від 17.08.2011 року.
Згідно з пунктом 4.1 договору корпорація зобов'язується здійснити будівництво об'єкту, ввести його в експлуатацію в 2012 році, при умові повного фінансування вказаного об'єкту усіма пайовиками
Відповідно до п. 4.3 договору після завершення будівництва об'єкту і фінансування його у повному обсязі пайовиком, передача гаража від корпорації до пайовика оформляється актом прийому-передачі.
На розгляді в Соснівському районному суді м. Черкаси перебувала цивільна справа №712/8539/21 за позовом ОСОБА_1 до корпорації «Житлобудінвест-1», приватного підприємства «Надія», про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 лютого 2023 року позовні вимоги залишено без задоволення, постановою Черкаського апеляційного суду від 02 травня 2023 року рішення Соснівського районного суду від 06 лютого 2023 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Вказаними вище рішеннями суду першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03.04.2015 року між корпорацією «Житлобудінвест-1» та приватним підприємством «Надія» був укладений договір щодо передачі до ПП «Надія» земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалось будівництво підземних гаражів, в тому числі гаражу № НОМЕР_1 .
За п. 2.3. вказаного договору ПП «Надія» зобов'язувалось укласти договори цесїї з третіми особами, що були залучені корпорацією «Житлобудінвест-1» для дольової участі у будівництві шляхом укладення з ними договорів фінансування будівництва, та мають право вимоги майнових прав на одержання у власність частин об'єкту нерухомості (після закінчення об'єкту будівництвом), будівництво якого здійснювалось на виконання Інвестиційного договору. Корпорація «Житлобудінвест-1» стверджує та гарантує, що кількість третіх осіб складає 18.
Пункт 2.3.1 передбачає, що у випадку виявлення осіб, які не увійшли до зазначеного переліку, ПП «Надія» вважається вільною від розгляду претензій та виконання будь-яких зобов'язань (вимог), що пред'являються такими особами.
Договір цесії між ПП «Надія» та ОСОБА_1 не укладався, о отже правовідносини по договору № 17 від 08.08.2011 року між Корпорацією «Житлобудінвест-1» та ОСОБА_1 не припинені.
Під час розгляду вказаної вище справи № 712/8538/21 не встановлено підстав, у зв'язку з наявністю яких з позивачем не було укладено договір цесії з ПП «Надія», також не встановлено чи вжив відповідних заходів відповідач при укладенні договору від 03.04.2015 з ПП «Надія» щодо включення позивача до списку третіх осіб, з якими необхідно укласти договір цесії.
Відповідно до Сертифікату №ЧК122220912151 від 21.09.2022 року Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради засвідчило відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництва багатоярусних підземно-надземних гаражів по АДРЕСА_1 проектній документації та підтвердила готовність його до експлуатації.
Звертаючись до суду із позовом у справі № 712/8538/21 ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нерухоме майно - гараж.
Судом у справі № 712/8538/21 встановлено, що позивач виконала грошові зобов'язання за договором №17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, за якими набула право вимоги, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об'єкти інвестування після завершення їх будівництва та введення в експлуатацію.
Матеріалами справи № 712/8539/21 достовірно установлено, що спірний об'єкт прийнятий до експлуатації.
У той же час, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які зобов'язальні правовідносини із ПП «Надія». Крім того, у самому договорі на дольову участь у будівництві не конкретизовано, будівництво якого саме гаража інвестує позивач, тобто відсутні ідентифікуючі ознаки об'єкта, як-то поверх, номер гаража, площа і т.д.
Крім того, за твердженнями ПП «Надія» гаражі є проданими, тобто на них набуто право власності третіми особами, яких не залучено до участі у розгляді справи № 712/8538/21.
Разом з тим, позивач виконала грошові зобов'язання за договором №17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 32 від 17.08.2011 та встановлено рішенням суду в справі № 712/8538/21, а тому вказана обставина не потребує доказування під час розгляду даної справи.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором №17 пайової участі у будівництві багатоярусних підземно-наземних гаражів по АДРЕСА_1 від 08.08.2011 року не виконав, будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію у 2012 році не здійснив.
Саме у зв'язку з протиправними діями відповідача щодо укладення договору 03.04.2015 з ПП «Надія» щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій здійснювалось будівництво підземних гаражів, зокрема і гаражу, який є предметом договору № 17, укладеного між сторонами в даній справі, а також не включення позивача до списку третіх осіб, з якими ПП «Надія» мали укласти договір цесії, не зважаючи на те, що позивач виконала своє зобов'язання в повному обсязі та передала грошові кошти відповідачу, а відповідач не повернув позивачу грошові кошти, сплачені нею за договором № 17 від 08.08.2011, позивач і звернулася до суду з даним позовом про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів виходив із того, що на спірні правовідносини вимогистатті 625 ЦК України не розповсюджуються, оскільки укладений між сторонами договір про участь у будівництві гаражу є договором про інвестиційну діяльність і передбачає об'єднання внесків з метою будівництва підземно-наземних гаражів, внаслідок чого позивач отримує у власність гараж. У відповідача за умовами цього договору виникають не грошові, а майнові зобов'язання перед позивачем.
Як було зазначено, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, час прострочення виконання відповідачем встановленого договором зобов'язання має відраховуватись від дати направлення вимоги або від дати набрання судового рішення законної сили.
У даному випадку, позивачем не направлялось відповідної вимоги про повернення сплачених коштів відповідачу, зокрема матеріали справи такого направлення не містять, тому застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України може бути застосовано з дня набрання судового рішення законної сили.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2025 року.
Судді: