Справа №: 621/951/25 Головуючий 1 інстанції: Журавель О.О.
Провадження №: 33/818/1264/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП
16 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Сергієнко С.М., з участю прокурора - Старишка В.В., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 25.06.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, виконуючого обов'язки присяжного Зміївського районного суду Харківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , під час виконання обов'язків присяжного Зміївського районного суду Харківської області, будучи суб'єктом, на якого відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, а саме - 06 серпня 2024 року о 17:35 год., подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, вчинивши правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджувалися відповідними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 130 від 21.03.2025 року; витягом з Положення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (з обслуговування Харківської області) від 28 лютого 2025 року щодо повноважень зазначеного Департаменту; заявою ОСОБА_1 про надання згоди на виконання обов'язків присяжного від 14.11.2019 року; заявою ОСОБА_1 про надання згоди на виконання обов'язків присяжного від 13.10.2022 року; щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2022 рік, поданою 06.08.2024 року; роздруківкою про результати пошуку з сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції правопорушник подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є момент отримання інформації уповноваженими особами про таке адміністративне правопорушення. Враховуючи те, що датою подання декларації є липень 2024 року, а виявлення факту несвоєчасного подання декларації припадає на 06.08.2024 року, апелянт вважає, що саме з часу подання декларації почався перебіг строку накладення адміністративного стягнення, що зазначений в ч. 3 ст. 38 КУпАП, протягом якого особу можна притягнути до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією.
Також апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не доведений умисел правопорушника щодо вчинення відповідного адміністративного правопорушення, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
В судове засідання прибув захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а також прокурор.
В судовому засіданні захисник правопорушника - адвокат Сергієнко С.М. підтримувала доводи апеляційної скарги в повному обсязі, висловлювала незгоду з рішенням суду першої інстанції та просила його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Прокурор Старишко В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги правопорушника та наполягав на тому, що постанова суду першої інстанції є цілком законною та скасуванню не підлягає.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України№ 1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті З цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII, немає обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, зазначений обов'язок є поновленим.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , під час виконання обов'язків присяжного Зміївського районного суду Харківської області, будучи суб'єктом, на якого відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, а саме - 06 серпня 2024 року о 17:35 год., подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, вчинивши правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта з огляду на наступні обставини.
У відповідності до ч. 4 с. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У позиції, яка викладена в листі Верховного Суду від 09.04.2021 року № 1089/0/2-21, як узагальнюючий висновок, зазначено, що до моменту складання протоколу уповноважена особа має відомості лише про наявність окремих ознак правопорушення. Водночас сам факт наявності в діянні складу адміністративного правопорушення (тобто встановлення об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони) фіксується лише у протоколі, тому саме з дати його складання починається обчислення строку для накладення адміністративного стягнення.
Спираючись на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що моментом виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , є час складання уповноваженими особами відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 130 був складений працівником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 21.03.2025 року, а отже судом першої інстанції строки для накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, жодним чином не були порушені.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 25 червня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило