Іменем України
25 липня 2025 року
м. Харків
справа № 953/4479/24
провадження № 22-ц/818/1164/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року, постановлене під головуванням судді Бородіної Н.М.,
У травні 2024 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2020 року по 31.01.2022 року в сумі 23775,11 грн., а також судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року,позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал » задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість з за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, інфляційні втрати та 3 відсотка річних в загальній сумі 23775, 11 грн.Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а саме по 605,60 грн. з кожного , а також витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 180 грн., а саме по 45 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал».
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволенні позовних вимог при тому, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Зазначає, що позивач додавши до позовної заяви розрахунок заборгованості та розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, складених щодо іншого особового рахунку позбавив відповідача права на захист. З нечитабельної копії розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем до суду наданий неналежний доказ, а саме розрахунок заборгованості складений за іншою адресою. Також відсутні докази надсилання відповідачам копії позовної заяви разом із додатками.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються КП «Харківводоканал», проте належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконували, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП "Харківводоканал" за вказаною адресою, що відповідачами не спростовано.
Облік нарахувань та оплат за вказані послуги здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, за відповідачами утворилась заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 в загальному розмірі 23775,11 грн., з яких заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2022 року у розмірі 12925,02 грн.; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року у розмірі 8348,86 гривень; інфляційні витрати у розмірі 1907,12 грн; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 594,11 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по вищевказаному особовому рахунку, здійсненого КП «Харківводоканал».
Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківводоканал» посилалось на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Однак, в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 23775,11 грн., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період 01.04.2020 по 31.01.2022 в сумі 12925,02 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2020 по 31.01.2022 у розмірі 8348,86 грн., інфляційні витрати 1907,12 грн., 3% річних в сумі 594,11 грн. Крім того, позивач зазначив, що поважність пропуску позивачем позовної давності відносно звернення до суду з вказаним позовом обґрунтовується тим, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно-позовну роботу. Особливість ситуації КП «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості, який перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред'явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам з найбільшою сумою боргу.
Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов'язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року закріплено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування, тобто з 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних заявлені за період з 01.06.2020 року до 31.01.2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року.
Матеріали справи свідчать про те, що квартира АДРЕСА_2 , підключена до мережі централізованого водопостачання та водовідведення.
З наданої позивачем виписки з особового рахунку вбачається, що споживачами оплата за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.04.2020 року по 31.01.2022 року здійснювалась не в повному обсязі, в зв'язку з чим за вказаний період виникла заборгованість
Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів підключена до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ці послуги у зазначений період надавались, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата. Нарахування плати за послуги водопостачання здійснено відповідно до п.11 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць.
Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.
Доводи апелянта на те, що позивачем надано нечитабельний розрахунок заборгованості, який складений відносно іншої адреси та іншого особового рахунку спростовуються матеріалами справи. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за адресою квартири відповідачів (а.с.32-36). Помилкове залучення розрахунку за іншою адресою (а.с.9-11) не спростовує доводи позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина