24 липня 2025 року
м. Рівне
Справа № 562/328/25
Провадження № 22-ц/4815/745/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Казмірчук Марією Михайлівною, на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року (ухвалене у складі судді Кушніра О.Г., повний текст рішення суду виготовлено 02 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання.
Позов обґрунтовувала тим, що їх з відповідачем донька ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання в Післяліцейній професійній школі "Старт" у Варшаві зі спеціальністю "технік адміністрації" строком до 30 червня 2025 року.
У зв'язку з навчанням донька витрачає кошти на харчування, одяг, проїзд та навчання, а тому потребує матеріальної допомоги батька, який офіційно працевлаштований і має можливість надавати донці допомогу.
Просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти на навчання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до закінчення навчання або до досягнення нею двадцяти трьох років, в залежності від того, яка із зазначених обставин настане першою.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 31 січня 2025 року до 30 червня 2025 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_2 у доход держави судовий збір у розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи передбачені ч. 1 ст. 182 СК України обставини, виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків, за яким брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Казмірчук М.М., оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано важливих обставини, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, суд не взяв до уваги, що він має серйозні проблеми зі здоров'ям, та що за рахунок свого доходу він утримує непрацездатну матір, яка потребує постійного догляду.
Судом не надано належної оцінки його доводам щодо витрат на утримання матері, на лікування та підтримку її здоров'я, що значно обмежує його можливість сплачувати додаткові аліменти, а також не враховано стан його фінансового становища.
Також судом не врахував, що він вже сплачує аліменти на утримання молодшої доньки.
Рішення суду є надмірним та не відповідає принципу пропорційності, оскільки не врахував його фінансові зобов'язання і реальні можливості для сплати аліментів.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження, серії НОМЕР_1 від 30.01.2025 року (а.с. 8).
ОСОБА_3 є студенткою ІІ семестру Післяліцейної професійної школи СТАРТ у Варшаві зі спеціальності Технік адміністрації, з терміном навчання до 30.06.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою навчального закладу (а.с. 9).
Відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у ТзОВ "Морган Феніче" та отримує регулярний дохід, який за 2024 рік (з січня по грудень) склав 175 627,84 грн.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов'язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків їх забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов'язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 спроможний належним чином виконувати свій обов'язок забезпечувати дитину, яка продовжує навчання, зокрема, має регулярний дохід.
Доводи апеляційної скарги про перебування на його утриманні матері, яка потребує матеріальної допомоги та догляду апеляційним судом відхиляються.
ОСОБА_2 , за допомогою належних та допустимих доказів, не доведено факту перебування матері на його повному утриманні та постійному догляді.
Позивачкою доведено наявність юридичних фактів для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, а саме: досягнення дочкою віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження нею навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батька можливості надавати таку допомогу.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов'язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків їх забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов'язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , та стягуючи з відповідача аліменти на утриманні повнолітньої доньки у розмірі 1/8 частки його заробітку, місцевий суд правильно визначив обставини справи, врахував наведені у ч. 1 ст. 182 СК України обставини та дійшов обґрунтованого висновку про частково задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Казмірчук Марією Михайлівною залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.