СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 320/1592/25
пр. № 2-а/759/212/25
25 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Раковець О.О. звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Інспектора 2 взводу 4 роти 2 бат. полк-2 Управління патрульної поліції м. Києва Бойко Олександри Євгенівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вказаний позов зареєстровано у Київському окружному адміністративному суді 10.01.2025 року за вхідним №1645.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 29.06.2024 року інспектором 2 взводу 4 роти 2 бат. полк-2 Управління патрульної поліції в м. Києві Бойко О.Є. було винесено постанову серії ЕНА №2503417, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
Позивач вважає постанову від 29.06.2024 року серії ЕНА №2503417 незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню.
Як на підставу своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що зупинивши його, представники поліції не представилися та не пред'явили своє службове посвідчення, не повідомили його про права, встановлені ст. 286 КУпАП. Крім того, позивач вказав, що швидкість його руху, зазначена в оскаржуваній постанові, не відповідає дійсності, оскільки швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TRUCAM 008389, який знаходився в руці поліцейського. Вважає, що під час тримання приладу в руках, руки можуть дрибічати, така вібрація приладу може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
На підставі викладеного просив суд скасувати постанову від 29.06.2024 року серії ЕНА №2503417, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, та стягнути із відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року адміністративний позов передано за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 надійшли до Святошинського районного суду міста Києва 14 травня 2025 року за вхідним №33582.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 року визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
03 червня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, подана представником позивача - адвокатом Раковець О.О. Разом із заявою подана позовна заява в новій редакції - вилучено зі складу відповідачів Інспектора 2 взводу 4 роти 2 бат. полк-2 Управління патрульної поліції м. Києва Бойко Олександру Євгенівну.
Разом із позовною заявою подане клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача заявив вимогу про витребування в Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції: 1) копії відеозапису з бодікамери інспектора 2 взводу 4 роти 2 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Бойко Олександри Євгенівни та інших працівників поліції, які брали участь у складання постанови від 29.06.2024 року серії ЕНА №2503417; 2) копії відеозаписів та фотознімків з TRUCAM 008389, якими зафіксовано порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 (FORD FUSION НОМЕР_1 ).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048): 1) копії відеозапису з бодікамери інспектора 2 взводу 4 роти 2 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Бойко Олександри Євгенівни та інших працівників поліції, які брали участь у складання постанови від 29.06.2024 року серії ЕНА №2503417; 2) копії відеозаписів та фотознімків з TRUCAM 00838, якими зафіксовано порушення правил дорожнього руху Ковальченком Олександром Олеговичем (FORD FUSION НОМЕР_1 ).
16 червня 2025 року від представника відповідача - Бобошка О.П. через систему «Електронний суд» надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій зазначено, що у зв'язку із тим, що з дати подій, що запитується, пройшло більше місячного терміну, на момент надходження ухвали Святошинського районного суду міста Києва, в частині надання відеозаписів з портативних відеореєстраторів інспектора інспектора 2 взводу 4 роти 2 бат полк 1 управління патрульної поліції у місті Києві Бойко Олександри Євгенівни та інших працівників поліції, які брали участь у складанні постанови від 29.06.2024 року серії ЕНА №2503417. Долучено до матеріалів справи відеозапис та фотознімок з TRUCAM 008389, якими зафіксовано порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 (FORD FUSION НОМЕР_1 ).
20.06.2025 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому представник відповідача зазначив, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що покази приладу TruCAM II LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Наголосив на тому, що розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Представник відповідача заперечив щодо доводів позивача про використання приладу TruCAM II LTI 20/20 в руках, вказавши, що відповідно до розділу 4 «Посібника користувача TruCAM II LTI 20/20» допускається використання приладу з рук, такий метод використання не впливає на точність проведеної фіксації.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
27 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Раковець О.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник вказала, що відзивом на позов та наданими доказами відповідач не спростував підстави позовних вимог та законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Учасники справи у судове засідання не викликалися, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 29.06.2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складно Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2503417.
У відповідності до зазначеної Постанови серії ЕНА №2503417: 29.06.2024 року о 15:16:51 в м. Київ, вул. Борщагівська 95, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті зі швидкістю 107 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості більше як на 57 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TRUCAM 008389.
Діями ОСОБА_1 порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до Постанови серії ЕНА №2503417 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
Позивач із постановою серії ЕНА №2503417 від 29.06.2024 року не погоджується та просить суд її скасувати, а провадження у справі закрити.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2503417 вбачається, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 29.06.2024 року особисто.
Позовну заяву ОСОБА_1 подав до Київського окружного адміністративного суду 08.07.2024 року, тобто у строк, встановлений ч. 2 ст. 268 КУпАП.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься, зокрема частина четверта статті 122 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Частиною четвертою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2503417 від 29.06.2024 року встановлено, що 29 червня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті зі швидкістю 107 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості більше як на 57 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TRUCAM 008389.
П. 12.4 Правил дорожнього руху встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Щодо доводів ОСОБА_1 , викладених ним у заявах по суті справи.
Згідно з ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП, яка передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до Постанови серії ЕНА №2503417 швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TRUCAM 008389.
Так, у додаткових поясненнях у справі представником позивача - адвокатом Раковець О.О., зокрема, зазначено про те, що відповідачем не надано доказів, яким чином відбулось використання TruCam ІI 20/20 (в т.ч. тримання вимірювача швидкості двома руками, що передбачено посібником користувача), зважаючи не надання відеозаписів з бодікамери на ухвалу суду про витребування доказів.
Суд не може взяти до уваги ненадання відеозаписів з бодікамери як доказ відсутності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зважаючи на наступне.
Так, у відповідності до Постанови серії ЕНА №2503417 адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 29.06.2024 року.
Саме позивач звернувся із позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду із порушенням правил підсудності.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю 14 травня 2025 року, що вбачається із штампу із вхідним номером.
Строк зберігання відео фіксації з бодікамери становить 30 днів (розділ VIII Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026).
Саме дії позивача - подача позовної заяви із порушенням правил підсудності, призвели до того, що строк зберігання відео фіксації бодікамери сплив.
Таким чином, відповідач об'єктивно не може надати суду вказаний відеозапис для дослідження.
Окремо суд звертає увагу, на те, що факт керування транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 29.06.2024 року о 15:16:51 в м. Київ, вул. Борщагівська 95 ОСОБА_1 не заперечується.
Щодо доводів позивача про вимірювання швидкості руху лазерним приладом TRUCAM 008389, який знаходився в руці поліцейського.
Представником відповідача у поданому відзиві на позовну заяву не заперечувався факт того, що вимірювання швидкості руху автомобіля ОСОБА_1 здійснювалось у ручному режимі.
Лазерний вимірювач, яким було зафіксовано перевищення швидкості позивачем, сертифікований та може бути застосований у вимірюванні швидкості, про що свідчать копії документів, долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву.
Як вбачається із сертифікату перевірки типу вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM II LT 20/20, прилад відповідає типу засобів вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Даний сертифікат діючий до 26.12.2028 року.
Можливість використання виробу «TruCAM II LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02-3560 та від 24.12.2020 року № 04/05/02-3561 в яких зазначено про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IES 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт) та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, зокрема щодо ТС 008389.
У відповідності до Посібника користувача «TruCAM II LTI 20/20», а саме Розділу 4 - допускається використання приладу з рук.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи фотознімку з TRUCAM 008389, 29.06.2024 року о 15:18:47 по вул. Борщагівська здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 (Ручний: Швидкість), яка становила 107 км/год. (АРР).
Відповідачем також надано суду відеозапис з TRUCAM 008389.
Так, позивач, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 названого Закону.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вказаною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі.
Крім цього, правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») від 01.10.2019 року №22-38/49, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Отже, використання приладу TruCam відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
З огляду на викладене, доводи позивача, що використання приладу TruCam у ручному режимі суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними.
Тобто, матеріалами справи встановлено, що позивач 29.06.2024 року рухався за адресою вул. Борщагівська, зі швидкістю 107 км/год., а отже в його діях вбачається порушення п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Інші доводи позивача не спростовують його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено переконливих доводів та не надано належних та достатніх доказів, які б спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для стягнення суми судових витрат із відповідача на користь позивача відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 липня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко