25.07.25
Справа № 635/7859/24
Провадження № 1-кп/635/ 432/2025
25 липня 2025 року с. Покотилівка Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 в режимі ВКЗ.
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі Харківського районного суду Харківської області кримінальне провадження зареєстроване в ЄДРДР за №22023220000001469 від 26.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.114 - 2 КК України,
Харківський районний суд Харківської області проводить судовий розгляд за обвинувальним актом за кримінальним провадженням, зареєстрованим в ЄДРДР за № 22023220000001469 від 26.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.114 - 2 КК України.
23.07.2025 прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Обґрунтування прокурора (тезисно):
Ризики не зникли з моменту обрання запобіжного заходу - а саме:
переховування від суду (в умовах воєнного стану, можлива втеча до РФ або окупованих територій);
незаконний вплив на свідків, які ще не допитані в суді;
можливість продовження злочинної діяльності - поширення інформації про розташування військових формувань ЗСУ.
Суворість покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі) стимулює до втечі.
Ідеологічна налаштованість обвинуваченого, ворожа до України, підтверджує схильність до вчинення нових злочинів проти основ нацбезпеки.
Більш м'які запобіжні заходи не зможуть нейтралізувати вказані ризики.
Мотивування суду:
Суд визнав, що деякі ризики, на які посилався прокурор, втратили актуальність:
вплив на свідків - більшість уже допитані, вони дали позитивну характеристику обвинуваченому;
знищення доказів - майже всі докази вже зібрані та долучені до справи.
Проте, суд дійшов висновку, що навіть одного наявного ризику - ризику переховування - є достатньо для продовження тримання під вартою (ч. 1 ст. 177 КПК України). У своїй оцінці суд опирався на практику ЄСПЛ, зокрема на справи Бекчиєв проти Молдови, Ідалов проти Росії, де наголошується, що ризик втечі оцінюється в контексті: тяжкості обвинувачення, родини, роботи, зв'язків із державою тощо.
Суд також зазначив, що обвинувачення за ч. 2 ст. 114-2 КК України, в умовах дії воєнного стану, є особливо суспільно небезпечним, оскільки стосується основ державної безпеки;
продовження тримання під вартою є єдиним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, навіть при відсутності прямих доказів ідеологічної ворожості, тяжкість злочину та суспільний резонанс обґрунтовують суворі запобіжні заходи.
Перевага суспільного інтересу
Суд підкреслює, що в умовах дії воєнного стану, в державі діє особливий правовий режим, мета якого - забезпечення обороноздатності та захисту національної безпеки. Суспільний інтерес у подібних справах несе підвищену вагу, оскільки йдеться не лише про індивідуальну поведінку, а про ризик зриву військових операцій, загибелі військовослужбовців та втрати територіальної цілісності.
Суд зазначає, що звільнення обвинуваченого у подібних справах може підірвати довіру до органів влади, зокрема до правоохоронної та судової системи, які покликані охороняти базові конституційні цінності держави.
З урахуванням цього захист цінностей суспільства переважає у даній справі інтереси окремої особи, звільнення якої викликало б втрату довіри до органів влади усіх гілок.
Таким чином, суд обґрунтовано визнає, що тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає легітимній меті - захисту державного інтересу, а обмеження його особистої свободи є пропорційним і необхідним в демократичному суспільстві в умовах збройної агресії. У цьому контексті суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у т.ч.2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Суворість передбаченого покарання є не тільки суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а й необхідністю забезпечення високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру кримінального правопорушення, по якому ОСОБА_4 висунуте обвинувачення та забезпечить охорону суспільного інтересу.
В судовому провадженні на даній стадії докази, надані стороною обвинувачення ще не розглянуті у повному обсязі, а тому суд на даному етапі не має змоги оцінити усі докази у їх сукупності, прийняти рішення про обґрунтованість підозри, а відтак, тримання обвинуваченого під вартою до моменту можливого остаточного вирішення цього питання, не буде порушувати балансу між суспільними інтересами та правами ОСОБА_7 .
Суд прямо вказує, що тимчасове продовження тримання під вартою є запобіжним, а не каральним заходом і не порушує презумпції невинуватості, баланс між правами особи та суспільним інтересом зберігається, бо суд не виносить оцінку винуватості, а лише забезпечує безпечний хід процесу.
Такий підхід відповідає стандартам ЄСПЛ.
ЄСПЛ у справі "Ідалов проти Росії", а також "Клоуз проти Франції" і "Бузаджі проти Молдови" неодноразово наголошував, що на кожному етапі судового розгляду суд має перевіряти, чи зберігається обґрунтування тримання під вартою. Але ця перевірка не вимагає оцінки доказів «по суті» чи достовірності обвинувачення, доки справа не буде повністю розглянута. Таким чином, суд обґрунтовано не оцінює обґрунтованість підозри до завершення дослідження доказів, і при цьому може продовжити запобіжний захід на підставі існування доведених процесуальних ризиків, що він і зробив у цьому випадку.
З огляду на наведене, суд згодний з тим, що у сторони обвинувачення є достатні дані вважати, що ризик, передбачений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний, що свідчить про неможливість його запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи характер та тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд доходить висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 331, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 20 вересня 2025 року включно.
На підставі абзацу 3 частини 4 статті 183 КПК України заставу не встановлювати.
Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 20 вересня 2025 включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.
В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_11 в той саме строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст складений 25 липня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1