25.07.25
Справа№ 635/7606/24
Провадження № 1-кп/635/ 425/2025
25 липня 2025 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,в режимі ВКЗ
захисника ОСОБА_5 в режимі ВКЗ
ОСОБА_6 в режимі ВКЗ
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221340000134 від 27.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
У судовому засідання 23.07.2025 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , якого обвинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховування від суду у зв'язку з військовою службою в умовах бойових дій, можливість впливу на свідків, а також ризик вчинення нового кримінального правопорушення. У підтвердження прокурор послався на дані досудового розслідування та характер обвинувачення, однак до клопотання не додано копії матеріалів, якими обґрунтовуються відповідні ризики.
Обвинувачений ОСОБА_4 прямо не висловив своєї позиції щодо продовження запобіжного заходу, однак просив суд врахувати доводи його захисників.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на порушення доступу до суду, а захисник ОСОБА_5 - на відсутність доданих до клопотання доказів, передбачених вимогами ст. 194 КПК України.
У той же час, представник потерпілої сторони адвокат ОСОБА_7 підтримала доводи прокурора, вважаючи аргументи захисту необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження тримання під вартою повинен встановити:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення;
існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини (зокрема, рішення у справах "Летифов проти Росії", "Бузаджі проти Молдови") не вимагає, щоби при кожному продовженні строку тримання під вартою стороною обвинувачення подавались нові докази, але наголошує, що суд повинен на кожному етапі надавати належне обґрунтування, а прокурор - підтверджувати фактичною інформацією ризики, що виправдовують подальше тримання під вартою. Суд не зобов'язаний кожного разу мати нові докази, але зобов'язаний переконливо обґрунтувати, чому ризики не зникли.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що незважаючи на те, що прокурором до клопотання не додано нових письмових доказів, які прямо підтверджують наявність ризиків, викладені в клопотанні обставини щодо характеру обвинувачення (особливо тяжкий злочин проти життя), фактичного зникнення з місця події, обставин військової служби, імовірної наявності зброї, та можливості незаконного впливу на свідків, які особисто знайомі з обвинуваченим - свідчать про обґрунтованість наявності зазначених ризиків.
Суд також враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ (справа "Чічанов проти Молдови") сторона захисту не зобов'язана доводити відсутність ризиків - тягар доказування щодо обґрунтованості продовження тримання під вартою покладається саме на сторону обвинувачення. Водночас, у випадку складних справ із ризиками втечі або впливу на процес, суд має дискрецію оцінювати ризики не лише за формальною наявністю доказів, але й з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є виправданим, оскільки:
наявна обґрунтована підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину;
існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.
Суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 є недоцільним та не може забезпечити належне досягнення мети, передбаченої статтею 177 КПК України. З огляду на характер обвинувачення - умисне протиправне заподіяння смерті людині - а також дані про наявність реальних ризиків переховування, незаконного впливу на свідків та можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, які прокурор обґрунтовує специфікою військової служби обвинуваченого, перебування останнього на волі навіть під більш м'яким запобіжним заходом (наприклад, домашнім арештом чи особистим зобов'язанням) не гарантує запобігання зазначеним ризикам. Враховуючи, що обвинувачений раніше фактично зник з місця події, а його дії свідчать про рішучість уникнути відповідальності, об'єктивно не вбачається підстав, які би дозволяли суду зробити висновок про ефективність альтернативних заходів. У зв'язку з цим суд доходить висновку, що виключно тримання під вартою є адекватним і необхідним заходом для забезпечення належного кримінального провадження.
Разом із цим, суд звертає увагу, що доводи сторони захисту зводяться переважно до процесуальних аспектів - відсутності додатків до клопотання, невручення копій матеріалів - без надання конкретних аргументів чи доказів, що спростовують обґрунтованість підозри або свідчать про зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Таким чином, захисники фактично акцентують на формі, а не на змісті, перекладаючи свій процесуальний обов'язок щодо спростування позиції обвинувачення на суд або на саму сторону обвинувачення, що суперечить змагальному принципу кримінального провадження.
Суд також звертає увагу, що на стадії завершення судового розгляду, перед дебатами, до участі у справі вступив другий захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , який подав клопотання про допит усіх свідків та дослідження всіх доказів, незважаючи на те, що провадження здійснювалося у скороченому порядку. Такий порядок став можливим, зокрема, завдяки беззастережному визнанню вини обвинуваченим, що дозволило сторонам відмовитися від повного дослідження доказів та обмежитися оголошенням обвинувального акту і допитом обвинуваченого. Намір захисника повернутися до повного дослідження доказів об'єктивно може свідчити про зміну правової позиції захисту, навіть попри те, що відповідне клопотання ще не розглянуто. За усталеною практикою ЄСПЛ та національними підходами, суд повинен враховувати не лише формально задекларовану, а й фактично реалізовану процесуальну поведінку сторін, особливо у справах щодо обрання чи продовження запобіжного заходу. У цьому випадку подання вказаного клопотання є підставою для висновку, що позиція сторони захисту зазнає трансформації, і, відповідно, ті ризики, які раніше вважались зниженими або усуненими (зокрема ризик впливу на свідків), поновлюються внаслідок потенційного перегляду судом доказової бази в повному обсязі. Отже, зміна процесуальної позиції захисту є суттєвою обставиною, яка підлягає врахуванню судом при оцінці актуальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку, що наявні у матеріалах провадження відомості свідчать не лише про незникнення раніше встановлених ризиків, а й про появу нових обставин, які посилюють загрозу їх реалізації. Зокрема, йдеться про зміну процесуальної позиції сторони захисту, що фактично може спричинити відновлення активної фази судового розгляду з дослідженням доказів, наслідком чого стає реальна можливість впливу обвинуваченого на свідків, а також загострюється ризик його переховування від суду, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину та непередбачуваність подальшого розвитку процесу. У сукупності ці обставини підтверджують, що продовження тримання під вартою є необхідним та пропорційним заходом, який відповідає меті кримінального провадження і є єдино достатнім способом запобігти зазначеним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 197,199, 331 КПК України, суд -
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 20 вересня 2025 року.
У відповідності до п.2) ч. 4 статті 177 КПК України не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Строк дії ухвали встановити до 20 вересня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захиснику, потерпілому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 25 липня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1