Справа № 629/5614/21
провадження № 1-кп/632/12/25
21 липня 2025 року місто Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 21 серпня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
21 липня 2025 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_12 , було вчинене ним у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження строку цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 , з урахуванням даних про особу обвинуваченого, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду; впливати на потерпілого, а також свідків, які не допитані судом та оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується, а також того, що ОСОБА_12 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
Також прокурор зазначив, що ОСОБА_12 має постійне місце проживання, неповнолітніх дітей та малолітню дитину, однак неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, неодноразово був оголошений у розшук у зв'язку із переховуванням від органу досудового розслідування та суду, востаннє був затриманий працівниками правоохоронного органу 03 липня 2024 року біля Державного кордону України, порушив умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Сукупність наведених даних характеризують ОСОБА_12 , у тому числі, як особу схильну до переховування.
На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики про які йдеться вище, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , є реальними і їх ступінь на даний час не зменшились.
Крім того, прокурор зазначив, що наведені ризики, та той факт, що обвинувачений схильний до переховування та має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування (проживання), вказують на те, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 законними і обґрунтованими.
Захисник ОСОБА_15 , заперечуючи проти задоволення клопотання, зазначив, що воно є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_12 не є небезпечною особою, має постійне місце мешкання, де проживає із дружиною, утримує чотирьох дітей, троє із яких є неповнолітніми, а один - малолітньою особою.
До того ж ОСОБА_12 активно допомагає Збройним Силам України за що нагороджений подякою, що підтверджує його високий рівень соціальної відповідальності.
Разом із цим ОСОБА_12 має батьків похилого віку, які є пенсіонерами. Мати ОСОБА_12 має тяжке захворювання, наразі перебуває на медичному лікуванні та потребує сторонньої допомоги.
Крім того ОСОБА_12 страждає на ряд хронічних захворювань і у зв'язку з перебуванням під вартою стан його здоров'я погіршується.
Також захисник зазначив, що згідно із висунутим обвинуваченням роль ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення є не значною, а потерпілий ОСОБА_17 вже допитаний судом. При цьому останній повідомив, що обвинувачений ОСОБА_12 не вчиняв щодо нього жодних активних протиправних дій і перебував на момент події через дорогу, а по другому епізоду потерпілий взагалі не бачив ОСОБА_12 на місці події. Водночас, не погоджуючись із клопотанням прокурора захисник ОСОБА_15 подав письмові заперечення у яких, окрім наведених вище доводів зазначив про те, що ОСОБА_12 є єдиним із обвинувачених до якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що свідчить про упередженість сторони обвинувачення.
Матеріали кримінального провадження не містять фактичних відомостей того, що обвинувачений ОСОБА_12 вчиняв або намагався вчинити незаконний вплив на потерпілих або свідків у будь-якому вигляді особисто або через сторонніх осіб.
Отже, на думку захисника ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків взагалі відсутній.
До того ж захисник зазначив про відсутність ризику переховування. Визнавши, що ОСОБА_12 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказав, що перебування ОСОБА_12 у західній частині країни викликано надзвичайними обставинами.
З огляду на викладене, враховуючи достатньо тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою, що по суті є для нього відбування покаранням, захисник вважає, що більш м'який запобіжний захід з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_12 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у повній мірі забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений ОСОБА_12 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та підтримав позицію свого захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_18 вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки воно є законним і обґрунтованим, а ризики носять достатньо реальний характер, оскільки вже були реалізовані обвинуваченим як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, зокрема він двічі був оголошений у розшук.
При цьому адвокат ОСОБА_18 наголосив, що ризик впливу на потерпілого підтверджується навіть поведінкою ОСОБА_12 під час судового провадження, який неодноразово висловлював погрози як на його адресу, так і на адресу потерпілого ОСОБА_17 , у зв'язку із чим подано відповідну заяву до правоохоронного органу на підставі якої до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_12 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
Наразі Київським районним судом міста Харкова щодо ОСОБА_12 розглядається кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 309 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
19 травня 2022 року ОСОБА_12 , який перебував у розшуку, був затриманий у порядку, визначеному ст. 191 КПК України, у тому числі і за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2022 року щодо обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрювалася зазначена особа.
У подальшому, під час судового провадження, з наведених вище підстав, щодо ОСОБА_12 неодноразово обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2022 року запобіжний захід щодо ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою був продовжений до 13 лютого 2023 року, без визначення застави.
Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2022 року скасовано.
При цьому постановлено нову, якою у відношенні ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Цією ж ухвалою на ОСОБА_12 покладені процесуальні обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, тобто: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
У подальшому зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_12 , неодноразово був продовжений Первомайським міськрайонним судом Харківської області та були продовжені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
24 серпня 2023 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області постановлено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, із застосуванням електронного засобу контролю, продовженого щодо обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2023 року, починаючи з 25 серпня 2023 року, виконувати за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах визначених ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2023 року.
У подальшому зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , неодноразово був продовжений Первомайським міськрайонним судом Харківської області, зокрема до 02 червня 2024 року.
До цієї ж дати відносно обвинуваченого були продовжені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом із тим, ухвалою суду від 03 червня 2024 року, у зв'язку із переховуванням обвинуваченого ОСОБА_12 від суду, останнього оголошено у розшук, надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду.
03 липня 2024 року обвинувачений ОСОБА_12 був затриманий оперативними співробітниками поліції поблизу Державного кордону України - у селі Оноківці Ужгородського району Закарпатської області.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 липня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово було продовжено судом, останній раз вже Златопільським міськрайонним судом Харківської області - до 21 серпня 2025 року.
Разом із цим ОСОБА_12 , перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року порушив умови цього запобіжного заходу, зокрема покладені на нього обов'язки, залишив місце мешкання, про що не повідомив а ні прокурора, а ні суд, заяв чи клопотань на адресу суду не надав, поважні причини неявки суду не повідомив, встановити його місцезнаходження вдалося лише шляхом проведення розшуку.
Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Разом із цим, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість підозри для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_12 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Суд, враховуючи викладене, доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, про які йдеться у клопотаннях прокурора та які доведені прокурором під час судового розгляду.
Так, у даному випадку, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_12 від правосуддя є по відношенню до останнього визначальним та обумовлюється серед іншого можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_12 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
До того ж зазначений ризик є достатньо реальним, оскільки він у повній мірі був реалізований обвинуваченим ОСОБА_12 - останній перебував у розшуку як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Разом із цим перебуваючи у розшуку, який був оголошений судом 03 червня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_12 30 червня 2024 року був затриманий прикордонним нарядом на відстані 75 метрів до державного кордону України, при вчиненні спроби незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.
Водночас, під час спроби незаконного перетину державного кордону України обвинувачений ОСОБА_12 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду зупинитись вдався до втечі, в складі групи осіб.
Зазначені факти встановлені судовим рішенням у справі про адміністративні правопорушення від 18 вересня 2024 року (№ 308/14690/24), згідно із яким ОСОБА_12 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Рішення набрало законної сили 30 вересня 2024 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що наведені вище дії були вчинені обвинуваченим ОСОБА_12 виключно з метою переховування від суду.
При цьому обвинувачений ОСОБА_12 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово та ухилився від суду, тобто навіть цей запобіжний захід не забезпечив його належну процесуальну поведінку та виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_12 , який хоча й має постійне місце мешкання, дружину, неповнолітніх дітей та малолітню дитину, батьків, опинившись на волі, може залишити місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
При цьому обставини на які посилається захисник не стали тими факторами, які стримали ОСОБА_12 від порушення умов такого запобіжного заходу як домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово та переховування від суду.
В той же час наведені вище обставини в їх сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_12 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.
Разом із цим не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого ОСОБА_12 у судових засіданнях, який неодноразово відкрито висловлював погрози як на адресу потерпілого ОСОБА_17 , так і його представника, те, що свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_17 , після його допиту у судовому засіданні, певною мірою зменшився, однак, з урахуванням негативної поведінки обвинуваченого ОСОБА_12 у судових засіданнях по відношенню до потерпілого та його представника - публічному висловлюванні погроз та образ на їх адресу, продовжує існувати, та полягає у можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 протиправних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_17 .
Крім того, суд вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом - до моменту безпосереднього отримання показань судом.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги те, що ОСОБА_12 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 391, ч. 1 ст. 345 КК України, обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи вимагання чужого майна, зокрема грошових коштів у сумі 700 000 доларів США. Даних про те, що ОСОБА_12 займався трудовою діяльністю, має джерела для існування або власність, суду не надано, а тому існує ймовірність вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у тому числі проти власності.
Разом із цим, на даний час Київським районним судом міста Харкова розглядається кримінальне провадження щодо ОСОБА_12 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 309 КК України.
За наявності таких даних, слід вважати обґрунтованим існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 іншого кримінального правопорушення.
Наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_12 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його репутацію, наявність та відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність утриманців.
Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 , його репутацію, те, що обвинувачений ОСОБА_12 раніше не дотримався умов такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, переховувався від органу досудового розслідування та суду, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.
За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, стану здоров'я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, у разі обрання щодо нього більш м'яких запобіжних заходів.
Так, особистого зобов'язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_12 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту, як запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
До того ж суд враховує, що при застосуванні до ОСОБА_12 такого запобіжного заходу як домашній арешт, останній, не дивлячись на наявність обставин про які зазначає сторона захисту, зокрема постійного місця проживання, дітей на утриманні та міцних соціальних зв'язків, порушив його умови та був оголошений у розшук.
З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_12 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Щодо посилання захисника на наявність у обвинуваченого ОСОБА_12 міцних соціальних зв'язків зміст яких складається з обставин про які зазначено вище, то суд зазначає наступне.
ОСОБА_12 , згідно із свідоцтвами про народження, дійсно є батьком трьох дітей - 2008, 2016 та 2024 років народження, проходив лікування у закладі охорони здоров'я 20 жовтня 2023 року, у тому числі й у стаціонарі, має батька та матір - ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є пенсіонерами.
Проте, як вбачається із згаданих вище судових рішень, зазначені захисником обставини вже існували на день застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_12 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, та вже були підставами для заявлення стороною захисту під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу клопотань про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 .
Разом із тим, суд зазначає, що наявність цих обставин не стало тим стримуючим фактором який запобіг порушенню обвинуваченим умов такого запобіжного заходу як домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово та його переховуванню від суду.
Із наданої суду довідки від 10 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_19 (мати ОСОБА_12 ) дійсно знаходилася на лікуванні в медичному центрі «Хелпмед» та отримує медичну допомогу за призначенням.
Однак, надані захисником документи не містять відомостей про те, що вказана особа через свій незадовільний стан здоров'я потребує постійного догляду, а отже не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_12 .
Водночас, стороною захисту суду не надано об'єктивних медичних даних про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою.
Отже, враховуючи вищевикладене, сторона захисту не навела таких вагомих обставин, які б свідчили про можливість застосування щодо обвинуваченого менш суворішого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).
При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочину на території Харківської області, у складі організованої групи, вид і розмір об'єктів посягання - майно в особливо великому розмірі, дані про потерпілого, у тому числі про види його діяльності, висвітлення подій даного кримінального провадження у засобах масової інформації, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_12 - задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 , дані про його особу, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави в межах застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 369 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шістдесят днів, тобто по 18 вересня 2025 року, включно, без визначення застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_12 - з тримання під вартою, на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з покладанням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1