іменем України
24 липня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2756/24
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/712/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Глушко О.І. від 26 грудня 2024 року, місце ухвалення заочного рішення - м.Бахмач, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в якому просила стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до закінчення дочкою навчання, а саме, до 30.06.2026 року. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що з 10.06.2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано 01.08.2008 року. Від шлюбу у сторін спору народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Конотопському фаховому медичному коледжі, та у зв'язку з цим, потребує матеріальної допомоги, оскільки власного доходу не має. За даних обставин, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до закінчення дочкою навчання, а саме, до 30.06.2026 року, відповідно до положень статті 199 Сімейного кодексу України.
Оскаржуваним заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, починаючи з 04.11.2024 року і до закінчення терміну навчання, а саме, до 30.06.2026 року, за умови неприпинення навчання, і до досягнення 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, звернуто до негайного виконання.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.02.2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_5 з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року є незаконним та необґрунтованим у зв'язку із неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у заочному рішенні суду першої інстанції від 26.12.2024 року, обставинам справи; суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року порушив норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначають, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що вона не працює, проте, жодних доказів про відсутність доходів суду не надала. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував таку обставину, як можливість надання утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання, другим із батьків. За доводами апелянта, при перегляді заочного рішення від 26.12.2024 року суд першої інстанції зазначив, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і були б підставою для скасування заочного рішення від 26.12.2024 року, відповідачем не надано. За інформацією відповідача, ОСОБА_1 працює в м.Бахмач в кафе »Галя Балувана» та отримує заробітну плату. Однак, позивач про цю обставину не повідомила, а суд її не перевірив. За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував, що дочка сторін даного спору навчається у навчальному закладі на держзамовленні, а також рівний обов'язок обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 не заперечує сплачувати аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, але у розмірі 1/8 частини своїх доходів, щомісячно. За доводами апелянта, саме такий розмір аліментів буде відповідати вимогам розумності і справедливості, та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, а також співмірним, із врахуванням мети аліментного зобов'язання. Апелянт зазначає, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, батько та матір мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, і відповідно до ч.3 статті 11 Закону України »Про охорону дитинства», батько і матір мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, і тому, аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку відповідача, щомісячно, будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та відповідатимуть реаліям сьогодення. Апелянт стверджує, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Проте, про можливість надання утримання повнолітній дочці сторін спору, у оскаржуваному заочному рішенні суду першої інстанції від 26.12.2024 року, нічого не вказано.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (а.с.66-68), позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а обгрунтоване заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року, залишити без змін. Позивач ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що повнолітньою дочкою ОСОБА_4 позов до неї про стягнення аліментів не пред'являвся, оскільки вона у добровільному порядку надає дочці ОСОБА_4 кошти на проїзд до місця навчання i у зворотному напрямку, купує за власні кошти необхідний одяг, взуття, продукти харчування та необхідне для навчання приладдя та літературу. За доводами позивача, вона офіційно не працевлаштована, отримує дохід від випадкових заробітків. При цьому, стан здоров'я відповідача є задовільним, він проходить військову службу, отримує достатнє грошове утримання, інших дітей та непрацездатних утриманців відповідач не має. Позивач стверджує, що до досягнення дочкою ОСОБА_4 18-річного віку відповідач був спроможний сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини свого заробітку, щомісячно, що підтверджується відповідною інформацією із Бахмацького ВДВС про розмір сплачених відповідачем аліментів до досягнення дочкою ОСОБА_4 повноліття, щомісячно, за 2024 рік (а.с.69).
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.63,64,65), учасники даної справи обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).
01.08.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.6).
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.9).
Як вбачається із довідки Комунального закладу Сумської обласної ради »Конотопський фаховий медичний коледж» від 17.10.2024 року №265/01-22, ОСОБА_3 навчається у Комунальному закладі Сумської обласної ради »Конотопський фаховий медичний коледж» на 3 курсі, термін навчання: з 01.09.2022 року по 30.06.2026 року, навчається за держзамовленням, не перебуває на повному державному забезпеченні (а.с.8).
Задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції у оскаржуваному заочному рішенні від 26.12.2024 року, вказав, що на підставі оцінки у сукупності наявних у матеріалах даної справи доказів, є доведеною та обставина, що на утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває їх спільна із відповідачем ОСОБА_2 дочка ОСОБА_3 , яка досягла повноліття, але не досягла віку 23 років, і яка продовжує навчання, та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги. ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.9). Судом першої інстанції при вирішенні даного позову по суті також прийнято до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, а саме, приписи статті 182; ч.1, ч.3 статті 199, статті 200 Сімейного кодексу України, та зазначено, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, своїм правом надати пояснення та докази не скористався. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявленого ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів із відповідача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що про те, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у заочному рішенні суду першої інстанції від 26.12.2024 року, обставинам справи, при цьому, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 статті 3 Закону України »Про освіту»).
Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 199 Сімейного кодексу України, яка регламентує обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно положень ч.1, ч.2 статті 141 Сімейного кодексу України, яка регулює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 »Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що вона не працює, проте, жодних доказів про відсутність доходів суду не надала. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував таку обставину, як можливість надання утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання, другим із батьків. За доводами апелянта, при перегляді заочного рішення від 26.12.2024 року суд першої інстанції зазначив, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і були б підставою для скасування заочного рішення від 26.12.2024 року, відповідачем не надано. За інформацією відповідача, ОСОБА_1 працює в м.Бахмач в кафе »Галя Балувана» та отримує заробітну плату. Однак, позивач про цю обставину не повідомила, а суд її не перевірив. За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував, що дочка сторін даного спору навчається у навчальному закладі на держзамовленні, а також рівний обов'язок обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути підставою для зміни заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, виходячи із наступного.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.1, ч.3 статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.3 статті 12 ЦПК України, ч.1, ч.5, ч.6 статті 81 ЦПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (а.с.66-68), позивач ОСОБА_1 зазначає, що повнолітньою дочкою ОСОБА_4 позов до неї про стягнення аліментів не пред'являвся, оскільки вона у добровільному порядку надає дочці ОСОБА_4 кошти на проїзд до місця навчання i у зворотному напрямку, купує за власні кошти необхідний одяг, взуття, продукти харчування та необхідне для навчання приладдя та літературу. За доводами позивача, вона офіційно не працевлаштована, отримує дохід від випадкових заробітків.
Апелянтом ОСОБА_2 на спростування вказаних вище обставин не надано жодних належних та достатніх, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, доказів.
Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 не заперечує сплачувати аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, але у розмірі 1/8 частини своїх доходів, щомісячно. За доводами апелянта, саме такий розмір аліментів буде відповідати вимогам розумності і справедливості, та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, а також співмірним, із урахуванням мети аліментного зобов'язання. Апелянт зазначає, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, батько та матір мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, і відповідно до ч.3 статті 11 Закону України »Про охорону дитинства», батько і матір мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, і тому, аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку відповідача, щомісячно, будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та відповідатимуть реаліям сьогодення. Апелянт стверджує, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Проте, про можливість надання утримання повнолітній дочці сторін спору, у оскаржуваному заочному рішенні суду першої інстанції від 26.12.2024 року, нічого не вказано.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 200 Сімейного кодексу України, яка регламентує розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із приписами ч.1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції відзиву на позов не подав, своїм правом надати пояснення та відповідні докази, не скористався.
З метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин даної справи, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у справі №728/2756/24, апеляційним судом, в порядку приписів п.8 ч.1 статті 365 ЦПК України, було запропоновано відповідачу ОСОБА_2 надати апеляційному суду відомості щодо розміру отриманих ним доходів за 2024 календарний рік (а.с.60). Проте, жодних відповідних доказів на підтвердження свого матеріального стану, як і інших відомостей, у контексті приписів ч.1 статті 182 Сімейного кодексу України, стороною відповідача апеляційному суду надано не було.
За відсутності належних та достатніх відомостей про розмір доходів відповідача ОСОБА_2 , доводи поданої ним апеляційної скарги відносно того, що аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, саме у розмірі 1/8 частини його доходів, щомісячно, будуть відповідати вимогам розумності і справедливості, та будуть достатніми для забезпечення витрат на навчання дочки, не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, щодо зменшення розміру стягнутих судом із відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують обґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову в повному обсязі, і відповідно, не містять в собі документально підтверджених підстав для зміни оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, шляхом зменшення розміру стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, як просить апелянт ОСОБА_2 у апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, узгоджується із засадами виваженості, співмірності, та відповідає вказаним вище нормам Закону, які регламентують спірні правовідносини, а також є справедливим балансом між законними правами та інтересами сторін даного спору та їх повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
На підставі наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять в собі підстав для зміни оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 26.12.2024 року, ухваленого на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини, та на основі фактичних, документально підтверджених з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.12.2024 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 24.07.2025 року.
Головуючий: Судді: