23 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28094/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28094/24 (головуючий суддя першої інстанції - Дєєв М.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 18.10.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про не зарахування до його загального трудового стажу періодів роботи з 01.03.1991 року по 12.08.1991 року, з 01.03.1993 року по 13.07.1993 року, з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року та до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зарахувати до його пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 01.03.1991 по 12.08.1991, з 01.03.1993 по 13.07.1993, до загального трудового стажу періоди роботи з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року та до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області оформлене листом від 07.05.2024 року №27948-18425/Ч-01/8-0400/24 про відмову у зарахуванні до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1991 року по 12.08.1991 року, з 01.03.1993 року по 13.07.1993 року, з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року та до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1991 року по 12.08.1991 року, з 01.03.1993 року по 13.07.1993 року, з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року та до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2009 року по 26.08.2010 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що спіні періоди роботи не було враховано до загального трудового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка немає чіткого відображення, що не відповідає вимогам Інструкції №58, а період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 року по 26.08.2010 року не враховано до загального страхового стажу, оскільки відсутня інформація про отримання допомоги в індивідуальних відомостях про застраховану особу (ОК-5). Відповідач вважає, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є правомірними та відповідають чинному законодавству.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав,що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.20205 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначені відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із звернення з питання пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2024 року №27948-18425/Ч-01/8-0400/24 повідомлено позивача, що розмір пенсії було обчислено виходячи із загального стажу зарахованого по 29.02.2020 року, що склав 28 років 4 місяці 15 днів, у тому числі за Списком №1 - 10 років. Відповідно до трудової книжки від 20.03.1991 року № НОМЕР_1 періоди роботи з 01.03.1991 року по 12.08.1991 року, з 01.03.1993 року по 13.07.1993 року, з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року не було враховано до загального трудового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка немає чіткого відображення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58. Період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 26.08.2010 не враховано до загального страхового стажу, оскільки відсутня інформація про отримання допомоги в індивідуальних відомостях про застраховану особу (ОК-5) (а.с.19-22).
Не погодившись з рішенням відповідача щодо не зарахування спірних періодів до загального та пільгового стажу, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно із п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі по тексту - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу при призначенні позивачу пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечуються відповідачем, записи про трудову діяльність позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції суду не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.03.1991 року по 12.08.1991 року, з 01.03.1993 року по 13.07.1993 року, з 19.07.1993 року по 30.04.1994 року, з 04.05.1994 року по 27.06.1996 року, з 22.10.1996 року по 18.04.1997 року, з 29.04.1997 року по 04.11.1998 року, з 06.11.1998 року по 14.02.2000 року та з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року слугувало те, що на титульній сторінці трудової книжки печатка немає чіткого відображення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, нечитабельність на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), яким вперше заповнено трудову книжку, не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві. Тим більше титульний аркуш трудової книжки взагалі не містить жодних відомостей про стаж та період роботи працівника, при цьому такі відомості зазначаються в наступних її розділах, щодо правильності заповнення яких відповідачі заперечень не висловлювали.
Апеляційний суд вважає, що позиція пенсійного органу, яка викладена у листі від 07.05.2024 року №27948-18425/Ч-01/8-0400/24, є необґрунтованою та протиправною, а спірні періоди підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
До того ж, вказаний недолік не завадив пенсійному органу зарахувати інші періоди до стажу позивача, в тому числі і пільгового при призначенні йому пенсії.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди отримання позивачем допомоги по безробіттю у період з 01.01.2010 року по 26.08.2010 року, підлягають зарахуванню до його страхового стажу, оскільки підтверджені записами в трудовій книжці та довідкою Дніпровського управління Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.04.2024 року.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з метою повного відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.03.1991 по 12.08.1991, з 01.03.1993 по 13.07.1993, з 19.07.1993 по 30.04.1994, з 04.05.1994 по 27.06.1996, з 22.10.1996 по 18.04.1997, з 29.04.1997 по 04.11.1998, 06.11.1998 по 14.02.2000 та 01.09.2009 по 26.08.2010 та до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.09.2009 по 26.08.2010.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині не переглядається.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28094/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28094/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко