24 липня 2025 року справа №200/5364/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (повне судове рішення складено 24 березня 2025 року) у справі № 200/5364/24 (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові повторного розгляду заяви від 21.03.2021 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України N 2263-XII та у неприйнятті відповідного рішення із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ;
- зобов'язати Управління повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 19.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.03.2021 він через уповноважений структурний підрозділ МВС України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2263-XII.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 200/9596/21 МВС України було складено подання від 28.09.2022 № 1206 про призначення позивачу пенсії, де вказано, що подаються документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , звільненому зі служби 07.05.2013; вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до наказу ГУ МВС в Донецькій області від 07.05.2013 №140 о/с складає 26 років 6 місяців 22 дні, в т.ч. календарна 20 років 6 місяців 26 днів та в пільговому обчисленні 5 років 11 місяців 26 днів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2022 № 2702612299 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону № 2262 та недосягненням на день звільнення заявником 45-річного віку, передбаченого п. «б» ст. 12 Закону № 2262.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 200/5218/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення управління від 13.10.2022 № 2702612299 та зобов'язано пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021.
15.09.2023 через особистий кабінет вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України позивачем направлено до відповідача заяву ВЕБ-05001-Ф-С-23-216347 з проханням виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 200/5218/22 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із урахуванням ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
05.10.2023 відповідачем на рахунок позивача було зараховано перша пенсія за жовтень 2023 року.
Листом від 10.10.2023 відповідач повідомив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22 Головним управлінням позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021.
14.06.2024 на електрону адресу відповідача, позивачем було направлено заяву щодо повторного розгляду заяви від 19.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вх. № 15516/Ф-0500-24, в якому позивач просив: повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України № 2262-ХІ прийняти відповідне рішення.
Листом відповідача від 03.07.2024 за вих. № 17281-15516/Ф-02/8-0500/24 позивача було повідомлено, що за результатами розгляду заяви від 14.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №200/5218/22 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021. Будь-яких зобов'язань щодо призначення пенсії з 19.03.2020 рішенням суду на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не покладено.
Позивач наголошує, що він має право на призначення пенсії саме з 19.03.2020 (за 12 місяців перед зверненням за пенсією, яке відбулось 19.03.2021) відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи, що відповідачем невірно визначено дату, з якої позивачу має бути призначена пенсія, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 та ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020.
Зобов'язано Управління призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 та ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі 200/5218/22 задоволено частково адміністративний позов позивача до Головного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління від 13.10.2022 № 2702612299 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління здійснити позивачу призначення і виплату пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262 з 19.03.2021.
Означеним рішенням визначено: «Право на призначення пенсії у позивача виникло з 08.05.2013 (з наступного дня після звільнення зі служби). Звернення за пенсією відбулося 19.03.2021 (преюдиційно встановлена обставина згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 справа № 200/9596/21). Отже, позивачу має бути призначена пенсія з 19.03.2021».
Таким чином, судом по справі № 200/5218/22 надано правову оцінку, у тому числі, і періоду, з якого має призначена пенсія.
Рішенням управління від 15.09.2023, прийнятим на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22, яке набрало законної сили 09.08.2023, з 19.03.2021 позивачу призначено пенсію за вислугу років.
Також вказано, що заява позивача від 15.09.2023 Головним управлінням була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідком розгляду було надано відповідь (роз'яснення) від 10.10.2023 (вих. № 19783-18368/Ф-02/8-0500/23), в якій наведено інформацію про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 в справі №200/1216/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
14.06.2024 на електрону адресу відповідача, позивачем було направлено заяву, в якій просив повторно розглянути його заяву від 19.03.2021 про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ прийняти відповідне рішення.
Заява позивача від 14.06.2024 Головним управлінням була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідком розгляду було надано відповідь (роз'яснення) від 03.07.2024 (вих. №17281-15516/Ф-02/8-0500/24), в якій наведено інформацію про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22.
Враховуючи наведене, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорта серії НОМЕР_1 від 28.02.2001, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади та належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 200/9596/21, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022, позивач до 07.05.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 07.05.2013 № 140 о/с позивача з 07.05.2013 звільнено з ОВС за п. 64 «є» з посади капітана міліції старшого дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Краматорського міського відділу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100710711).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2263-XII, але листом від 07.07.2021 за підписом директора Департаменту персоналу МВС України заяву та документи позивача повернуто без реалізації (згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 200/9596/21).
Зазначеним судовим рішення зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України оформити та направити необхідні документи, передбачені Постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за його заявою від 19.03.2021 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" […].
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі № 200/9596/21 МВС України 28.09.2022 складено подання про призначення позивачу пенсії, що встановлено з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі №200/5218/22, яке набрало законної сили 09.08.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108799219).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2022 №2702612299 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону № 2262, та не досягненням заявником на день звільнення 45-річного віку, передбаченого, п. «б» ст. 12 Закону № 2262 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108799219).
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління від 13.10.2022 № 2702612299, яким йому відмовлено у призначенні пенсії, та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021 (що вбачається з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 200/5218/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108799219).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22 адміністративний позов позивача задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2022 № 2702612299; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108799219).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023, прийнятої за наслідком розгляду апеляційної скарги відповідача, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112727792).
15.09.2023 (№ ВЕБ-05001-Ф-С-23-216347) позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через вебсайт Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22 призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
10.10.2023 (вих. № 19783-18368/Ф-02/8-0500/2) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивачу, що його звернення від 15.09.2023 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і що за наслідком цього розгляду позивачу повідомляється наступне.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/5218/22 від 06.02.2023, яке набрало законної сили 09.08.2023, у вересні 2023 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.03.2021; загальний розмір пенсії позивача складає 5 611,18 грн; доплата пенсії за період з 19.03.2021 по 30.09.2023 - 142 487,28 грн. […].
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № №200/1216/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, в рішенні суду від 06.06.2024 у справі № №200/1216/24 зазначено, наступне.
За поясненням відповідача «15.09.2023 Головним управлінням призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262 з 19.03.2021 […]» та «Головне управління самостійно не приймало рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , а виконувало зобов'язання по судовому рішенню […]».
Станом на час розгляду даної справи суду не надано копії рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд не надає оцінки та не враховує при розгляді даної справи наданий відповідачем «ПРОТОКОЛ» від 19.03.2021 (витягом з електронної пенсійної справи позивача в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України), у зв'язку із тим, що зазначений документ не може вважатись належним та допустимим доказом, так як містить неправдиві відомості щодо дати його формування, а саме: у документі вказано, що він сформований на підставі звернення «від 09.08.2023 року», разом із цим зазначено, що цей документ «від 19.03.2021 року» - що не може відповідати дійсності.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даної справи судом не здійснюється контроль за виконанням відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 по справі № 200/5218/22 - спірним у даній справі питанням є не врахування відповідачем при виконанні зазначеного судового рішення заяви позивача від 15.09.2023, в якій останній просив виконати рішення суду із урахуванням ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
14.06.2024 на електрону адресу відповідача, позивачем було направлено заяву, в якій просив повторно розглянути його заяву від 19.03.2021 про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ прийняти відповідне рішення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2024 №17281-15516/Ф-02/8-0500/24 повідомлено позивача, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуло звернення від 14.06.2024 відповідно до Закону України «Про звернення громадян», за результатами розгляду повідомляє наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/5218/22 від 06.02.2023 (далі - Рішення) зобов'язано Головне управління призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. “а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 19.03.2021. Рішення виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства. Будь-яких зобов'язань щодо призначення пенсії з 19.03.2020 Рішенням суду на Головне управління не покладено.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не призначив йому пенсію з 19.03.2020, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон 2262-ХІІ. Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б-д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Статтею 48 Закону 2262-ХІІ визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (частина третя статті 50 Закону № 2262-ХІІ).
Задовольняючи позов, окружний суд встановив, що позивача звільнено зі служби в Головному управлінні Національної поліції у Донецькій області 07.05.2013. Із заявою до Департаменту персоналу МВС України про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону 2262-ХІІ позивач звернувся лише 19.03.2021. Отже, днем звернення позивача за призначенням пенсії є саме 19.03.2021. Тобто, з урахуванням вимог статей 48 та 50 Закону № 2262-ХІІ позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто в даному випадку саме з 19.03.2020.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не призначено позивачу пенсію за вислугу років з виникнення законного права на це, тобто з 19.03.2020.
Суд першої інстанції вважав, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення та не виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 та ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 та ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020.
З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Апеляційний суд зазначає, що питання щодо встановлення дня (дати), з якої мала бути призначена позивачу пенсія за вислугу років, було предметом розгляду у адміністративній справі № 200/5218/22, за наслідком якої 6 лютого 2023 року судом було прийнято рішення, яким відповідача зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 19 березня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108799219).
Зі змісту даного рішення вбачається, що суд не зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 19 березня 2021 року про призначення пенсії за вислугу років вказаним рішення було зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з визначеної судом дати - з 19 березня 2021 року.
Відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане судове рішення (в тому числі в частині встановлення дати, з якої йому мала бути призначена пенсія) ОСОБА_1 не оскаржувалось.
Суд зазначає, що заява позивача від 14.06.2024 у розумінні приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 2 березня 2023 року № 10-1) не є заявою про призначення пенсії за вислугу років, а також не є заявою про перерахунок вже призначеної пенсії - дана заява фактично є заявою, в якій викладено прохання до відповідача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року із виходом за межі встановленого судом у рішенні періоду призначення позивачу пенсії (тобто, прохання призначити пенсію з іншої дати, аніж дата, встановлена рішенням суду).
Враховуючи наведене, суд висновує, що вказана заява не підлягала розгляду відповідачем у порядку, передбаченому Порядком № 3-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності; клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Проаналізувавши наведене, суд висновує, що заява позивача від 14.06.2024 є заявою, яка відповідає приписам ст. 3 Закону № 393/96-ВР, а тому була правомірно розглянута відповідачем в порядку, передбаченому зазначеним Законом.
Отже, заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 щодо повторного розгляду його заяви від 19.03.2021 про призначення йому пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України N 2263-XII відповідачем розглянуто та Листом від 03.07.2024 №17281-15516/Ф-02/8-0500/24 обгрунтовано фактично відмовлено в призначенні пенсії за минулий час.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про
визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у відмові повторного розгляду його заяви від 21.03.2021 р. про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України N 2263-XII та у неприйнятті відповідного рішення із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути його заяву від 19.03.2021 про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ прийняти відповідне рішення, -
є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ухвалою місцевого суду від 09.08.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в цій справі.
Оскільки в позові відмовлено, з позивача в дохід держави слід стягнути судовий збір.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних працездатних осіб - 3028 гривень.
В даному випадку це: 3028 грн * 0,4 * 0,8 = 968,96 грн.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 200/5364/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне судове рішення - 24 липня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць