Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/12503/2025
м. Київ Справа № 626/4219/24
24 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пілігріма Петра Олександровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що від сумісного проживання позивача з відповідачем мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Красноградським районним судом Харківської області видано судовий наказ яким з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частини від заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30.07.2020 року і до повноліття.
25.08.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
Зазначає, що 30.03.2022 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено шлюб. Від дійсного шлюбу між позивачем та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14.10.2024 року Красноградським районним судом Харківської області видано судовий наказ по цивільній справі № 626/3633/24 за яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
24.10.2024 року виконавцем Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області СМУ МІС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення аліментів з Боржника - ОСОБА_1 . Так, з позивача стягуються аліменти у розмірі від усіх видів доходу на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 та від усіх видів доходу на утримання малолітньої доньки ОСОБА_10 .
Вказує на те, що позивач повністю визнає власний обов'язок, щодо необхідності утримувати дітей, проте, обставини його життя та матеріальний стан докорінно змінилися із народженням як старшої, так і молодшої дитини, у зв'язку із чим, позивач не здатний нести в повному обсязі той тягар утримання, що встановлений судовим наказом по цивільній справі № 626/1800/20 від 04.08.2020 року та судовим наказом по цивільній справі № 626/3633/24 від 14.10.2024 року, а обставини призначення аліментів повинні бути переглянуті судом, при визначенні розумного та співмірного розміру аліментів.
Зазначає, що наразі позивач знаходиться у незадовільному матеріальному становищі, оскільки діти знаходяться на утриманні позивача, крім того, на утриманні позивача знаходиться його дружина, яка перебуває у декретній відпустці за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Сумарні аліменти складають більше 50% частини доходів боржника, що значно перевищує визначені законом розумні межі аліментних відрахувань та фінансову спроможність позивача. Таким чином, з дати народження другої дитини відбулися зміни матеріального та сімейного стану позивача, що є приводом для звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Вказане становище порушує гарантовані ст. 48 Конституції України права за якими кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Викладені вище, обставини зумовлюють об'єктивну неспроможність позивача до виплати аліментів у бажаній для відповідачів сумі, оскільки, оскільки, надмірний аліментний тягар не дозволяють позивачу забезпечити достатній прожитковий мінімум для себе. Отже, розмір аліментів та відрахувань за виконавчими документами повинен бути спів мірним та не ставити платника аліментів у скрутне матеріальне становище, у зв'язку із чим, вважаємо позов обґрунтованим.
З огляду на вище викладене просив суд змінити розмір аліментів на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з частки з усіх видів заробітків (доходів) на 1/6 частку.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 04.12.2024 року виділено в самостійне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 11.12.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.01.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Дата складання повного тексту рішення зазначено 28 квітня 2025 року.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 30 квітня 2025 року.
Не погоджуючись з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року, 27 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пілігрім П.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у зв'язку із наявним фінансовим навантаженням, яке перевищує граничні межі, передбачені ч. 5 ст. 183 СК України, позивачем заявлено позов щодо зменшення розміру, оскільки, судові процесуальні рішення по справі ухвалено без змагальності сторін за процедурою видачі судового наказу, а отже, без з'ясування всіх обставин справи, що вказує на незбалансованість майнових прав платника та отримувача аліментів.
Вказає на те, що судом першої інстанції не врахована можливість позивача нести тягар утримання дитини у визначеному судовим наказом обсязі, оскільки, сумарні відрахування на утримання двох дітей становлять 50% від доходу, що значно перевищує можливості позивача, одночасно із цим, заявлений позивачем розмір аліментів не вказує на погіршення матеріального стану дитину, оскільки, розмір щомісячних виплати з аліментів повністю задовольнить потреби дитини.
Вважає, що в даній справі у позивача існують обставини, які підтверджують додаткові регулярні витрати позивача, зокрема на утримання дружини, двох непрацездатних батьків та додаткові витрати, як на новонароджену дитину, що обґрунтовує зменшення розміру аліментів на обох дітей з до 1/6.
В судове засідання сторони не з'явились, представник позивача адвокат Пілігрім Петро Олександрович про дату, час ті місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, 20 червня 2025 року поштова кореспонденція була доставлена.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами поштового зв'язку. 18 липня 2025 року до Київського апеляційного суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до якого поштова кореспонденція не була вручена. Причина «адресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 . Матір'ю дитини є ОСОБА_11 (а.с. 11)
З тексту позовної зави вбачається, що ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », проте доказів суду не надано.
Одночасно із цим, з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 894785 від 08.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 має РНОКПП НОМЕР_2 , що відповідає РНОКПП ОСОБА_11 , що міститься в матеріалах справи. Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є однією і тією ж самою особою.
Судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 04.08.2020 року у цивільні справі № 626/1800/20 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_11 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 30.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 15)
Згідно АСВП 17.08.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (а.с. 17)
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувають в зареєстровану шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 . (а.с. 12)
Від цього шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 . Батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_6 (а.с. 13)
Судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 14.10.2024 року по цивільній справі № 626/3633/24 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 16)
Згідно АСВП 24.10.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (а.с. 17 зворотня сторона)
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що твердження позивача про те, що він має на утриманні іншу дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, не заслуговують на увагу, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої. Також суд звернув увагу на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а наявність іншої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану та народження другої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач посилався на те, що судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 04.08.2020 року у цивільні справі № 626/1800/20 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_11 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 30.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Окрім того, судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 14.10.2024 року по цивільній справі № 626/3633/24 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Разом з цим, позивачем суду першої інстанції не було надано доказів, що його матеріальний стан погіршився у зв'язку із зміною сімейного стану та народження дитини.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».
Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують розмір доходів позивача станом на час видачі судового наказу та на дату звернення до суду з даним позовом.
Не містять матеріали справи і доказів того, що дружина позивача перебуває на його утриманні.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що в даній справі у позивача існують обставини, які підтверджують додаткові регулярні витрати позивача, зокрема на утримання дружини, двох непрацездатних батьків та додаткові витрати, як на новонароджену дитину, що обґрунтовує зменшення розміру аліментів на обох дітей з до 1/6, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що дружина позивача та його непрацездатні батьки перебувають на його утриманні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 рокуухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пілігріма П.О.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пілігріма Петра Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року
Головуючий: Судді: