Справа № 756/10627/23 Головуючий у І інстанції Тиха О.О.
Провадження №22-ц/824/12579/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Борисової О.В.,розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Курнаєвої Оксани Завдатівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 грудня 2019 року Марущак С.В. державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, який зареєстровано в реєстрі за № 2-617.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним зупинено до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України, але не пізніше ніж до закінчення воєнного стану в Україні.
Не погоджуючись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Курнаєва О.З. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Курнаєва О.З. в апеляційній скарзі зазначає, що звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України позивач не надав доказів, що він перебуває у складі ЗСУ у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та приймає безпосередню участь у бойових діях, або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником.
Вказує на те, що позивачу нічого не заважає приймати участь у судових засіданнях особисто, або через представника, як це передбачено ст. 58 ЦПК України.
Таким чином, скаржник вважає, що відсутні будь які об'єктивні причини для зупинення провадження по справі.
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та тим, що позивач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для зупинення провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану не одноразово продовжувався та триває (як на день постановлення оскаржуваної ухвали так і на день прийняття цієї постанови).
Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, тощо.
Аналогічні за змістом висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі №161/12659/20, від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц, від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
З матеріалів справи вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 , перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 01 березня 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_1 від 10 березня 2024 року №142, та копією Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
Однак, станом на час вирішення питання про зупинення провадження матеріали справи не містить достовірних доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20.
Надані позивачем документи засвідчують тільки ту обставину, що ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини НОМЕР_1 та перебуває на військовій службі у вказаній частині, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Таким чином, за обставин, коли матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан та беруть участь у виконанні бойових завдань, зокрема наказу по особовому складу, апеляційний суд вважає, що суду першої інстанції не обґрунтовано зупинив провадження у даній справі до закінчення військової служби відповідачем в складі Збройних Сил України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_2 бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.
Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасуванню у зв'язку із порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.259, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Курнаєвої Оксани Завдатівни задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
О.В. Борисова