апеляційне провадження №22-ц/824/4815/2025
справа №757/18688/20-ц
23 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Чумаковою Тетяною Костянтинівною, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
В обґрунтування позову зазначає, що з 2017 року перебуває радником президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України». Окрім того, здійснює написання наукових статей і тез методичного і публіцистичного характеру у сфері міжнародної економіки та бізнесу, є патріотом України, займається підприємницькою діяльністю, є здобувачем наукового ступеню, автором науково-публіцистичних статей, також здійснює благодійну допомогу.
Позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистій сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 в розділі "Публікації" зазначено інформацію такого змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_3 и налоговой на схемы на таможне.
Судя по всему, без публичной огласки результатов не будет.
На таможне годами функционировал целый пул масштабных «кураторов» и «схемщиков», которые контролировали целые регионы.
Основные проблемы на крупных таможнях вроде Одессы, Киева и Львова, но на мелких таможнях эта беда стоит не менее остро.
За последние полгода ситуация в лучшую сторону не поменялась - этих «решал» так никто и не устранил.
На Одесской таможне, как говорят сами таможенники, опять вынырнул известный «схемщик» ОСОБА_4 , который успел уже «спеться» с руководством одесской и центральной таможни. Теперь без этого «смотрящего» в Южном регионе нельзя завести ни один контейнер или трак с товарами.
СМИ много об этой схеме писали, в основном в этих публикациях фигурировал народный депутат прошлого созыва от БПП ОСОБА_18, а исполнительным директором этого «коррупционного Центра» называли ОСОБА_7 , который отвечал за коррупционный сбор многомиллиардных поступлений с импортеров.
«Центр» был создан по примеру классической ОПГ, схема вымогательства также действовала по всем стандартам жанра. Для импортеров устанавливалась «такса», которую они должны были платить за беспроблемное таможенное оформление и импорт товаров. Как писали в СМИ, за «работу» с Южным регионом и финансовыми потоками у ОСОБА_2 отвечал контрабандист ОСОБА_10 .
Основные потоки шли через Одесский регион. С каждого контейнера из Китая и каждой машины из Турции организовали коррупционный сбор. Ежемесячно «снимали» внушительные суммы.
Получается, что ОСОБА_12 уже год как не президент, ОСОБА_19 уже израильский гражданин, а схемы нормально работают на таможне до сих пор.
Миллиарды гривен идут мимо бюджета, процветает давление на бизнес и схематоз.
А депутаты и (что самое важное) силовики в СБУ, налоговая смотрят не туда.
Более того, всем хорошо известный советник министра финансов ОСОБА_14 , которого назначили месяц назад именно для наведения порядка на таможне, наконец-то начал проявлять свою активность по Одессе и Киеву .
Но только активность эта больше похожа на прикрытие одесских «решал», а не на их устранение, о чем я с удивлением узнал на днях.
Точно также было с первым замом главы таможни ОСОБА_16 - сначала к нему относились нормально, а теперь уже ждут, когда «молодое дарование» отправится в тюрьму.
Похоже, бюджету будет дешевле потерять и ОСОБА_17 , чем терять его так называемую помощь на таможне».
Позивач вказує, що поширена інформація є надуманою, містить безпідставні твердження, та дискредитує його як патріота, активного громадського діяча, благодійника, законослухняного громадянина, вказує на безпринципність та аморальність поведінки позивача в громадському житті.
Відповідач намагається створити негативний образ позивача як особи, яка, займаючи посаду радника президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України», вчиняла правопорушення, у тому числі, але не виключно, корупційні та нібито був виконавчим директором «корупційного центру». Зазначені твердження нічим не підкріплені, вводять в оману громадян щодо належного виконання позивачем професійних обов'язків, перебуваючи на посаді радника президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України». Позивач, як радник президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України», не мав жодних повноважень одноособово чи сумлінно з будь-ким впливати на органи ДФС (митниці), давати вказівки їх працівникам з метою створення «корупційного центру» та перебувати на посаді генерального директора даної сумнівної організації, про яку йому нічого не відомо.
Поширена відповідачем інформація принижує соціальну оцінку громадської та професійної діяльності позивача, отже порушує право позивача на повагу до честі та ділової репутації.
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , відомості зазначені ОСОБА_1 на сторінці у соціальні мережі Facebook, а саме:
«…На Одесской таможне, как говорят сами таможенники, опять вынырнул известный «схемщик» ОСОБА_4 , который успел уже «спеться» с руководством одесской и центральной таможни. Теперь без этого «смотрящего» в Южном регионе нельзя завести ни один контейнер или трак с товарами.
СМИ много об этой схеме писали, в основном в этих публикациях фигурировал народный депутат прошлого созыва от БПП ОСОБА_18 , а исполнительным директором этого «коррупционного Центра» называли ОСОБА_7 , который отвечал за коррупционный сбор многомиллиардных поступлений с импортеров.
«Центр» был создан по примеру классической ОПГ, схема вымогательства также действовала по всем стандартам жанра. Для импортеров устанавливалась «такса», которую они должны были платить за беспроблемное таможенное оформление и импорт товаров. Как писали в СМИ, за «работу» с Южным регионом и финансовыми потоками у ОСОБА_2 отвечал контрабандист ОСОБА_10 …";
зобов'язати ОСОБА_1 спростувати розповсюджену недостовірну інформацію про ОСОБА_2 у триденний строк у спосіб, в який вона була поширена, а саме в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , відомості зазначені ОСОБА_1 на сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
«…На Одесской таможне, как говорять сами таможенники, поять вынырнул известный «схемщик» ОСОБА_4 , который успел уже «спеться» с руководством одесской и центральной таможни. Теперь без этого «смотрящего» в Южном регионе нельзя завести ни один контейнер или трак с товарами.
СМИ много об этой схеме писали, в основном в этих публикациях фигурировал народный депутат пришлого созыва от БПП ОСОБА_18 , а исполнительным директором этого «коррупционного Центра» называли ОСОБА_7 , который отвечал за коррупционный сбор много миллиардных поступлений с импортеров.
«Центр» был создан по примеру классической ОПГ, схема вымогательства также действовала по всем стандартам жанра. Для импортеров устанавливалась «такса», которую они должны были платить за беспроблемное таможенное оформление и импорттоваров. Как писали в СМИ, за «работу» с Южным регионом и финансовыми потоками у ОСОБА_2 отвечал контрабандист ОСОБА_10 ".
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати розповсюджену недостовірну інформацію про ОСОБА_2 у тридцятиденний строк у спосіб, в який вона була поширена, а саме в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в розмірі 840,00 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що висловлювання відповідача про те, що ОСОБА_2 причетний до корупційних схем на митниці є фактичними твердженнями.
Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин причетності ОСОБА_2 до корупційних схем на митниці, а поширена відповідачем інформація не містить жодних вказівок, які б виражали невпевненість, сумніви або власну оцінку відповідачем певних фактів.
Суд зробив висновок, про доведеність позивачем того, що оспорювана інформація, поширена відповідачем на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook про позивача, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .
Крім того, суд вказав, що висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи від 19 липня 2024 року № 1106/22-36 установлено, що у поширеній відповідачем інформації містяться висловлювання образливого характеру щодо ОСОБА_2 , принизлива інформація, яка порочить його честь і ділову репутацію.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Чумаковою Т.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем не доведено факту належності відповідачу веб-сторінки, на якій розміщено інформацію. Стверджує, що звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет не є доказом.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є автором матеріалу та власником веб-сайту, на якому, як стверджує позивач, розміщено оспорювану інформацію.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги статус відповідача, зокрема, що він є народним депутатом України. Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України.
Зазначає, що згідно частини 5 статті 19 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат не зобов'язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №457/1153/20 від 22 травня 2022 року, №199/4585/18 від 02 лютого 2022 року, №761/23904/19 від 28 жовтня 2020 року, №645/5557/16-ц від 21 вересня 2022 року, №129/1033/13 від 18 березня 2020 року.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
14 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Лози Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
Стверджує, що саме відповідач є власником веб-сторінки, на якій було опубліковано фактичні твердження, які порушують немайнові права позивача на право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Ураховуючи положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" убачається, що обліковий запис ОСОБА_1 у соціальній мережі "Facebook", на сторінці якого були опубліковані фактичні твердження, які порушують немайнові права позивача на право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, є веб-сторінкою.
Отже, ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.
Посилається на звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, який дає змогу з'ясувати той факт, що сторінка належить безпосередньо відповідачу.
Звертає увагу, що відповідач не стверджує того, що сторінка йому не належить, а посилається лише на недоведеність цього факту позивачем.
Вказує, що твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зводяться виключно до недоведеності позивачем факту належності відповідачу сторінки в соціальній мережі "Facebook" та порушення судом стандартів доказування, принципу змагальності сторін. Із наведеного випливає , що ОСОБА_1 фактично не заперечує проти того, що поширена ним інформація є фактичним твердженням, яке порушує особисті н6емайнові права позивача.
Мотивуючи наведеним, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
5. Позиція учасників справи.
07 квітня 2025 року представницею скаржника подано письмові пояснення у справі.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що інформацію поширив саме відповідач.
Зазначає, що звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, на який посилається суд першої інстанції, подано з порушенням процесуального строку, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі. Крім цього, вказаний звіт не містить інформацію про власника веб-сайту, про реєстратора доменного імені відповідного матеріалу. Просить апеляційну скаргу задовольнити.
В судовому засіданні адвокат Чумакова Т.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Адвокат Лоза Д.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пославшись на її необґрунтованість.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено публікацію наступного змісту: «На Одесской таможне, как говорят сами таможенники, опять вынырнул известный «схемщик» ОСОБА_4 , который успел уже «спеться» с руководством одесской и центральной таможни. Теперь без этого «смотрящего» в Южном регионе нельзя завести ни один контейнер или трак с товарами. СМИ много об этой схеме писали, в основном в этих публикациях фигурировал народный депутат прошлого созыва от БПП ОСОБА_18, а исполнительным директором этого «коррупционного Центра» называли ОСОБА_7 , который отвечал за коррупционный сбор многомиллиардных поступлений с импортеров. «Центр» был создан по примеру классической ОПГ, схема вымогательства также действовала по всем стандартам жанра. Для импортеров устанавливалась «такса», которую они должны были платить за беспроблемное таможенное оформление и импорт товаров. Как писали в СМИ, за «работу» с Южным регионом и финансовыми потоками у ОСОБА_2 отвечал контрабандист ОСОБА_10 . Основные потоки шли через Одесский регион. С каждого контейнера из Китая и каждой машины из Турции организовали коррупционный сбор. Ежемесячно «снимали» внушительные суммы. Получается, что ОСОБА_12 уже год как не президент, ОСОБА_19 уже израильский гражданин, а схемы нормально работают на таможне до сих пор. Миллиарды гривен идут мимо бюджета, процветает давление на бизнес и схематоз. А депутаты и (что самое важное) силовики в СБУ, налоговая смотрят не туда. Более того, всем хорошо известный советник министра финансов ОСОБА_14 , которого назначили месяц назад именно для наведения порядка на таможне, наконец-то начал проявлять свою активность по Одессе и Киеву . Но только активность эта больше похожа на прикрытие одесских «решал», а не на их устранение, о чем я с удивлением узнал на днях.Точно также было с первым замом главы таможни ОСОБА_16 - сначала к нему относились нормально, а теперь уже ждут, когда «молодое дарование» отправится в тюрьму. Похоже, бюджету будет дешевле потерять и ОСОБА_17 , чем терпеть его так называемую помощь на таможне.» (том 1 а.с.9-12).
З даних висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи від 19 липня 2024 року № 1106/22-36, проведеної за клопотанням позивача, судовим експертом встановлено, що у висловлюваннях ОСОБА_1 , які зафіксовані у тексті публікації, поширеній у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 - міститься інформація негативного характеру відносно ОСОБА_2 , яка сприяє зміні ставлення до його особи в суспільстві з позитивного або нейтрального на негативне, негативній оцінці його моральних та ділових якостей, а за умови невідповідності поширеної інформації дійсності є образливою і такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію (том 1 а.с.218-252).
Звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20 вересня 2024 року № 266/2024-ЗВ, виконаними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»», убачається, що на зазначеній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2 а.с.16-37).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захисті, гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Пунктом 12 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт приналежності сторінки у соціальній мережі Facebook за інформації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 особі відповідача, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке
З матеріалів справи убачається, що оспорювана інформація щодо позивача була поширена у мережі Інтернет, через використання соціальної мережі.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що:
веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.
Відповідно до практики Верховного Суду одним із доказів, який підтверджує приналежність веб-сайту в мережі Інтернет певній особі є довідки, які складаються «Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 742/2051/22 (провадження № 61-7046св24), постанова Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 742/853/20 (провадження № 61-17056св23)).
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 742/514/17 (провадження № 61-46189св18) з предметом спору, зокрема, про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації, розміщеної на веб-сторінці веб-сайту Національного антикорупційного порталу «Антикор» (https://antikor.com.ua/), зазначено, що встановивши на підставі довідки Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» департаменту «Центру компетенції» від 23 жовтня 2017 року № 163/2017-ДР-ЦК, що на момент розміщення статті 7 лютого 2017 року, а саме у період з 31 липня 2016 року до 28 березня 2017 року, власником веб-сайту: http://antikor.com.ua/ є реєстрант доменного імені antikor.com.ua ОСОБА_1, суди дійшли правильного висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано, а судом першої інстанції здійснено аналіз звіту за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20 вересня 2024 року № 266/2024-ЗВ, виконаними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».
На підставі наданого позивачем доказу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про доведеність факту того, що публікація була розміщена в соціальній мережі Facebook саме відповідачем.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, доводами апеляційної скарги цей висновок не спростовано.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту поширення інформації у мережі Інтернет безпосередньо ОСОБА_1 , адже матеріали справи містять наданий ОСОБА_2 звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20 вересня 2024 року № 266/2024-ЗВ виконаними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції стандартів доказування, принципу змагальності сторін та обов'язку доказування стороною обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи убачається, що позивачем на підтвердження вимог позову надано до суду звіт за результатами проведеної фіксації дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20 вересня 2024 року № 266/2024-ЗВ, виконаними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи від 19 липня 2024 року № 1106/22-36.
Колегія суддів повторює, що у відповідності до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування передбачає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400 цс 19), постанова Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 134/1648/18 (провадження № 61-16663св23)).
Судом першої інстанції під час постановлення рішення від 15 жовтня 2024 року було правильно зазначено, що відповідачем на противагу доводам позивача не було надано жодних доказів щодо не приналежності йому сторінки у соціальній мережі Facebook, на якій було опубліковано інформацію щодо особи ОСОБА_2 , та відсутності у його висловлюваннях фактичних тверджень щодо особи позивача.
Твердження представника відповідача в письмових поясненнях про те, що звіт за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, на який посилається суд першої інстанції, подано з порушенням процесуального строку, відхиляються апеляційним судом, ураховуючи, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Сторона відповідача не була обмежена у праві подати свої заперечення проти вказаного доказу, навести аргументи та подати докази на спростування наведених у вказаному звіті фактів, проте таким правом не скористалась.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції стандартів доказування, принципу змагальності сторін, які викладені у апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Окрім того, представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного розгляду, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Колегія суддів вважає, що вказана заява представника позивача підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1-2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частин 1-2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Представником позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до суду надано копії Договору про надання правової допомоги, Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, а також детального опису робіт (наданих) послуг виконаних (наданих) під час представництва інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції.
Зі змісту Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги вбачається, що відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2021 року, за спільною домовленістю сторони дійшли згоди, що розмір винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів Клієнта у Київському апеляційному суді по справі № 757/18688/20-ц становить 10 000 (десять тисяч) гривень.
Визначений у пункті 1 даної Додаткової угоди розмір Винагороди сплачується Клієнтом протягом одного місяця після складення повного тексту постанови Київського апеляційного суду за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року у справі №757/18688/20-ц.
З наданого детального опису робіт (наданих) послуг виконаних (наданих) під час представництва інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції убачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг становить 10 000 гривень.
15 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Чумакової Т.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зменшення розміру витрат на правничу допомогу / про відмову у відшкодуванні судових витрат / залишення без розгляду заяви про розподіл / відшкодування / компенсації судових витрат (як в оригіналі) .
В обґрунтування поданої заяви вказує, що копія заяви про розподіл судових витрат не була направлена ані відповідачу, ані його представнику. Копію заяви представниця відповідача отримала після судового засідання у справі.
Просить відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із не поданням попереднього розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору.
Вказує на відсутність доказів понесення таких витрат, тому просить суд відмовити у задоволенні / залишити без розгляду заяву про розподіл судових витрат.
Посилається на частину 4 статті 137 ЦПК України як на підставу для зменшення розміру заявлених витрат.
Вирішуючи питання за поданим клопотанням, апеляційний суд зазначає про таке.
Верховний Суд в постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18 зробив висновки, що аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.
Колегія суддів не убачає підстав для відмови у задоволенні заяви із наведених підстав.
Щодо відсутності доказів фактичного понесення таких витрат суд вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
Щодо наявності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що заявником, окрім посилання на частину 4 статті 137 ЦПК України, не наведено жодних мотивів та обґрунтувань неспівмірності заявлених позивачем витрат.
З урахуванням викладеного колегія суддів не убачає підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо твердження представниці відповідача про залишення заяви без розгляду з підстав не направлення копії заяви про стягнення судових витрат представниці відповідача, колегія суддів зазначає, що така була вручена представниці відповідача та представниця скористалася правом подати заяву 15 липня 2025 року із викладенням своєї позиції щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат.
Відтак, оскільки представником позивача були надані до суду докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу адвоката, колегія суддів убачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі - 10 000,00 гривень.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чумаковою Тетяною Костянтинівною, залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 10 000,00 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 23 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова