Апеляційне провадження № 22-ц/824/11933/2025
Справа № 758/9454/22
Іменем України
23 липня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, подану представником ОСОБА_1 , на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Захарчук С.С. в м. Київ 28 квітня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто», третя особа Гаражний автокооператив «Вікторія» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У квітні 2025 року відповідач приватний нотаріус КМНО Комарницька О.В. в особі представника ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, просила вирішити питання про розподіл судових витрат стягнути з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. судові витрати у розмірі 26359,44 грн.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Відповідач приватний нотаріус КМНО Комарницька О.В. в особі представника ОСОБА_1 , не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наголошувала, що розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження з викликом сторін на встановлену судом дату, однак в порушення ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив оскаржуване додаткове рішення без виклику учасників справи та за їх відсутності.
Пояснювала, що матеріалами справи підтверджується, що справа розглядалася з жовтня 2022 року по квітень 2025 року - 2 роки і 6 місяців, було призначено 16 судових засідань, із них 2 підготовчих судових засідання та 14 судових засідань з розгляду справи по суті. В судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження.
При цьому Київська міська рада подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду 09 квітня 2025 року майже через два роки розгляду даної справи по суті. Позивач обґрунтував свою заяву про залишення позову без розгляду наявною позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 14 травня 2024 року у справі № 758/38/21, згідно якої з огляду на суб'єктний склад сторін справа віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19 від 12 червня 2023 року.
Крім того, щодо вимог до державного реєстратора (апелянта, як приватного нотаріуса) Верховний Суд також сформував правову позицію ще у 2020 році до подання позову в даній справі. Таким чином, позивач вчиняв необґрунтовані дії з подачі позову в даній справі в жовтні 2022 році за наявності вже сформованих правових позицій Великої Палати Верховного Суду у 2020 році щодо вимоги про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, та заявив вимогу про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, як і вимогу про припинення права власності, що є неефективним способом захисту.
З червня 2023 року позивач мав ознайомитись з наявним висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19, в якій зазначено, що з огляду на суб'єктний склад сторін справа віднесена до юрисдикції господарських судів.
Дії позивача є необґрунтованими та призвели до призначення судом судових засідань після 12 червня 2023 року у кількості 12 судових засідань, що може свідчити про зловживання процесуальними правами.
Посилалася на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2025 року у справі № 320/10183/22, у якій зазначено, що у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені Законом, вказувала, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки діям позивача як щодо звернення до суду, так і діям позивача щодо неявки у десять судових засідань під час розгляду справи, що може свідчити про прояв зловживання процесуальними правами у вигляді неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Вважала, що позивач недобросовісно користувався наданими процесуальними правами, оскільки, звернувшись з позовом, не забезпечив явку представників у десяти судових засіданнях, що має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему та витрат інших учасників справи.
Крім того, необґрунтованість дій позивача полягає у нехтуванні наявними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що були наявні у момент подання позову та визначали і юрисдикцію такого спору, і відповідачів у такій категорії справ, і зазначали ефективний спосіб захисту.
При цьому наявні у матеріалах справи докази підтверджують понесення апелянтом у суді першої інстанції судових витрат у розмірі 26359,44 грн. Згідно наявних у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року, додатку № 1/14 від 24 червня 2024 року, укладених апелянтом з адвокатом Рябченко Н.М., підтверджується, що правнича допомога надавалась адвокатом при розгляді Подільським районним судом м. Києва справи № 758/9454/22. Також апелянтом надано до заяви про ухвалення додаткового рішення платіжні інструкції від 14 серпня 2024 року та від 11 квітня 2025 року та фіскальні чеки АТ «Укрпошта», отже у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні поданої заяви про ухвалення додаткового рішення. Позивачем не надано до суду першої інстанції жодних заперечень щодо заявлених приватним нотаріусом судових витрат.
Разом із тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки наданим апелянтом доказам.
При поданні письмових пояснень № 2 від 09 липня 2024 року апелянтом зазначено, що він очікує понести судові витрати в розмірі 20000 грн. в зв'язку із розглядом справи № 758/9454/22 Подільським районним судом, докази чого будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, може сягати 10000 грн., та згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесених апелянтом таких витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Від позивача Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін. Посилався на те, що Київська міська рада, зважаючи на практику Верховного Суду в аналогічній справі, з метою процесуальної економії та уникнення подвоєння справ, подала відповідну заяву про залишення позову без розгляду, яка була задоволена Подільським районним судом м. Києва. Відповідачем жодних заяв ні щодо закриття провадження в справі, ні щодо залишення позовної заяви без розгляду на будь-якій стадії провадження не заявлялось, з чого можна зробити висновок, що відповідачем підтримувались відповідні процесуальні дії як суду, так і позивача. Також відповідачем не заявлялось заперечення на заяву позивача про залишення позовної заяви без руху.
Звертав увагу, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року в справі № 758/9454/22, якою позов Київської міської ради залишено без розгляду, не оскаржувалась, та набрала законної сили.
Тому Київська міська рада, за наявності правових підстав, реалізуючи своє право, звернулась у 2025 році з відповідною заявою. Дана обставина і час звернення жодним чином не може бути кваліфікована як недобросовісність чи зловживання правами з боку Київської міської ради.
Щодо витрат на правничу допомогу, зауважував, що адвокат Рибченко Н.М. супроводжує близько 15 аналогічних справ за позовом Київської міської ради до членів ГАК «Вікторія» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. З урахуванням принципів обґрунтованості понесених судових витрат у контексті складності даних справ, зважаючи на їх аналогічність, вважав, що сума судових витрат є значно завищеною без належно доведеної причини такого завищення.
Аналізуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, вказував, що фактично адвокатом з процесуальних документів по суті справи складено лише відзив на позовну заяву та безпосередньо заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Найбільше ж часу адвокатом було витрачено на вивчення документів по даній справі, яка є аналогічною справам, які адвокат супроводжує щодо інших членів ГАК «Вікторія». При цьому матеріали справи не містять ні додатку до договору, який би мав встановлювати ціни на правничі послуги, ні відповідного прайс-листу, ні сам договір не містить положень щодо цін на правничі послуги, водночас з врахування положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається виключно в умовах договору про надання правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26395,44 грн. є необґрунтованим, завищеним, не підтвердженим належними та допустимими доказами, а отже є недоведеним. Адвокатом в порушення ЦПК України не надано достатніх, допустимих, розумних, обґрунтованих та достовірних доказів щодо понесених судових витрат за надані послуги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що після постановлення Подільським районним судом м. Києва ухвали про залишення позову без розгляду від 09 квітня 2025 року відповідачем 14 квітня 2025 року направлено до суду засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки щодо застосування статей 246, 270 ЦПК України сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс23), від 20 вересня 2023 року в справі № 758/6777/21 (провадження № 61-6490св23) та враховуються апеляційним судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) визначила особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення, зокрема, відповідно до статей 270, 142 ЦПК України.
Так, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, у випадку невирішення судом питання про судові витрати. Таке додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.
Водночас ЦПК України передбачає право суду у разі необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Проте неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Зокрема у випадку, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
ЦПК України визначає обов'язок суду з метою вирішення питання щодо розподілу судових витрат призначити судове засідання, яке, в свою чергу, проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України).
Таким чином, законодавцем визначено обов'язок суду призначити розгляд заяви сторони щодо розподілу судових витрат в судовому засіданні, якщо справа розглядалася по суті у судовому засіданні, за наслідком проведення якого судом має бути ухвалено відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Під поняттям «порядку ухвалення судового рішення», ЦПК України розуміє ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, інших ухвал, що постановляються із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 259 ЦПК України).
Таким чином, «порядок ухвалення судового рішення» не включає «процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні», яка виділена в окрему главу ЦПК України (Глава 6 ЦПК України).
Відтак, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Положення частини четвертої статті 270 ЦПК України щодо права суду у разі необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України або повідомити сторони про прийняття такої заяви до розгляду, у випадку розгляду справи в письмовому провадженні.
Враховуючи, що ухвала Подільського районного суду м. Києва про залишення позову без розгляду постановлена за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення повинне ухвалюватися в такому самому порядку, що й первісне судове рішення.
На порушення наведеного суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу без повідомлення сторін, а тому наведені обставини є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового судового рішення відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, оскільки в даному випадку таке повідомлення було обов'язковим.
Вирішуючи подану заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, апеляційний суд враховує таке.
В жовтні 2022 року Київська міська рада звернулася з даним позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О., ТОВ «Курсор-Авто», третя особа Гаражний автокооператив «Вікторія» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2017 року № 37548093 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1380161880385 за ОСОБА_2 , визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 вересня 2018 року № 42936472 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1380161880385 за ОСОБА_3 , визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2021 року № 57517558 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1380161880385 за ОСОБА_4 , визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2021 року № 59138494 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1380161880385 за ТОВ «Курсор-авто», припинити право власності за ТОВ «Курсор-авто» на об'єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 ряд № 5 на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , зобов'язати ТОВ «Курсор-авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 36,5 кв.м. на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, судові витрати покласти солідарно на відповідачів.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24 січня 2023 року (а. с. 56 т. 1).
24 січня 2023 року Київською міською радою подано клопотання про витребування доказів по справі, а саме копій реєстраційних справ (а. с. 135 т. 1), яка була задоволена ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року (а. с. 140 т. 1) та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14 березня 2023 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року до участі в справі залучено третю особу Гаражний автокооператив «Вікторія», в зв'язку з чим оголошено перерву в судовому засіданні до 19 квітня 2023 року (а. с. 226 т. 1).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року за відсутності заперечень представника позивача закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 08 травня 2023 року (а. с. 9 т. 2).
Судове засідання, призначене на 08 травня 2023 року, в якому брав участь представник позивача, відкладене на 30 травня 2023 року в зв'язку з неявкою інших учасників справи (а. с. 27 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року, у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення суду справу № 758/9454/22 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 26 червня 2023 року. Представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 26 червня 2023 року під розписку (а. с. 38 - 39 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Разом із тим, представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 18 липня 2023 року під розписку (а. с. 47 - 48 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 22 серпня 2023 року під розписку (а. с. 57 - 58 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 19 вересня 2023 року під розписку (а. с. 64 - 65 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Наступне судове засідання призначене на 11 жовтня 2023 року (а. с. 70 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 08 листопада 2023 року під розписку (а. с. 75 - 76 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Наступне судове засідання призначене на 05 грудня 2023 року (а. с. 89 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Наступне судове засідання призначене на 23 січня 2024 року (а. с. 101 т. 2).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2024 року справу розподілено судді Захарчук С.С. (а. с. 109 т. 2).
Згідно наявних в матеріалах справи судових повісток, сторони викликані в судове засідання на 26 червня 2024 року (а. с. 121 - 128 т. 2).
В судовому засіданні, яке відбулось 26 червня 2024 року за участі представника позивача та представника відповідача приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В., представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом, відкладено розгляд справи до 15 листопада 2024 року (а. с. 135 - 136 т. 2).
13 листопада 2024 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги (а. с. 208 т. 2), яке було задоволено судом та відкладено судове засідання на 31 березня 2025 року (а. с. 217 т. 2).
Згідно довідки Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, фіксування судового засідання у справі № 758/9454/22 не здійснювалось в зв'язку з неявкою учасників справи. Представник позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 09 квітня 2025 року під розписку (а. с. 243 - 244 т. 2).
09 квітня 2025 року Київською міською радою подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, з наведенням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 758/38/21, яка є подібною до справи № 758/9454/22. Вказано, що Київська міська рада вбачає за доцільне подачу нової позовної заяви з урахуванням вказаної позиції Верховного Суду щодо об'єкта нерухомого майна до останнього набувача майна ТОВ «Курсор-авто». Київська міська рада просить залишити позов у справі без розгляду, так як в подальшому нею будуть вживатись заходи щодо подачі позовної заяви до суду належної юрисдикції до юридичної особи, яка є останнім набувачем права власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме до ТОВ «Курсор-авто» (а. с. 5 - 6 т. 3).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року позов Київської міської ради у справі № 758/9454/22 залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а. с. 9 - 10 т. 3).
14 квітня 2025 року представником відповідача приватного нотаріуса КМНО Комарницькою О.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду, у якій зазначено, що з метою отримання правової допомоги при розгляді Подільським районним судом м. Києва справи № 758/9454/22 приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О.В. було укладено договір про надання правничої допомоги № 27 віл 07 лютого 2024 року з додатком № 1/14 від 24 червня 2024 року з адвокатом Рибченко Н.М.
Приватний нотаріус КМНО Комарницька О.В. частково сплатила адвокату за послуги з надання правничої допомоги згідно тарифів, передбачених договором про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року та додатком № 1/14 від 24 червня 2024 року за вивчення наданих замовником документів, що підтверджується платіжними інструкціями № 116 від 14 серпня 2024 року та № 64 від 11 квітня 2025 року.
У раніше поданих заявах приватний нотаріус КМНО Комарницька О.В. зазначала, що очікує понести судові витрати у розмірі 20000 грн. у зв'язку з розглядом справи № 758/9454/22 Подільським районним судом м. Києва, докази чого будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (заява № 2 від 09 липня 2024 року).
На момент подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду адвокатом була надана правнича допомога, а станом на 11 квітня 2025 року відповідач частково сплатила за надані послуги 11359,44 грн.
Наводила зміст ст. 59 Конституції України, ст. 15, 133, 137 ЦПК України, ст. 1, 19, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно яких розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини; неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору; такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги; участь адвоката в судовому засіданні становить не суто формальну присутність на ньому, а підготовку до цього засідання, витрачений час на дорогу до суду та у зворотному напрямку, очікування та безпосередню участь в судовому засіданні.
Наводила зміст ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України, згідно яких у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача; у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
На підставі вищевикладеного просила вирішити питання про розподіл судових витрат стягнути з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. судові витрати у розмірі 26359,44 грн.
Додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення є надані у копіях платіжні інструкції № 116 від 14 серпня 2024 року, № 64 від 11 квітня 2025 року, фіскальні чеки АТ «Укрпошта» та описи, детальний опис робіт (наданих послуг) від 11 квітня 2025 року, виконаних адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року та додатку № 1/14 від 24 червня 2024 року, договір про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року, додаток № 1/14 від 24 червня 2024 року, рахунки-фактура № 1-14 від 24 червня 2024 року та № 2-14 від 11 квітня 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11 квітня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року та додатку № 1/14 від 24 червня 2024 року, докази направлення даної заяви сторонам у справі (а. с. 15 - 55 т. 3).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Порядок розподілу витрат у разі в разі закриття провадження у справі визначено нормами статті 142 ЦПК України.
У частинах п'ятій-шостій статті 142 ЦПК України передбачено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
У постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22, від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23, від 09 квітня 2025 року в справі № 289/245/23 викладено правові висновки, згідно яких, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача», «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов (правові висновки,).
В постанові Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20 (провадження № 61-8735св24) викладено правовий висновок, згідно якого, виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20 (провадження № 61-8735св24), від 30 липня 2024 року в справі № 522/4956/17 (провадження № 61-1486св24), від 11 грудня 2024 року в справі № 440/295/19 (провадження № 61-17916св23).
Згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
У свою чергу, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Схожі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 30 червня 2022 року в справі № 753/1625/21 (провадження № 61-21300св21), від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20 (провадження № 61-8735св24).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Враховуючи наведене, стороні, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.
Отже, у цій справі приватному нотаріусу КМНО Комарницькій О.В. потрібно було довести, які саме необґрунтовані дії Київської міської ради були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися.
Разом із тим, будь-яких обставин вчинення позивачем необґрунтованих дій у заяві приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. не зазначено, а наведено лише загальні положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України, які не є самі по собі підставою для задоволення недоведеної та необґрунтованої заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем в межах поданої заяви про ухвалення додаткового рішення не доведено, що позивач, всупереч п. 2 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України, як учасник справи, не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, та що він не користувався добросовісно процесуальними правами, а зловживав ними.
За відсутності належних доказів на підтвердження того, що позивачем допущено зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору, у спорі, який має очевидно штучний характер або без будь-яких належних чи допустимих доказів, відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, і такі дії не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В., які не заявлялись у заяві про ухвалення додаткового рішення і вперше викладені нею лише у апеляційній скарзі, що позивач вчиняв необґрунтовані дії з подачі позову в даній справі в жовтні 2022 році за наявності вже сформованих правових позицій Великої Палати Верховного Суду у 2020 році щодо вимоги про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, та використав неефективний спосіб захисту у вигляді вимоги про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності та вимоги про припинення права власності, а з червня 2023 року позивач мав ознайомитись з наявним висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19, в якій визначено предметну юрисдикцію господарських судів.
Також є безпідставними, не заявлялись у суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, що дії позивача є необґрунтованими та призвели до призначення судом судових засідань після 12 червня 2023 року у кількості 12 судових засідань, що може свідчити про зловживання процесуальними правами.
Аргументи відповідача, що позивач недобросовісно користувався наданими процесуальними правами, оскільки, звернувшись з позовом, не забезпечив явку представників у десяти судових засіданнях, що має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему та витрат інших учасників справи, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник позивача систематично з'являвся до суду і був повідомлений під розписку про дату, час і місце розгляду справи, крім судових засідань, які були призначені на 19 вересня 2023 року, 08 листопада 2023 року, 05 грудня 2023 року, 13 листопада 2024 року та 09 квітня 2025 року. Інші учасники справи також не з'являлися в судові засідання у означені дати та явку своїх представників не забезпечили.
Враховуючи необґрунтованість вимог відповідача про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, з підстав, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України, апеляційний суд не вдається до оцінки доказів, надані приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О.В. на підтвердження цих витрат, з точки зору належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, та не перевіряє понесені витрати на дотримання критеріїв дійсності, необхідності та розумності їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, яке відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Комарницької Ольги Володимирівни , подану представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, поданої представником ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.