вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 755/1860/24 Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10013/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
21 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів та стягнення коштів,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 лютого 2021 року у відділенні банку № 10026/020 за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було оформлено та подано заяву про приєднання № 281933011/231017 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
За цим договором АТ «Ощадбанк» брав на себе обов'язок відкриття та ведення банківських рахунків, відкритих на ім'я позивача.
За Договором позивачу було надано пластикову карту НОМЕР_1 , за допомогою якої позивач міг надавати розпорядження банку на певні операції з його рахунку в автоматичному режимі. Також позивачу було надано послугу відкриття кредитної поновлювальної лінії з можливістю зарахування кредиту на мій поточний рахунок, відкритий відповідно до Договору. Також було надано можливість відкриття електронного кабінету клієнта в додатку «Ощад 24/7» на сайті АТ «Ощадбанк».
14 лютого 2023 року в 11.30 год. на телефон позивача надійшло СМС-повідомлення щодо отримання коду. Вказане повідомлення позивач залишив без уваги тому що ні до якого додатку не заходив і ніяких операцій за допомогою додатку «Ощад 24/7» не проводив.
В 11.32 год. пройшло списання коштів на невідому позивачу карту в розмірі 28 000 гривень, код підтвердження в СМС -повідомлені для цього переводу на телефон позивача не надходив.
Об 11.33 год. пройшло чергове списання коштів на невідому позивачу карту в розмірі 28 000 гривень, код підтвердження в СМС-повідомлені також не надходив, але СМС-повідомлення про проведення операцій та залишок коштів на рахунку надходили без перешкод. За повідомленням про списання, що надійшло об 11.33 год., залишок на рахунку складав 1454,48 гривень.
Після чого позивач зв'язався з АТ «Ощадбанк» за телефоном «гарячої лінії» з метою заблокування та використання пластикової карти № НОМЕР_1 , та позивачу повідомили що залишок на його рахунку складає - 215 гривень, тому для перевидання потрібно поповнити рахунок і за це має бути сплачена комісія. Отже з незрозумілих підстав з рахунку було списано 57454,48 гривень, що підтверджується виписками.
Крім того, відповідно до виписки з рахунку з позивача було стягнуто комісію за зняття готівки, але хто і коли знімав цю готівку - не відомо, навіть на виписках відсутня операція з зняття готівки.
Позивач намагався зайти до особового кабінету в додатку «Ощад 24/7» але після невдалих спроб, додаток «Ощад 24/7» було ліквідовано і заведено заново, усі пін-коди карт, пароль та логін було змінено.
В подальшому позивач отримав із додатка «Ощад 24/7» виписки щодо переказів на інші картки та комісій за ці перекази, до того ж номери карток, на які було виконано перекази, були закриті,
З врахуванням викладеного АТ «Ощадбанк» виконав списання коштів без волі позивача з незрозумілих підстав.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 з АТ «Ощадний банк України» незаконно списані грошові кошти в розмірі 57 454,48 гривень.
В ході судового розгляду протокольною ухвалою до розгляду справи були залучені треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки на карткові рахунки вказаних осіб були переведені кошти з карткового рахунку позивача 14.02.2023.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, щовисновок в судовому рішенні про те, що позивачем не надано належний та допустимих доказів списання коштів відповідачем АТ «Ощадбанк» без волі позивача не відповідає дійсності. Суд проігнорував наявні докази, навіть не давши їм будь-якої оцінки, не встановив законність чи незаконність списання коштів через використання певної процедури, яку також не було встановлено.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача АТ «Ощадбанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні взяла участь представниця відповідача АТ «Ощадбанк» Березюк Є.О., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 01 лютого 2021 року у відділенні банку № 10026/020 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 35 позивачем було оформлено та подано заяву про приєднання № 281933011/231017 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Таким чином між позивачем та АТ «Ощадбанк» було укладено договір на комплексне банківське обслуговування в тому числі відкриття та ведення рахунків. Редакцію Договору було затверджено постановою правління АТ "Ощадбанк" від «05" серпня 2015р. № 694, яка разом із внесеними останніми змінами діяла на момент укладення Договору.
За цим договором АТ «Ощадбанк» брав на себе обов'язок відкриття та ведення банківських рахунків, відкритих на ім'я позивача.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, однією з таких послуг згідно з п.2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання .
Укладаючи Договір АТ «Ощадбанк» брав на себе обов'язок надання банківської послуги з відкриття та ведення рахунку. Приймаючи на себе зобов'язання про відкриття на користь позивача та ведення його рахунків АТ «Ощадбанк», як надавач послуг, приймав на себе зобов'язання забезпечити відповідну якість послуг, що визначається відповідно Цивільним Кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За Договором позивачу було надано пластикову карту № НОМЕР_1 , за допомогою якої позивач міг надавати розпорядження банку на певні операції з рахунку в автоматичному режимі. Також було надано послугу відкриття кредитної поновлювальної лінії з можливістю зарахування кредиту на його поточний рахунок, відкритий відповідно до Договору.
Також було надано можливість відкриття електронного кабінету клієнта в додатку «Ощад 24/7» на сайті АТ «Ощадбанк».
В додатку «Ощад 24/7» присутня можливість проведення переказів з рахунку на рахунок як в АТ «Ощадбанк», так і на рахунки в інших банках. За допомогою додатку «Ощад 24/7» можливо встановлювати відповідні умови використання пластикової карти, оплати комунальних та інших платежів.
Беззаперечною та особовою умовою проведення операцій в додатку «Ощад 24/7», є отримання коду підтвердження для проведення операції, незалежно від того проводиться платіж чи змінюється налаштування операцій за пластиковою карткою, для завершення операції потрібно отримати та ввести відповідний код. Навіть вхід до додатку «Ощад 24/7» підтверджується введенням такого коду. Код надсилається на телефон, номер якого надано АТ «Ощадбанк» як номер фінансового телефону, в СМС-повідомленні відкритим текстом у вигляді чотирьох цифр в різних комбінаціях.
Як було встановлено з відповіді ПрАТ «ВФ Україна» (Водафон) на телефон позивача ( НОМЕР_2 ), який належить позивачу по справі 14.02.2023 року в 11.30 год. на телефон стали надходити СМС-повідомлення з АТ «Ощадбанку» таких СМС- повідомлень надійшло 17 в проміжок часу з 11 год. 30 хв. до 13 год. 3 хв., але у вказаній відповіді відсутній сам зміст вказаних СМС- повідомлень .
За твердженням позивача його телефон перебував у нього та будь - які треті особи не мали доступу до його телефона.
Як було встановлено, що з карткового рахунку позивача двічі, а саме об 11.32 год. та 11.33 год. 14.02.2023 пройшло списання коштів в розмірі по 28 000 грн на карткові рахунки, що були відкриті на ім'я третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що були відкриті в АТ «Універсал Банк» (продукт «Монобанку»).
Як убачається з текстової роздруківки розмови позивача з голосовим помічником «Софія» позивач зателефонував до служби підтримки банку о 11 год. 35 хв. 14 лютого 2023 року в якій повідомив про несанкціноване списання грошових коштів з його рахунку, але при цьому повідомив, що надавав свої персональні дані на сайті «єПідтримка» та припустив, що вказаний сайт міг бути шахрайським.
Після списання вказаних коштів позивач до правоохоронних органів не звертався та погасив перед банком кредитну заборгованість по коштам, що були списані з його рахунку 14.02.2023.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 1076 ЦК України передбачено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Банк зобов'язаний за письмовою вимогою обтяжувача за обтяженням, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, надавати йому інформацію про залишок коштів на відповідному рахунку, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення та/або які взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком у строк, за який така інформація надається клієнту, якщо право обтяжувала на отримання відповідної інформації передбачене правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення №705). У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.
Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем."
Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п.14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.
До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Пунктом 9 розділу VI Положення № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц (касаційне провадження № 61-13643св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц (касаційне провадження № 61-166Неві8), від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц (касаційне провадження № 61-30804св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц .
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.
При вирішені вказаного спору необхідно керуватися положеннями Закону України «Про платіжні послуги» та Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 28 ч. 1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку.
Пунктами 42,44 даної статті визначено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Відповідно до вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
В свою чергу, надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Відповідно до пунктів 143-144 Положення № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (п. 143).
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов'язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів (п. 144).
Крім того, пунктами 146-148 Положення № 164 визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції .
Згідно зі статтями 1066, 1068 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За правилами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що значаться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Крім того, порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 р. № 705 (далі - Положення), в розділі 6 якого викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками. Зокрема, пунктом 3 розділу VI Положення передбачено, що Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використання електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжної операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів. Зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснення операції з використання електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. В той же час, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем ( п. 5).
Отже, вказані норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» підлягають застосуванню лише в тому разі, якщо користувач (платник) не вчинив дій або не допустив бездіяльності, які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази).
Якщо у здійсненні неналежного переказу винен не тільки ініціатор переказу, а й платник, то вищевказані норми права не можуть бути застосовані. Позивачем не доведено, що кошти переведені без його волевиявлення, не за його власним розпорядженням.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.
До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
За загальним правилом зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належний та допустимих доказів того, що відповідачем АТ «Ощадбанк» виконав списання коштів без волі позивача.
Так, посилаючись на несанкціоноване списання коштів, позивач ОСОБА_1 не заперечує, що повідомив свої персональні дані третім особам, тобто, допустив їх розголошення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт звернення позивача до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій не свідчить про існування будь-яких порушень його прав з боку банку. Більше того, у випадку встановлення винних у шахрайських діях осіб, позивач не позбавлений можливості звернутися до них із позовом про відшкодування завданої шкоди.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивачки з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
А пеляційнускаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняДніпровського районного суду містаКиєвавід 03 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено21 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома