Справа № 757/27067/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4767/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України у кримінальному провадженні №62024000000001108 від 07.12.2024,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 до 20 липня 2025 року.
Заяви ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 про взяття підозрюваного на поруки - залишено без задоволення.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 252 000 (двадцять сім мільйонів двісті п'ятдесят дві тисячі) грн, зобов'язавши підозрюваного виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим;
5) залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.
Апелянт наголошує на тому, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, стороною обвинувачення не надано.
Апелянт звертає увагу також на те, що військова частина НОМЕР_1 висловила свою готовність прийняти ОСОБА_7 на військову службу, що забезпечить його контроль з боку командування. Вказує також на непомірність розміру застави.
Крім того, вказує на порушення правил територіальної підсудності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_12 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001108 від 07.12.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
20.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, а саме в умисному ненаправлені військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2025 у справі № 757/2389/25-к до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19.03.2025 включно в межах строку досудового розслідування. Одночасно для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90 840 000 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 06.02.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2025 у справі №757/2389/25-к та відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50 000 000 гривень.
11.03.2025 заступником Генерального прокурора ОСОБА_13 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 20.04.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 у справі № 757/12163/25-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.04.2025 включно, у межах строку досудового розслідування. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 43 000 000 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 09.04.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 у справі № 757/12163/25-к та відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35 000 000 гривень.
15.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 20.07.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2025 у справі № 757/17659/25-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.06.2025 включно. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 000 000 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 22.05.2025 рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва розглянуто та залишено без змін.
Обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є зібрані у ході досудового розслідування докази, зокрема:
- документи щодо призначення та проходження військової служби ОСОБА_7 , його посадових обов'язків;
- витяги з наказів, що засвідчують дати перебування ОСОБА_7 у відрядженнях;
- показання свідків, допитаних у кримінальному провадженні;
- відповідь з Державної прикордонної служби України від 27.12.2024;
- листи, отримані від правоохоронних органів (НПУ, ДБР, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони);
- протокол огляду таблиці обліку випадків самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 , наданої в ході допиту свідка ОСОБА_15 ;
- відповідь військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності інформувань до органів досудового розслідування про окремих військовослужбовців;
- рапорти про відсутність військовослужбовців за місцем проходження військової служби, які візувались ОСОБА_7 та доповіді командуванню;
- доповідь ГУ ВСП про проведену роботу у 155 окремій механізованій бригаді;
- інші матеріали досудового розслідування у своїй сукупності.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.06.2025 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.07.2025 року.
Заяви ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 про взяття підозрюваного на поруки - залишено без задоволення.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 252 000 (двадцять сім мільйонів двісті п'ятдесят дві тисячі) грн, зобов'язавши підозрюваного виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим;
5) залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим суддею правильно встановлено, що фактів та інформації, які переконливо свідчать про його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні достатньо доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування.
Так, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зокрема, слідчим суддею встановлено наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, не з'ясовано всі обставини, які підлягають доказуванню, а тому для уникнення покарання, у тому числі за скоєння тяжкого злочину, підозрюваний може самостійно або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, інших підозрюваних та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Крім того, слідчим суддею належним чином встановлено, що досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді не можливо, у зв'язку із необхідністю проведення ряду слідчих дій, зазначених у клопотанні слідчого.
Також, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 9 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 252 000 грн.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З цих же підстав, колегія суддів також не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_10 про особисту поруку щодо підозрюваного, позаяк вважає, що саме застосований запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити законні гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, для продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, позаяк вважає їх передчасними та такими, що підлягають дослідженню та вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
При цьому, доводи сторони захисту в частині характеризуючих ознак та даних про особу підозрюваного були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
На переконання колегії суддів, підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії досудового розслідування, немає.
Твердження апелянта про те, що клопотання слідчого розглянуто з порушенням правил підсудності є безпідставними, позаяк органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є Державне бюро розслідувань, юридичною адресою якого є м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, що знаходиться в Печерському районі м. Києва, що свідчить про підсудність розгляду даного клопотання цьому суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання підозрюваного під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та заяву ОСОБА_10 про особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________