Справа № 752/4711/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4842/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
14 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.ч. 1,3 ст. 362 КК України у кримінальному провадженні №42022100000000575 від 10.11.2022 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошеної повітряної тривоги, до 17 липня 2025 року включно.
Продовжено ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Заяви народного депутата України ОСОБА_9 , а також депутатів Київської міської ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про взяття на поруки - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії цілодобового домашнього арешту та строку дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що у кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.ч. 1,3 ст. 362 КК України, та ризики вчинення ним дій, передбачених ст.177 КПК України, а стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не зможе запобігти заявленим ризикам.
Апелянт наголошує на тому, що слідчим суддею не враховані наслідки застосування даного запобіжного заходу, який створює підстави для дострокового припинення повноважень ОСОБА_7 як народного депутата Київської міської ради.
Апелянт просить скасувати обов'язок підозрюваного носити електронний засіб контролю, оскільки цей захід є недоцільним і створює суттєві перешкоди для виконання підозрюваним його службових обов'язків, а також становить загрозу безпеці міста в умовах воєнного стану.
Вказує також на те, що слідчим суддею не враховано обставин, передбачених статтею 178 КПК України, а саме позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, власне житло, міцні соціальні зв'язки, малолітніх дітей на утриманні.
Крім того, апелянт зазначає про процесуальні порушення, а саме те, що слідчим суддею не визначено строк дії оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, доводи заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 про взяття підозрюваного на поруки, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги та заяв про взяття на поруки, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга та заяви про взяття на поруки не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000575 від 10.11.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст. 362, ч. 2 ст. 332 КК України.
17.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.ч. 1,3 ст. 362 КК України.
26.05.2025 року ухвалою Київського апеляційного суду застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком дії до 17.06.2025 року включно.
10.06.2025 постановою виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_16 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000575 від 10.11.2022 продовжено до 3-х місяців, тобто до 17.07.2025 року.
від 13 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
13.06.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошеної повітряної тривоги, до 17.07.2025 року включно.
Продовжено ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
носити електронний засіб контролю.
Заяви народного депутата України ОСОБА_9 , а також депутатів Київської міської ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про взяття на поруки залишено без задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалу про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту постановлено слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті вказаного рішення слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.ч. 1,3 ст. 362 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, з огляду на характер та конкретні ознаки злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.
Матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під домашнім арештом та встановлено, що станом на день розгляду клопотання існує необхідність проведення ряду інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, зазначених прокурором у клопотанні.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваного, а також те, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та дії процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
На переконання колегії суддів, сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів та письмових матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то колегія суддів загалом погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.ч. 1,3 ст. 362 КК України.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Твердження захисника в апеляційній скарзі щодо наслідків застосування застосованого запобіжного заходу, який створює суттєві перешкоди для виконання підозрюваним його службових обов'язків, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, власне житло, міцні соціальні зв'язки, малолітніх дітей на утриманні, самі по собі не забезпечують впевненості у його подальшій належній процесуальній поведінці та не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, не можуть бути підставою для відмови у застосуванні відносно нього запобіжного заходу, як просить сторона захисту.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Таким чином, наведені захисником відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 про особисту поруку підозрюваного, позаяк вважає, що саме застосований запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити законні гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Посилання сторони захисту на процесуальні порушення під час розгляду клопотання відхиляються колегією суддів як безпідставні, позаяк ухвала слідчого судді встановлює строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_7 до 17 липня 2025 року включно, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи.
Крім цього, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та заяви ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 про особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_17
Судді:
ОСОБА_18 ____________