Справа № 752/13084/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4478/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
25 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024100010003590, відомості щодо якого внесені 16.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати цілодобово своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме з м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб у межах строку досудового розслідування з альтернативою внесення застави у розмірі 340 000 грн. з одночасним покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до прокурора, слідчого та суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На обґрунтування апеляційної скарги, прокурор зазначає, що вважає зазначену ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги законності, обґрунтованості і умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення увалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і допустимі мотиви та підстави його ухвалення.
У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не виконав.
Апелянт вказує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке виразилося в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України; протоколами огляду; протоколами допиту свідків; речовими доказами, іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Окрім цього, під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування, суду оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може почати переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду.
Стосовно вказаного ризику (як підстави застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), слід зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке підозрюваний зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосовувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи 11(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений підозрюваним/обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція, передбачена за злочин, інкримінований підозрюваному/обвинуваченому, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
- незаконно впливати на свідків, які на теперішній час допитані на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного можуть змінити показання, у тому числі в залі судового засідання під час судового розгляду, оскільки підозрюваному з матеріалів справи відоме їх місце проживання.
Так, відкидаючи вказаний ризик, суд першої інстанції зазначив, що ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показів, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд досліджує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками показів на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків і потерпілих є досить сумнівною.
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не вбачається підстав для довіри підозрюваному ОСОБА_7 у виконанні ним покладених процесуальних обов'язків. Наявність ризику можливого вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення обґрунтовується характером інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочин є умисним та корисливим, корупційним.
- перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
Відповідно до вимог ст.ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, є достатні підстави вважати, що перебуваючи поза межами дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності та знищення, переховування речей, предметів і документів, які мають значення доказів у кримінальному провадженні, ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, та продовжити свою злочинну діяльність.
З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надав би можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів унеможливлює запобіганню вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене на думку прокурора, судом при постановленні ухвали стосовно ОСОБА_7 допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до ст.ст. 411, 412 КПК України є підставою для скасування ухвали суду в апеляційному порядку з постановленням нової ухвали.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи захисника ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12024100010003590, відомості щодо якого внесені 16.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
27.05.2025 року о 16 год. 28 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання.
28.05.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
29.05.2025 року (клопотання датоване 28.05.2025 року) старший слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024100010003590, відомості щодо якого внесені 16.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування вимог даного клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий зазначив, що відповідно до встановлених досудовим розслідуванням обставин, згідно наказу начальника комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва ОСОБА_11 № 014к від 31.01.2022 ОСОБА_7 переведено на посаду головного інженера комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва.
Встановлено, що ОСОБА_12 , яка представляє інтереси ФОП ОСОБА_13 , в січні місяці 2025 року, більш точної дати органом досудового розслідування встановити не представилось можливим, звернулась до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» міста Києва, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 2, з метою проведення ремонту покриття автошляху в садівничому товаристві «Приозерне», що веде до банних комплексів, яке знаходиться у Дніпровському районі міста Києва.
В подальшому, точного часу встановити не представилось можливим, проте не пізніше березня 2025, ОСОБА_12 перебуваючи поруч з адміністративною будівлею Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва» за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 2, зустрілась із головним інженером Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва» ОСОБА_7 і повідомила останньому про намір провести ремонт покриття автошляху в садівничому товаристві «Приозерне», що веде до банних комплексів. Тоді ж, ОСОБА_7 розуміючи намір ОСОБА_12 , а також те, що остання звернулась саме до нього, в останнього виник злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди поєднаний із вимаганням у великих розмірах, оскільки ОСОБА_7 розумів, що вказане питання входить до його компетенції.
В подальшому 27.05.2025 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_7 зустрівся із представником інтересів ФОП ОСОБА_13 ОСОБА_14 на АЗС «WOG» за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 3А.
Під час даної зустрічі ОСОБА_7 надав ОСОБА_14 . Договір підряду №16 від 26.05.2025 року, укладений між ФОП ОСОБА_13 (замовник) та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» міста Києва, відповідно до якого (підрядник) в особі начальника Комунального підприємства ОСОБА_11 , зобов'язується виконати своїми силами роботи на об'єкті: «Відновлення благоустрою на території Замовника», вартістю робіт 10 006,80 грн. та будучи службовою особою ОСОБА_7 одержав неправомірну вигоду, поєднану із вимаганням, у великих розмірах, у сумі 340 000 грн. за виконання ремонту покриття автошляху в садівничому товаристві «Приозерне», що веде до банних комплексів.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, яке виразилося в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Слідчий у клопотанні зазначав, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України; протоколами огляду;протоколами допиту свідків; речовими доказами, іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
У клопотанні слідчий посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177, отже в обґрунтування тримання під вартою ОСОБА_7 органом досудового розслідування покладається необхідність запобігання спробам підозрюваного: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впивати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
При цьому, слідча вказала про те, що застосування більш м'яких видів запобіжних заходів є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024100010003590, відомості щодо якого внесені 16.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати цілодобово своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме з м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та недоведеності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому виходив з того, що достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, є цілодобовий домашній арешт, а необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором належними та допустимими доказами не доведена.
При цьому, слідчим суддею також враховано характеристику особи підозрюваного, який має постійне місце проживання, має родину й утриманців, постійне місце роботи, де позитивно характеризується, раніше не судимий.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що за результатами розгляду клопотання прокурором не наведено переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчим суддею вірно встановлено, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, як зазначив слідчий, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні письмовими доказами, зокрема: протоколом затримання; протоколами огляду; протоколами допиту свідків; речовими доказами, іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
При цьому, слідчим суддею визнано недоведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, з чим погоджується і колегія суддів.
Обгрунтованим також, на переконання колегії суддів, є і висновок слідчого судді про доведеність існування у даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на те, що свідки, які на теперішній час допитані на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, під впливом підозрюваного можуть змінити показання, у тому числі в залі судового засідання під час судового розгляду, оскільки підозрюваному з матеріалів справи відоме їх місце проживання.
Разом із цим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, що підтверджується договором оренди, одружений, має на утриманні дітей 2014 року народження та 2015 року народження, позитивну характеристику за місцем роботи, тобто має сталі соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме, у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Як встановлено колегією суддів, ні в самому клопотанні слідчого, ні прокурором в судовому засіданні, не було наведено переконливих та достатніх підстав для підтвердження необхідності застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Зокрема, клопотання слідчого не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту узгоджується з матеріалами справи та відповідає законній меті застосування запобіжного заходу.
ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , в їх сукупності, при цьому, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особи підозрюваного, а також враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - без змін, оскільки, на думку колегії, саме такий запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4