14 липня 2025 року м. Київ Справа № 320/4158/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В.,
за участю: секретаря судового засідання Руденко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора України,
третя особа 1:Одеська обласна прокуратура
третя особа 2: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів
про визнання протиправним дій, скасування наказу,
за участі (в судовому засіданні 04.07.2025):
Позивача ОСОБА_1 .
Представники сторін
від відповідача: Синюк О.М.
від третьої особи 1: Рябов О.А.
від третьої особи 2: Міхед О.В.
22.01.2025 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.05.2025, просила визнати наказ Генерального прокурора № 9дк від 27.03.2023 про її звільнення протиправним та скасувати його.
Позивачка вказала, що після незаконного звільнення з прокуратури Одеської області у 2007 році, її так і не було належним чином поновлено на посаді прокурора та допущено до виконання відповідних обов'язків. Відтак, на думку позивачки, Генеральний прокурор не міг звільнити її наказом № 9дк від 27.03.2023.
Позовна заява залишалась без руху ухвалами від 03.02.2025 та від 18.02.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та вказав, що наказ Генерального прокурора № 9дк від 27.03.2023 відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки його видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про прокуратуру», з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), своєчасно, що підтверджує законність цього наказу та відсутність підстав для його скасування.
Третьою особою Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - Комісія) надіслав суду пояснення, у яких зазначив, що позов не підлягає задоволенню:
- рішенням Комісії № 46дп-23 від 08.03.2023 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» та накладено на неї стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;
- приймаючи таке рішення, Комісія належним чином з'ясувала обставини, які мали значення для її прийняття, навела мотиви, за яких дійшла висновків про наявність у діях позивачки складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку;
- наказ Генерального прокурора № 9дк від 27.03.2023 виданий на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності з дотримання вимог Конституції та законів України.
Позивачка подала відповідь на відзив, у якому вказала, що:
- фактичного поновлення на роботі після її незаконного звільнення у 2007 року дотепер не відбулося, тому її повторне звільнення у 2023 році є протиправним і нечинним, оскільки її не було зараховано в штат, для неї не було передбачено заробітної плати і до виконання професійних обов'язків вона не допускалася;
- посилання відповідача на рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке є похідним від односторонніх, протиправних дій і рішень Одеської обласної прокуратури, не заслуговує на увагу, оскільки цей орган прийняв рішення лише на підставі наданих скаржником матеріалів.
13.06.2025 позивачка подала додаткові пояснення, в яких вказала, що:
- Закон України «Про прокуратуру» не передбачає зобов'язання Генерального прокурора безоглядно виконувати рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо звільнення прокурора чи притягнення до іншої дисциплінарної відповідальності. Рішення такого органу носить лише рекомендаційний характер для керівника прокуратури;
- хоча законодавством і передбачена можливість оскарження рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, його оскарження не є обов'язковим, оскільки саме по собі таке рішення, без обов'язкового прийняття рішення Генеральним прокурором, не має правових наслідків;
- роботодавець не може притягати працівника до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Не може вважатися дисциплінарним проступком відмова від виконання незаконного наказу чи розпорядження. Невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням не є прогулом без поважних причин;
- позивачка у трудових стосунках з Одеською обласною прокуратурою не перебувала, Одеська обласна прокуратура лише ініціювала майбутнє працевлаштування без визначення кола трудових (службових) обов'язків, і допуску до їхнього виконання, тому вина позивачки у порушенні трудової дисципліни відсутня.
03.07.2025 позивачка надала суду додаткові пояснення, в яких обґрунтовувала протиправність рішення Комісії № 46дп-23 від 08.03.2023 та вказала, що Генеральний прокурор як керівник найвищого рівня органів прокуратури України, спеціаліст у галузі права, маючи права самостійного прийняття рішення та відсутність обов'язку сліпо виконувати рішення інших органів, легалізував незаконне, суперечливе, неповне і недостовірне рішення дисциплінарного органу наказом за своїм підписом.
Ухвалою судового засідання від 04.07.2025 на підставі положень абз. 2 ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 14.07.2025.
Фактичні обставини справи
Оскаржуваним наказом Генерального прокурора № 9дк від 27.03.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Цей наказ виданий на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 46дп-23 від 08.03.2023, яким вирішено притягнути позивачку до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Позивачка вказує, що 23.12.2024 отримала копію наказу Генерального прокурора № 9дк від 27.03.2023, який був приєднаний до листа Офісу Генерального прокурора №07-26999-07 від 06.12.2024. Іншого судом не встановлено.
Прийняттю зазначених рішень передували наступні обставини.
Починаючи із звільнення позивачки з органів прокуратури у 2007 році пов'язані з цим справи неодноразово перебували на розгляді судів.
Так, постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-256/08 від 29.05.2008 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Одеської області №131 від 03.04.2007, поновлено позивачку на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007; стягнуто з прокуратури області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28733,81 грн. та моральну шкоду в сумі 2 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 виправлено описку у постанові від 29.05.2008, а саме: зазначено, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду про виправлення описки скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням ЄСПЛ від 08.10.2020 у справі «Горяйнова проти України», яке набуло статусу остаточного 08.01.2021, констатовано порушення Україною ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втручання в право ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, яке не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями та не було пропорційним переслідуваній законній меті.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-256/08 від 30.09.2021 апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області залишено без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 та виправлено описку у постанові суду, залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, обидві сторони, а саме: Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура і ОСОБА_1 оскаржили його у касаційному порядку.
У період перебування справи в провадженні касаційного суду на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 Одеською обласною прокуратурою прийнято:
- наказ №2605к від 09.12.2021 про скасування наказу прокурора Одеської області від 03.04.2007 №131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах Управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Одеської області та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді;
- наказ №2618к від 09.12.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово забезпечено робоче місце в Управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури з визначенням відповідальної особи щодо контролю за дотриманням нею Правил внутрішнього розпорядку,
які скеровано позивачці супровідним листом за вихідним №557ВИХ-22 від 29.06.2022, з роз'ясненням необхідності прибути до Одеської обласної прокуратури для вирішення питання щодо працевлаштування та наданням 5 днів для подачі заяви про проходження атестації і перевірки доброчесності.
Позивачка надіслала звернення, яке зареєстровано в Одеській обласній прокуратурі 09.08.2022 за №30519-22вх, яке свідчить з її обізнаністю з інформацією про видання зазначених наказів, визначення їй тимчасового робочого місця, тощо, водночас вона вказала на неналежне, вибіркове і часткове виконання рішень Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 та П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021.
Надалі, Одеська обласна прокуратура розпочала фіксацію відсутності позивачки на тимчасовому робочому місці шляхом щоденного складання актів, починаючи з 09.08.2022 до 30.09.2022 включно.
Складені акти відсутності ОСОБА_1 на тимчасово визначеному робочому місці стали підставою звернення керівника Одеської обласної прокуратури зі скаргою, яка 12.10.2022 надійшла до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно прокурорів.
12.11.2022 позивачкою отримано рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №07/3/2-595дс-185дп-22 від 18.10.2022 «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 ».
За результатами ознайомлення з частково отриманими матеріалами дисциплінарного провадження без додатків, ОСОБА_1 14.11.2022 заявила відвід члену відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження Майї Токмак, яка, на думку позивачки, відкрила дисциплінарне провадження без достатніх підстав. Відвід обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1 не набула статусу і повноважень прокурора, оскільки не була допущена і не приступила до виконання професійних обов'язків.
27.11.2022 ОСОБА_1 на адресу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження скерувала звернення з додатками щодо неможливості цього органу розглядати дисциплінарну скаргу щодо неї.
Поряд з цим, 16.11.2022 ОСОБА_1 подала до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву про визнання наказів керівника Одеської обласної прокуратури №2605к від 09.12.2021 та №2618к від 09.12.2021 незаконними та їхнє скасування (Справа № 640/19962/22).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 відмовлено у відкритті провадження в зазначеній справі.
Зазначену ухвалу залишено без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 та Верховного Суду від 13.09.2024. У вказаній справі суди дійшли висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Поряд цим, з'ясовано, що Верховний Суд у справі №2-а-256/08 постановою від 04.06.2024, залишив рішення суду апеляційної інстанції від 30.09.2021 в частині вимог про поновлення на роботі без змін. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - направив справу на новий апеляційний розгляд.
З урахуванням цього, ОСОБА_1 на адресу Одеської обласної прокуратури і Офісу Генерального прокурора скерувала заяви про поновлення на посаді від 06.06.2024 і про звільнення з наступного дня після поновлення від 07.06.2024.
Надалі, 10.12.2024 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчі листи:
1. по справі № 2-а-256/08 щодо судового рішення від 29.05.2008, яке набрало законної сили 04.06.2024 року, виконанню підлягає наступне:
- скасувати наказ прокурора Одеської області № 131 від 03.04.2007 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007.
2. по справі № 2-а-256/08 щодо судового рішення від 14.11.2024, яке набрало законної сили 14.11.2024, виконанню підлягає наступне:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3; 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.
3. по справі № 2-а-256/08 щодо судового рішення від 29.05.2008, яке набрало законної сили 04.06.2024, виконанню підлягає наступне:
- стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Постановою від 27.01.2025 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-а-256/08, виданого 10.12.2024 Приморським районним судом м. Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007.
29.01.2025 представником Одеської обласної прокуратури до Приморського районного суду м. Одеси подана заява про визнання виконавчого листа № 2-а-256/08 від 10.12.2025 таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, зазначено, що зважаючи на те, що на день видачі Приморським районним судом м. Одеси 10.12.2024 виконавчого листа №2-а-256/08 у боржника був повністю відсутній обов'язок скасування наказу №131 від 03.04.2007 та поновлення ОСОБА_1 на посаді з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007, у зв'язку з добровільним виконанням 09.12.2021 судових рішень у справі №2-а-256/08, наявні підстави для визнання вказаного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Також, ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення судового контролю. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2025, заява ОСОБА_1 задоволена частково, судом встановлений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративній справі № 2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про прокуратуру».
Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження на підставі порушення правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
На прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру»).
Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (ч. 1 ст. 44 Закону України «Про прокуратуру»).
Органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади (ч. 1 ст. 73 Закону України «Про прокуратуру»).
Генеральний прокурор у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру»).
Зміст правовідносин та оцінка аргументів учасників справи
Ключовими питаннями у даній справі є: 1) встановлення наявності в позивача статусу прокурора на момент видачі відповідачем оскаржуваного наказу, а також 2) наявність в Генерального прокурора дискреційних повноважень щодо звільнення прокурора у випадку надходження рішення відповідного органу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Щодо першого питання суд відзначає, що законодавство чітко не встановлює момент відновлення (поновлення) статусу прокурора у випадку поновлення його на посаді після звільнення з органів прокуратури.
Проте суд вважає, що самого факту прийняття наказу про поновлення на посаді прокурора для відновлення відповідного статусу недостатньо, оскільки важливим є ознайомлення особи з відповідним наказом.
Між тим, в даній справі достовірно встановлено, що момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивачці було відомо про видання наказів № 2605к від 09.12.2021 та № 2618к від 09.12.2021.
Також враховується, що позивачкою подавались заява на адресу відповідача про звільнення з органів прокуратури від 07.06.2024. Той факт, що така заява подана після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №2-а-256/08 не має правового значення.
Водночас суд підкреслює, що питання перебування позивача у відповідному статусі прокурора в юридичному сенсі не збігається з поняттям повного виконання рішення суду у справі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків. Поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати (постанова Верховного Суду у справі № 280/5282/23 від 07.05.2025).
Проте, будь-який судових рішень, якими б констатовано факт перешкоджання позивачу в фактичному доступі до виконання трудових обов'язків в контексті невиконання рішення суду про поновлення на посаді, суду не надано.
Відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції на звернення позивачки від 13.10.2022, яким остання обґрунтовує свою позицію, не спростовує зазначених вище висновків оскільки не має для суду обов'язкового значення, а також заснована на відомостях, повідомлених позивачкою у відповідному зверненні.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач в цілому не був позбавлений права видавати оскаржуваний наказ.
Щодо другого ключового питання у справі суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, приходить до переконання про відсутність у Генерального прокурора дискреційних повноважень щодо звільнення прокурора у випадку надходження рішення відповідного органу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Так, Верховний Суд звертав увагу, що Генеральний прокурор України не здійснює дослідження та оцінювання обставин, які слугували підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а в межах своєї компетенції видає наказ на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Закон України «Про прокуратуру» не передбачає можливості незастосування Генеральним прокурором до прокурора дисциплінарного стягнення, або можливості діяти на власний розсуд (постанова Верховного Суду у справі № 819/801/18 від 28.04.2020).
Отже, Генеральний прокурор видав наказ № 9дк від 27.03.2023 з метою реалізації свого обов'язку, передбаченого законом, а саме п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора.
Наведене вище спростовує твердження позивачки про те, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку носить лише рекомендаційний характер.
Водночас у цій справі позивачка не заявляє позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 46дп-23 від 08.03.2023 про накладення на неї як прокурора дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Доказів оскарження такого рішення в іншому порядку та скасування такого рішення матеріали справи не містять.
Суд наголошує, що у випадку, якщо прокурор вважає, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про накладення на нього дисциплінарного стягнення є неправомірним, то належним способом захисту прав такого прокурора є оскарження відповідного рішення. У протилежному випадку, якщо рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження залишається чинним, суд не має підстав скасувати наказ Генерального прокурора про застосування дисциплінарного стягнення з мотивів порушення закону Комісією при прийнятті рішення.
Комітет Міністрів Ради Європи розглядає незалежність прокурорів як ключовий аспект верховенства права та ефективної системи кримінального правосуддя. Основні гарантії незалежності прокурора включають, серед іншого, особливий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя REC (2000) 19 від 06.10.2000).
Дисциплінарне провадження щодо прокурорів має бути прозорим, застосовувати встановлені критерії та здійснюватися органом, який є незалежним від виконавчої влади (Висновок Консультативної ради європейських прокурорів № 13(2018) від 23.11.2018). В Україні таким органом є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Правова природа покладених на Комісію функцій свідчить про те, що вона є незалежним органом, який самостійно вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, як це передбачено ч. 1 ст. 73 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак Генеральний прокурор не може відповідати за рішення, прийняте самостійним незалежним органом (Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів) в межах виключних повноважень, наданих йому законом. Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/348/19 у постанові від 08.12.2021).
Інші доводи позивачки зводяться до обґрунтування неправомірності:
1) наказу № 2605к від 09.12.2021 про скасування наказу прокурора Одеської області від 03.04.2007 №131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах Управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Одеської області та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді;
2) наказу № 2618к від 09.12.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово забезпечено робоче місце в Управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури з визначенням відповідальної особи щодо контролю за дотриманням нею Правил внутрішнього розпорядку;
3) рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 46дп-23 від 08.03.2023.
Зокрема, позивачка вважає, що належним способом її на посаді старшого прокурора зазначеними вище наказами поновлено не було, а відтак вона не мала обов'язку з'являтись на робочому місці в Одеській обласній прокуратурі з 29.07.2022. Також позивачка наголошує, що у трудових стосунках з Одеською обласною прокуратурою не перебувала, остання лише ініціювала майбутнє працевлаштування позивачки без визначення кола трудових (службових) обов'язків, і допуску до їхнього виконання, тому вина позивачки у порушенні трудової дисципліни відсутня.
Відповідно й рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про звільнення позивачки остання вважає таким, що прийняте на підставі незаконного наказу та наголошує, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.
Суд бере до уваги, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/19962/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання незаконними дій та скасування наказів керівника Одеської обласної прокуратури № 2605к від 09.12.2021 та № 2618к від 09.12.2021.
Зазначену ухвалу залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 та ухвалою Верховного Суду від 13.09.2024. У вказаній справі національні суди всіх рівнів дійшли висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, правомірність наказів керівника Одеської обласної прокуратури № 2605к від 09.12.2021 та № 2618к від 09.12.2021 також не є предметом розгляду суду в цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС ).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС ).
Ч. 1 ст. 77 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Приписами ст. 90 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд дійшов висновку, що Генеральний прокурор при прийнятті наказу № 9дк від 27.03.2023 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а отже вимоги позивачки щодо визнання відповідного наказу протиправним та його скасування не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС, суд -
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
2. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 липня 2025 року.
Суддя Сас Є.В.