24 липня 2025 року Київ №320/19975/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті пенсії в розмірі 363283,35 грн. позивачу, що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю та зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію в розмірі 363283,35 грн., що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що всупереч вимогам статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідачем не виплачено пенсію в розмірі 363283,35 грн., що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю та зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію в розмірі 363283,35 грн., що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Ухвалою суду від 24.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити. Стверджували відсутність правових підстав для виплати недоотриманої пенсії, оскільки виплата суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду у зв'язку зі смертю стягувача, на переконання відповідача, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості у межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішенням суду. Із посиланням на статтю 379 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої передбачено, що заміна сторони виконавчого провадження може відбуватися за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи до суду, стверджували можливість отримання доплати до пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, за умови покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов'язань у частині виплати іншій особі коштів, які були нараховані померлому, або у разі заміни у встановленому законодавством порядку сторони виконавчого провадження.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вдовою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Із матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 17.11.2000 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 17.11.2000, та штамп у паспорті позивача серії НОМЕР_2 про реєстрацію шлюбу.
Судом установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, що набрало законної сили 25.10.2023 в адміністративній справі № 320/15806/23, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.12.2022 № ВСЗ/8633, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.12.2022 № ВСЗ/8633, з урахуванням проведених раніше виплат.
Вирішено питання про судові витрати.
Виконавчий лист судом не видався, отже примусове виконання рішення суду не здійснювалося.
У порядку добровільного виконання названого рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило нарахування пенсії ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 08.12.2023.
У зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_2 не було отримано нарахованої відповідно до рішення суду пенсії, 26.02.2024 позивач звернулася засобами поштового зв'язку до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок та виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера - її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило листом від 12.03.2024 № 2600-0310-8/53816, що згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі № 320/15806/23, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 у межах покладених судом зобов'язань та нараховано заборгованість. Підстави для виплати позивачу нарахованих коштів на виконання зазначеного рішення суду відсутні, оскільки позивач не є стороною позову.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75526506 від 23.01.2024, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстровано спадкову справу за номером у спадковому реєстрі № 71886062 (номер у нотаріуса 2/2024), спадкодавцем у якій значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Приватним нотаріусом 07.02.2024 скеровано запит № 8/02-14 до Центру надання адміністративних послуг - Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідь на запит Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надано інформацію від 26.02.2024 № 102/28/295, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.11.1997 по 08.12.2023, знятий з реєстраційного обліку по смерті. Надано й інформацію у виді Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 23.02.2024 № 107805401 про склад зареєстрованих осіб станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано дві особи: померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , дата реєстрації - 25.11.1997, та позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , дата реєстрації - 07.10.1997.
Приватним нотаріусом на адресу відповідача 09.04.2024 скеровано запит № 21/02-14 про наявність суми грошових коштів на рахунках щодо недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У відповідь на запит від 09.04.2024 № 21/02-14, відповідач листом від 17.04.2024 № 2600-0505-8/79899 повідомив про те, що згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі № 320/15806/23 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 у порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування коштів. Різниця пенсії за період з 01.04.2019 по 30.11.2023 в сумі 363282,35 грн. підлягала виплаті в порядку черговості у межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, та може бути виплачена в разі зміни стягувача.
Відповідно до довідки нотаріуса від 25.04.2024 № 30/02-14, виданої на ім'я позивача, станом на 25.04.2024 вона єдина подала заяву про прийняття спадщини за законом, після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини за законом.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-XIІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XIІ).
Статтею 61 Закону № 2262-XIІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові із числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-XIІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Із аналізу статті 61 Закону № 2262-XIІ суд резюмує, що законодавець чітко відокремлює осіб, які мають право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові із числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. До таких осіб законодавцем віднесено, по-перше, членів сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (стаття 30 Закону № 2262-XIІ), по-друге, члени сім'ї, які не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника: 1) батьки і дружина (чоловік); 2) члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 4 Порядку № 3-1 передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно з приписами чинного законодавства у межах спірних правовідносин, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батьки і дружина (чоловік) мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таке саме право мають також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Суд зазначає, що позивач та її померлий чоловік мали одне зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва від 23.02.2024 № 107805401 про склад зареєстрованих осіб станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого за названою адресою зареєстровано дві особи: померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , дата реєстрації - 25.11.1997, та позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , дата реєстрації - 07.10.1997.
Наведене не є спірним, оскільки учасниками справи не заперечується.
Ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , та у силу положень статті 61 Закону № 2262-XIІ має право на одержання суми пенсії, що підлягали виплаті її померлому чоловіку ОСОБА_2 , і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті недоодержаної пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 2262-XIІ.
У той же час не є слушними доводи відповідача про підставу відмови у виплаті позивачу сум спірної недоотриманої за життя її померлим чоловіком нарахованої на виконання рішення суду у справі № 320/15806/23 пенсії, необхідність у заміні стягувача у виконавчому провадженні згідно зі статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки назване рішення суду відповідачем виконано добровільно, до примусового виконання не зверталось та, відповідно, виконавче провадження не відкривалось, тож такі доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони суперечать імперативним вимогам статті 61 Закону № 2262-XIІ.
З огляду на викладене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, за правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 12.03.2024 № 2600-0310-8/53816 про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії в розмірі 363283,35 грн., що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії, бездіяльність) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 суму пенсії в розмірі 363283,35 грн. (триста шістдесят три тисячі двісті вісімдесят три гривні 35 копійок), що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Із урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та доплачено 2421,63 грн., що разом складає 3632,83 грн., тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 12.03.2024 № 2600-0310-8/53816 про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії в розмірі 363283,35 грн., що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 суму пенсії в розмірі 363283,35 грн. (триста шістдесят три тисячі двісті вісімдесят три гривні 35 копійок), що підлягала виплаті чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3632,83 грн. (три тисячі шістсот тридцять дві гривні 83 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.