24 липня 2025 року Київ №640/21399/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку подав через свій особистий кабінет веб-порталу Пенсійного фонду України (зареєстрована за № 3348 від 09.03.2021);
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з поданою ним заявою від 09.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у переведенні з пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за відсутності посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця, оскільки годувальник помер пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, а позивач у відповідності до вимог статті 29 названого закону, надав оригінал витягу з протоколу № 2271 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18.08.2017 щодо встановлення причинного зв'язку поранення та захворювання старшого сержанта у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., із зазначенням причинного зв'язку поранення та захворювання «Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Відповідно до ухвали від 08.05.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Витребувано від відповідача додаткові докази по справі. Запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Згідно з ухвалою від 23.09.2025 від відповідача повторно витребувані копії усіх документів, що слугували прийняттю спірної відмови, оформленої листом від 29.03.2021 № 2600-0309-8/53425, відзив на позовну заяву та пояснення щодо спірних правовідносин.
На виконання вимог ухвали до суду від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.03.2021 через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії, а саме про перехід на пенсію за іншим законом - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
До заяви, зокрема серед іншого, додано витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 18.08.2017 № 2271).
У матеріалах справи наявна копія названого витягу з протоколу, відповідно до якого захворювання старшого сержанта у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., «Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 виданим 23.10.2006 Єрковецькою дільничною лікарнею Переяслав-Хмельницького району Київської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видано 23.10.2006 виконкомом Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області). Захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини (підстава: протокол засідання ЦВЛК № 2271 від 18.08.2017).
Із матеріалів пенсійної справи вбачається, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » о/р НОМЕР_3 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відмова мотивована ненаданням позивачем посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця.
У матеріалах пенсійної справи містяться копії таких документів: заява позивача про перехід на пенсію за іншим законом від 09.03.2021; копії паспорта та РНОКПП позивача; копія трудової книжки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ; копія свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 ; копія довідки виданої ОСОБА_2 від 06.06.1985 про проходження служби в Радянській Армії; копія витягу з протоколу ЦВЛК № 2271 від 18.08.2017; копія довідки про заробітну плату, видана ОСОБА_2 від 19.04.2007; копія рішення від 17.03.2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » о/р НОМЕР_3 ; копія листа відповідача від 29.03.2021 № 2600-0309-8/53425; розрахунок пенсії станом на 24.02.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача листом від 29.03.2021 № 2600-0309-8/53425 про відсутність підстав для переведення з пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за відсутності посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця.
Така відмова мотивована посиланням на постанову Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-2 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, листом від 15.07.2021 № 21459-19926/Я-03/8-2800/21 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у долученому до заяви від 09.03.2021 витязі з протоколу № 2271 від 18.08.2017 засідання ЦВЛК, відсутня інформація про встановлення причинного зв'язку смерті батька із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим відсутні підстави для переведення позивача на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти в редакції, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За положеннями статті 29 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Виходячи зі змісту статті 30 Закону № 2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Згідно із пунктом «а» частиною четвертою статті 30 Закону № 2262-ХІІ, непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Відповідно до пункту 14 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Пунктом 4 Порядку № 3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 3-1, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті «а» статті 30 Закону № 2262-ХІІ, додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтв про смерть батьків або інші документи, які підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення пенсії дітям, які втратили обох батьків).
Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку № 2-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Як установлено судом, позивачем подано всі необхідні документи для переведення його на пенсію в разі втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджено матеріалами пенсійної справи, відтак, відповідач не мав законних підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, тож посилання відповідача щодо необхідності підтвердження права позивача на цей вид пенсії шляхом подання посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця, не підтверджуються чинним законодавством.
Мотивуючи свою відмову, відповідач керувався постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-2 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема посилався на абзац 3 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ у редакції Постанови Пенсійного фонду № 9-1 від 26.04.2017 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 11-1 від 25.03.2018, відповідно до якої, на переконання відповідача, надається посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв'язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) тощо.
Суд констатує, що вказані положення абзацу 3 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-2 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Постанови Пенсійного фонду № 9-1 від 26.04.2017 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 11-1 від 25.03.2018, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пункт 2.1 розділу ІІ регламентує перелік документів саме до заяви про призначення пенсії за віком, а не до заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, зокрема в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім того, названа постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-2 регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і, на момент подання 09.03.2021 заяви про переведення на інший вид пенсії позивач отримував пенсію в разі втрати годувальника саме у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у той час як виявив бажання про переведення його на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню не постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-2, а постанова Правління Пенсійного фонду України від 30.11.2007 № 3-1, якою затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач надав необхідний пакет документів для переведення на пенсію в разі втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у відповідності до Порядку № 3-1, та названим Порядком не передбачено подання посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця, що свідчить про те, що відповідач, приймаючи рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.11.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, зазмістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » о/р НОМЕР_3 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За приписами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм його дій чітко регламентований законодавчо, а позивачем виконано вимоги чинного законодавства на переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У силу положень статті 50 Закону № 2262-ХІІ та пункту 14 Порядку № 3-1 членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з поданою заявою від 09.03.2021, з дня звернення за пенсією, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » о/р НОМЕР_3 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з поданою заявою від 09.03.2021, з дня звернення за пенсією, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.