23 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/1977/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Закарпатській області (вул. Собранецька, 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 44855362), Територіального управління БЕБ у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок, 3б, код ЄДРПОУ 44923091) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління БЕБ у Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
2) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
3) зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн., у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн;
4) зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що норми Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та інших підзаконних актів свідчать про визначення позивачу посадового окладу в розмірі меншому, ніж це передбачено вищевказаним нормативно-правовим актом. Зазначає, що спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, розраховується виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на вказане, відповідачем також неправильно здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що фактично позивач проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ у Закарпатській області з 03.01.2025 по 12.02.2025, тобто лише 1 місяць і 9 днів. Решта періодів, а саме: з 29.09.2023 по 02.01.2025 позивачу визначали, нараховували та виплачували грошове забезпечення Територіальні управління БЕБ в м.Києві та Київській області. Крім того, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом. Зазначає, що відповідно частини 3 статті 31 Закону 1150-ІХ особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Разом з тим, Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні. На переконання відповідача, Законом 4059-IX не встановлено додаткової демографічної групи населення, а норма звучить насамперед так - установлено у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб, а вже потім закон конкретизував, що такий прожитковий мінімум застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, тобто визначив коло поширення такого прожиткового мінімуму, але при цьому категорія соціальної демографічної групи населення не змінилася (категорія працездатних осіб). Також звертає увагу, що вирішення даної справи на користь позивача збільшить фінансове навантаження на Державний бюджет України в період дії військового стану.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023, разом із установленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн. Слід зазначити, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Відповідачем 1 подано також заперечення на відповідь на відзив, в яких звернув увагу на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (ст. 19 Закону 1150-ІХ), яка врегульована спеціальним законодавством, вказаний розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, визначений ст. 7 Закону 4059-IX розповсюджується на оплату праці працівників ТУ БЕБ у Закарпатській області.
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі в адміністративній справі № 260/1977/25 в якості співвідповідача Територіальне управління БЕБ у Київській області.
26 травня 2025 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить:
1) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Київській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн;
2) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
3) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
4) зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Київській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн., у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
5) зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
6) зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі з наведенням аналогічних підстав, що і у відповідача 1. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначає, що при визначенні посадового окладу для позивача, відповідач 2 діяв в межах і спосіб визначені вищевказаними нормами законодавства, що регулюють діяльність БЕБ, а тому і протиправність дій відповідача відсутня.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач проходив службу у Бюро економічної безпеки України, а саме: за період із 29.09.2023 по 02.10.2023 та із 21.11.2023 по 02.01.2025 - у Територіальному управлінні БЕБ у Київській області; за період із 03.01.2025 по 12.02.2025 - у Територіальному управлінні БЕБ у Закарпатській області, що підтверджується відповідними наказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.26-36).
У межах даної справи не є спірним те, що позивач був звільнений зі служби в Бюро економічної безпеки України 12 лютого 2025 року, за власним бажанням, а також при звільненні позивачу Територіальним управлінням БЕБ у Закарпатській області нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 11 календарних років служби (а.с. 36).
Протягом спірного періоду проходження позивачем служби відповідачі 1, 2 обчислювали розміри його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, визначеного у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти.
За таким же принципом була обчислена одноразова грошова допомога при звільненні.
Позивач не погодився із застосуванням відповідачами 1, 2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги, оскільки вважає, що відповідачі 1, 2 мали застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ(в подальшому - Закон №1150-ІХ).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до ч. 1ст. 14 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Згідно із ст. 19 Закону № 1150-ІХ до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до ст. 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (в подальшому Умови № 1068).
Згідно із п. 2 Умов № 1068, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, у даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25.05.2022 по справі № 120/1196/19-а.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 справа №120/1 196/19-а.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).
Відтак розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим посадовий оклад державних службовців та інших працівників Бюро економічної безпеки України не може становити менше трьох розмірів посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.
Заробітна плата (грошове забезпечення) працівників Бюро економічної безпеки України складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 4) доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця; 5) доплати за науковий ступінь; 6) премії (розмір якої у разі її встановлення не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу).
Згідно із п. 5 ч. 4ст. 31 Закону № 1150-ІХ до складу заробітної плати (грошового забезпечення) працівників Бюро економічної безпеки України входить доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (в подальшому - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022, Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024, разом із установленням на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, 3028 грн та 3028 грн відповідно, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ визначено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.
Отже, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.
Таким чином, суд вважає, що відповідачами 1, 2 в порушення вимог ч. 3 ст. 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068, протиправно у 2023-2025 роках здійснювалася виплата позивачу грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, а Територіальним управлінням БЕБ у Закарпатській області також протиправно обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.
Ефективність захисту права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Враховуючи вищезазначені обставини справи, суть правовідносин, вимоги спеціального законодавства, правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими з додержанням норм матеріального права, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд враховує, що позивачем згідно первісного та уточненого позову не заявлено позовних вимог до Територіального управління БЕБ у м. Києві, з огляду на що суд зобов'язує відповідачів 1,2 усунути порушення прав позивача за конкретні періоди його перебування на службі.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Закарпатській області (вул. Собранецька, 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 44855362), Територіального управління БЕБ у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок, 3б, код ЄДРПОУ 44923091) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Київській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 29.09.2023 по 02.10.2023 та із 21.11.2023 по 02.01.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.09.2023 по 02.10.2023 та із 21.11.2023 по 02.01.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-IX у розмірі 3028 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 03.01.2025 по 12.02.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період із 03.01.2025 по 12.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Закарпатській області щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович