23 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/5624/21
Провадження № 22-ц/820/1803/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно,
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30 травня 2022 року доповнено резолютивну частину рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26 січня 2022 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно.
Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 , як особа, що не брала участі у справі, проте вважає, що вказаним судовим рішенням було вирішено питання про її права, подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для подання виправленої апеляційної скарги із зазначенням інших учасників справи, а також копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи та звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначення інших підстав для його поновлення.
На виконання вимог ухвали апелянт надала уточнену апеляційну скаргу, із копіями для інших учасників справи, та звернулася до суду із клопотанням про поновлення строку, із зазначенням інших причин поновлення строку на апеляційне оскарження. Мотивуючи клопотання тим, що апелянтка, як особа, що не брала участі у справі, пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду з поважних причин, оскільки не знала про існування даного рішення до 15 липня 2024 року. Також їй не було відомо про повернення апеляційної скарги на вказане рішення, ухвалою від 26 грудня 2024 року із тих підстав, що апелянтка, не отримувала ухвалу про залишення попередньої апеляційної скарги без руху та її повернення, через те, що вона не проживає за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 з березня 2022 року. Вважає, поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та просить його поновити.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У абзацах другому, третьому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права охарактеризовано як панування права в суспільстві. Верховенство права, за позицією Суду, вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, у пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.
Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Із матеріалів справи вбачається, що вперше апелянт направила до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року - 26 листопада 2024 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме для сплати судового збору та належного оформлення апеляційної скарги.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто апелянту, оскільки на виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху ОСОБА_1 не усунула недоліки апеляційної скарги.
Таким чином, повернення апеляційної скарги апелянту відбулось із причин невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
02 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно направила апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду із пропуском строку на апеляційне оскарження, поза межами тридцятиденного строку із дня отримання копії оскаржуваного рішення. Одночасно із апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано строк для зазначення інших підстав для поновлення строку.
17 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте колегія суддів розглянувши доводи апелянта щодо поновлення строку вважає, що причини подання апелянтом повторної апеляційної скарги в цій справі не пов'язані з непереборними обставинами об'єктивного характеру, не відповідають встановленим у справі фактам. А саме, в матеріалах справи містяться первинна та повторна апеляційні скарги, які подані представником апелянта адвокатом Гав'юком Д.М., наявний договір про надання правової допомоги від 14 листопада 2024 року, ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , крім того, згідно довідки про доставку електронного документа представник ОСОБА_1 , адвокат Гав'юк Д.М. отримав ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 грудня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» у свій електронний кабінет 04 грудня 2024 року, та ухвалу від 26 грудня 2024 року про повернення апеляційної карги через підсистему «Електронний суд» у свій електронний кабінет - 27 грудня 2024 року. Тобто представник, а значить і його довіритель, були обізнані про наявність таких судових рішень, в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги, повторно не звернулися.
Не заслуговують на увагу доводи апелянтки щодо не отримання процесуальних документів з підстав не проживання за місцем реєстрації, з березня 2022 року, оскільки при поданні апеляційних скарг, і в 2024, і в 2025 роках апелянткою не вказано іншої адреси проживання, окрім тієї за якою, як вона сама зазначає, вона не проживає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені апелянтом інші підстави для поновлення строку, суперечать наявним матеріалам справи, є не поважними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин апеляційне провадження у справі не може бути відкрите.
Керуючись ст. ст. 358 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майновідмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк