?
23 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/311/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Ужгород-трейд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 (колегія суддів у складі: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.) та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 (суддя Ремецькі О. Ф.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до відповідача Приватного підприємства "Ужгород-трейд" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансойлсфера" про звернення стягнення на предмет іпотеки
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. Акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" (далі - АТ "Комінвестбанк") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Ужгород-трейд" (далі - ПП "Ужгород-трейд") про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2018 № 86о (із додатковою угодою до нього) на майно ПП "Ужгород-трейд", а саме, вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 299,2 кв. м, що розташоване за адресою: Україна, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Театральна, буд. 11, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 208242521101, на користь АТ "Комінвестбанк" в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 10.12.2013 № о4-33/3л-14 в сумі 1 256 599,99 доларів США шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.
2. 29.04.2024 Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги АТ "Комінвестбанк" задовольнив повністю, а 17.07.2024 було видано відповідні накази.
3. 10.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіч Девелопер" (далі - ТОВ "Кіч Девелопер") звернулося до місцевого господарського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з АТ "Комінвестбанк" на його правонаступника - ТОВ "Кіч Девелопер".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 20.11.2024 року між АТ "Комінвестбанк" (первісний кредитор, стягувач у справі) та ТОВ "Кіч Девелопер" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір), за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором кредиту кредитної лінії від 10.12.2013 № 04-33/3л-14 та додаткових угод до нього від 08.01.2014 № 1, від 16.01.2014 № 2, від 22.01.2014 № 3, від 12.02.2014 № 4, від 14.04.2014 № 5, від 15.04.2014 № 6, від 15.04.2014 № 6/1, від 12.09.2014 № 7, від 15.10.2017 № 8, від 08.12.2014 № 9, від 10.12.2014 № 10, від 16.01.2015 № 11, від 19.01.2015 № 12, від 13.03.2015 № 13, від 01.04.2015 № 14, від 31.07.2015 № 15, від 10.09.2015 № 16, від 10.12.2015 № 17, від 09.12.2016 № 17, від 31.01.2017 № 18, від 03.02.2017 № 19, від 15.05.2017 № 20, від 01.03.2018 № 21 (далі - договір кредиту), який укладений між первісним кредитором та ТОВ "Трансойлсфера", 02094, м. Київ, проспект Гагаріна, буд. 14, офіс 32, код ЄДРПОУ 38307715 (далі - боржник) (пункт 1.1. договору).
5. За умовами вказаного договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором кредиту, в тому числі, сплати 1 200 767,55 доларів США заборгованості за кредитом (пункт 1.2. договору).
6. Відповідно до пункт 2.1. договору згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в еквіваленті суми заборгованості ТОВ "Трансойлсфера" за договором кредиту на день підписання цього договору у національній валюті України, що становить 49 628 923,61 грн шляхом безготівкового перерахування на рахунок АТ "Комінвестбанк".
7. У пункті 2.2. договору сторони визначили строк сплати винагороди в день укладення даного договору.
8. Відповідно до пункті 3.2. договору зобов'язання письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором покладається на первісного кредитора. Докази письмового направлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги за цим договором надаються первісним кредитором новому кредитору в 5-ти денний термін з дня укладення даного договору.
9. Первісний кредитор повідомив нового кредитора, що на дату укладення вказаного договору було незавершене виконавче провадження № НОМЕР_1 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 у справі № 907/311/21 про звернення стягнення на предмет іпотеки з майнового поручителя боржника ПП "Ужгород-Трейд". Крім того, по боржнику ТОВ "Трансойлсфера" банком подано до Управління національної поліції в Закарпатській області заяву від 24.11.2020 за № 02-613-651 про неправомірні дії, що вчинені посадовими особами ТОВ "Трансойлсфера" за участі чи бездіяльності відповідальних працівників банку, які призвели до видачі та неповернення кредитних коштів, чим банку завдано шкоди в особливо великих розмірах; номер кримінального провадження 12020075030000898 від 15.12.2020; постанова про залучення АТ "Комінвестбанк" як потерпілого від 18.09.2024.
10. Договір у відповідності до пункті 5.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
11. АТ "Комінвестбанк" направило повідомлення від 25.11.2024 № 02-93/6-196 до боржника ТОВ "Трансойлсфера" про відступлення права вимоги за кредитним договором.
12. 28.11.2024 між АТ "Комінвестбанк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Кіч Девелопер" (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 31.05.2018 (далі - договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки), за яким первісний іпотекодержатель передає новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель приймає права за договором іпотеки від 31.05.2018, за яким в якості забезпечення зобов'язань було передано вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 299,2 кв. м, що розташоване за адресою: Україна, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Театральна, буд. 11 (пункт 1.1. та 1.1.1. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки).
13. Відповідно до пункту 1.2. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки передача прав за договором іпотеки здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент передачі права вимоги, в тому числі:
- право одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до умов договору іпотеки;
- будь-які інші права, що існують та/або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору іпотеки.
14. За умовами пункту 2.4. договору про відступлення права вимоги первісний іпотекодержатель повідомляє нового іпотекодержателя, що на момент укладення цього договору є незавершене виконавче провадження № НОМЕР_1 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 у справі № 907/311/21 про звернення стягнення на предмет іпотеки з майнового поручителя ПП "Ужгород-трейд".
15. Відповідно до пункту 2.4. договору про відступлення права вимоги права іпотекодержателя за договором іпотеки переходять до нового іпотекодержателя з моменту держаної реєстрації відомостей про відступлення на його користь прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
16. АТ "Комінвестбанк" направило повідомлення від 02.12.2024 № 02-93/6-202 про відступлення права вимоги за іпотечним договором до боржника ТОВ "Трансойлсфера".
17. Судами встановлено, що матеріали справи містять докази повної оплати ТОВ "Кіч Девелопер" відступного в розмірі 49 628 923,61 грн, що у відповідності до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, є основною умовою для процесуального правонаступництва внаслідок укладеного між сторонами договору цесії.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції
18. 04.02.2025 Господарський суд Закарпатської області постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025, якою, зокрема, заяву ТОВ "Кіч Девелопер" задовольнив; замінив стягувача у справі АТ "Комінвестбанк" на його правонаступника "Кіч Девелопер".
19. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Кіч Девелопер" про заміну стягувача у справі з огляду на наявне матеріальне та процесуальне правонаступництво, а також про відсутність підстав вважати укладені між ТОВ "Кіч Девелопер" та АТ "Комінвестбанк" договір про відступлення права вимоги від 20.11.2024 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 31.05.2018 договорами факторингу.
20. При цьому суди входили з того, що :
- договори про відступлення права вимоги були укладені в формі купівлі-продажу права вимоги, а не договору факторингу, оскільки за даними правочинами відсутні ключові ознаки факторингу;
- сам по собі факт передання права вимоги не є фінансовою послугою, а тому те, що новий кредитор не є фінансовою установою, не заперечує можливості такого відступлення;
- наявність заперечень боржника щодо чинності договорів не може бути підставою для відмови у заміні сторони у виконавчому провадженні за відсутності рішення суду про недійсність такого договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. ПП "Ужгород-трейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Кіч Девелопер" про заміну стягувача АТ "Комінвестбанк" на його правонаступника - ТОВ "Кіч Девелопер" у виконавчому провадженні у справі № 907/311/21 відмовити.
22. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові застосували норми права, а саме, статей 512- 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 52 та 237 ГПК України, без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 914/825/19, від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від 18.06.2019 у справі № 922/3217/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 464/646/11.
24. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- судами попередніх інстанцій не було враховано, що договір про відступлення права вимоги від 20.11.2024 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 31.05.2018 суперечать чинному законодавству, оскільки з укладенням цих договорів відбулася заміна кредитодавця (АТ "Комінвестбанк"), який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на юридичну особу (ТОВ "Кіч Девелопер"), яка не є фінансовою установою і не здійснює операції з надання фінансових послуг через відсутність спеціального дозволу, ліцензії;
- до заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні не було додано жодного доказу, який би підтверджував: наявність відкритого виконавчого провадження; стан виконання зобов'язання боржником (повне, часткове, зупинене, завершене); наявність та розмір непогашеної заборгованості. За відсутності таких доказів суд не мав процесуальних підстав для встановлення факту реального правонаступництва та, відповідно, для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні;
- судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено факт повідомленні іпотекодержателя про відступлення права вимоги;
- недоведеність факту оплати за договором відступлення права вимоги виключає можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні;
- скаржник стверджує про наявність підстав для визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними на підставі статті 234 ЦК України, оскільки спірні правочини мають ознаки фіктивності та фраудаторності, та були вчинені з метою штучного виведення активу з балансу банку.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
25. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кіч Девелопер" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
26. Узагальнено доводи відзиву на касаційну скаргу зводяться до того, що судами попередніх інстанцій надана повна та належна оцінка правової природи договору про відступлення права вимоги з посиланням на відповідну судову практику касаційного суду; при цьому питання правомірності набуття ТОВ "Кіч Девелопер" права вимоги за договором від 20.11.2024 не є предметом дослідження під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження; факт оплати по договору про відступлення права вимоги від 20.11.2024 доведений належним чином. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кіч Девелопер" зазначає, що відомості щодо наявності відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_1 (дата відкриття 22.07.2024), № НОМЕР_2 (дата відкриття 22.07.2024), № НОМЕР_3 (дата відкриття 14.08.2024) щодо боржника ПП "Ужгород-Трейд", стягувач ТОВ "Кіч Девелопер" наявні у відкритій Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Позиція Верховного Суду
27. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, яка ухвалена за результатом апеляційного перегляду ухвали господарського суду про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі.
28. Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
29. Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
30. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
31. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої-третьої, п'ятої статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
32. Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.
33. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ГПК України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини першої статті 255 ГПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
34. Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
35. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 ГПК України.
36. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 52 ГПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 334 ГПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
37. Тобто поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач і боржник користуються правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
38. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, на яку посилається скаржник, прямо зазначено, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
39. Також у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3217/17, на яку посилається скаржник, вказано, що для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідною умовою є чинність та реальне існування виконавчого документа, який не втрачено у зв'язку з припиненням, виконанням чи спливом строку.
40. У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що у даній справі суди не встановили факту існування відкритого виконавчого провадження, а відтак не перевірили, чи підлягають застосуванню положення частин першої-четвертої статті 334 ГПК України, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
41. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, на дату укладення договорів про відступлення права вимоги існувало незавершене виконавче провадження № НОМЕР_1 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 у справі № 907/311/21 про звернення стягнення на предмет іпотеки з майнового поручителя боржника ПП "Ужгород-Трейд".
42. Крім того, як зазначає ТОВ "Кіч Девелопер" у відзиві на касаційну скаргу, відомості щодо наявності відкритого виконавчого провадження щодо боржника ПП "Ужгород-Трейд", стягувач ТОВ "Кіч Девелопер" наявні у відкритій Автоматизованій системі виконавчого провадження, яка є вільною для доступу.
Щодо форми договорів
43. Відповідно до пункті 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
44. За умовами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
45. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
46. Отже, Цивільний кодекс України передбачає можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
47. Скаржник стверджує, що договір про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії від 20.11.2024 та договір про відступлення права вимоги за іпотекою від 28.11.2024 по суті є договором факторингу, в той час, як ТОВ "Кіч Девелопер" не є ані банком, ані іншою фінансовою установою, а тому не мало права укладати такий договір.
48. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що наразі існує стала практика Верховного Суду щодо питання розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу.
49. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
50. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), договору факторингу як правочину притаманні такі ознаки: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
51. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).
52. Основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію, за якою на фактора покладаються певні додаткові обов'язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатить факторові кошти за первісним договором.
53. Разом з тим, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
54. Таким чином, за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов'язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.
55. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
56. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
57. Отже, сторони договору відступлення права вимоги, зокрема, договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
58. Оскільки, сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу.
59. Враховуючи вказані висновки Верховного Суду щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу, зважаючи на те, що у цій справі вартість права вимоги, що відступається, відповідає номінальній вартості права вимоги, і це не може вважатися платою за договором факторингу, з огляду на відсутність інших притаманних договору факторингу ознак, зокрема, що підтверджують надання новим кредитором (ТОВ "Кіч Девелопер") фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору (АТ "Комінвестбанк"), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні правочини є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу.
Щодо відсутності повідомлення
60. За доводами касаційної скарги, новий кредитор ТОВ "Кіч Девелопер" повідомив про укладання договору про відступлення права вимоги лише основного боржника за кредитним договором, не повідомивши при цьому ПП "Ужгород-трейд" як майнового поручителя (іпотекодавця), попри те, що останній є стороною забезпечувального зобов'язання, на яку зміна кредитора безпосередньо впливає. Таке неповідомлення іпотекодержателя про відступлення права вимоги за основним та забезпечувальним зобов'язанням свідчить про відсутність реального та належного правонаступництва у межах забезпечувального зобов'язання.
61. Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
62. Частиною другою статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
63. За змістом наведеного положення закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
64. Отже, не повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним договором не впливає на перехід права вимоги від попереднього кредитора до нового.
65. Водночас відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
66. Таким чином, Закон України "Про іпотеку" також не містить чіткої вимоги щодо обов'язкового повідомлення іпотекодавця про відступлення права вимоги як за основним зобов'язанням, так і за іпотечним договором.
67. Таким чином, у разі відступлення права вимоги як за основним зобов'язанням, так і за іпотечним зобов'язанням, не повідомлення іпотекодавця про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням має аналогічні правові наслідки, що передбачені частиною другою статті 516 ЦК України, та не є підставою для припинення іпотечного зобов'язання, а також не впливає на перехід права вимоги від попереднього кредитора до нового за забезпечувальним зобов'язанням.
68. Отже, новий кредитор набуває статусу нового стягувача в частині забезпечувального (іпотечного) зобов'язання незалежно від повідомлення іпотекодавця про відступлення права вимоги, що спростовує доводи скаржника про неможливість заміни стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку з неповідомленням ТОВ "Кіч Девелопер" ПП "Ужгород-трейд" про відступлення права вимоги.
Щодо оплатності відступлення права вимоги
69. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили обставини оплатності відступлення права вимоги за спірними договорами, а, отже, чи набуло ТОВ "Кіч Девелопер" права вимоги - спростовуються матеріалами справи. Зокрема, згідно з меморіальним ордером № 33 від 20.11.2024 АТ "Комінвестбанк" отримав від ТОВ "Кіч Девелопер" грошові кошти в сумі 49 628 923,61 грн в якості оплати по договору відступлення права вимоги від 20.11.2024.
70. Отже, факт оплати по договору відступлення права вимоги від 20.11.2024 підтверджений належним та допустимим доказом, якому була надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
Щодо недійсності договорів
71. Що стосується доводів скаржника про наявність підстав для визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, то відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74- 79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. Водночас, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорювання або пред'явлення вимоги визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16).
72. Таким чином, питання правомірності набуття ТОВ "Кіч Девелопер" права вимоги за договорами від 20.11.2024 не є предметом дослідження під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
73. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відтак, визнаються необґрунтованими, внаслідок чого підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
74. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Кіч Девелопер" про заміну стягувача у справі № 907/311/21 з АТ "Комінвестбанк" на його правонаступника - ТОВ "Кіч Девелопер" є обґрунтованим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
76. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
78. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ужгород-трейд" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 у справі № 907/311/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя С. К. Могил
Суддя Л. І. Рогач