23 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/127/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" - Костюкович В.М.,
ОСОБА_1 - Чишинський Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про відвід судді Кібенко О.Р.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "Житомиргаз")
до ОСОБА_1
про стягнення 11 180 200,00 грн,
1. АТ "Житомиргаз" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення із ОСОБА_1 11 180 200 грн збитків.
2. Господарський суд Житомирської області рішенням від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, позов задовольнив.
3. 08.05.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Верховний Суд ухвалою від 26.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 23.07.2025.
5. 23.07.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №906/127/24, подана представником відповідача адвокатом Чишинською А.В. 22.07.2025 через систему Електронний суд.
6. Вказана заява, із посиланням на п.5 ч.1 ст.35 ГПК (наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді), мотивована тим, що:
- Верховний Суд вже розглядав справу №911/3853/23 з ідентичними позовними вимогами та ідентичними доводами, яка була вирішена не на користь колишнього голови правління АТ "Київоблгаз";
- у жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою у справі №911/3853/23, результатом розгляду якої стало закриття касаційного провадження; в процесі судового розгляду головуюча суддя Кібенко О.Р. грубо порушила норми процесуального законодавства, зокрема, проігнорувала клопотання представника ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі, не розглянула його на відповідній стадії судового розгляду та фактично і взагалі, спочатку мотивуючи тим, що клопотання буде розглянуто в нарадчій кімнаті разом з усіма матеріалами справи, а при виході з нарадчої кімнати вказане клопотання також не розглянула і про нього не згадується в тексті судового рішення, нібито вказане клопотання взагалі не заявлялось касатором, навіть не описавши його подання в судовому рішенні;
- після закриття касаційного провадження ОСОБА_2 подав клопотання про повернення судового збору, проте головуюча суддя Кібенко О.Р., не зважаючи на пряму вказівку Закону "Про судовий збір" щодо необхідності повернути сплачений судовий збір в разі закриття провадження у справі, відмовила у поверненні судового збору в розмірі близько 300 тис. грн, які є суттєвими для касатора, який є фізичною особою, при цьому так і не розглянувши його касаційну скаргу по суті;
- у цій справі суддя Кібенко О.Р. вже також проявила упередженість і до касатора ОСОБА_1.;
- спочатку ОСОБА_1 було відмовлено у відстрочені сплати судового збору, незважаючи на те, що закон надає таке право, оскільки розмір судового збору значно перевищує 5% річного порогу доходу ОСОБА_1 , при цьому сув вказав на необхідність надання ОСОБА_1 "якихось доказів відсутності нерухомого чи рухомого майна, цінних паперів", що не передбачено Законом "Про судовий збір"; закон не зобов'язує касатора продавати будь-яке належне майне для можливості сплатити судовий збір, а пов'язує можливість відстрочення лише з річним доходом менше 5% від суми судового збору, що фактично має місце;
- суддя Кібенко О.Р. упереджено поставилась до ОСОБА_1 , шукаючи формальні підстави для відмови в його обґрунтованих клопотаннях;
- суддя Кібенко О.Р. відмовила ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення, хоча ОСОБА_1 навів конкретні підставі для зупинення виконання вказаного судового рішення;
- представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є одне і те саме адвокатське об'єднання, а головуючою суддею при розгляді справ №911/3853/24 та №906/127/24 є суддя Кібенко О.Р., яка вже сформувала власну думку щодо вказаних правовідносин, вже порушувала господарське процесуальне законодавство як щодо клієнта ОСОБА_2 , так і щодо ОСОБА_1., і сторона касатора цілком очікувано та обґрунтовано вважає, що суддя Кібенко О.Р. справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 буде слухати формально, не оцінюючи доводи касаційної скарги, як це вже було при розгляді справи за касаційною скаргою Байди В.М.
7. Розглянувши заяву ОСОБА_1. про відвід судді Кібенко О.Р., Верховний Суд вважає її необґрунтованою з огляду на таке.
8. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.
9. В силу положень частин 2 та 3 ст.38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
10. Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
11. Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
12. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
14. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
15. Верховний Суд наголошує, що твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
16. Верховний Суд неодноразово зазначав, що судді не мають жодного впливу на формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
17. В цілому, доводи заяви про відвід судді Кібенко О.Р. зводяться до незгоди із ухваленими рішеннями Верховного Суду у справі №911/3853/23 та процесуальними рішеннями Верховного Суду у цій справі №906/127/24.
18. Водночас приписами ч.4 ст.35 ГПК імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
19. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
20. Отже, особиста думка заявника або незгода з рішеннями судді (суддів) не є доказом їх упередженості.
21. В заяві про відвід судді Кібенко О.Р. заявник посилається на те, що головуючий суддя Кібенко О.Р. вже висловила свою позицію у справі №911/3853/23 з подібними позовними вимогами та доводами.
22. На думку заявника, у справі №911/3853/23 суддя Кібенко О.Р. допустила процесуальні порушення, а саме: 1) проігнорувала клопотання про закриття провадження; 2) всупереч вимогам Закону "Про судовий збір" не повернула суму сплаченого судового збору після закриття касаційного провадження у справі.
23. Між тим, Верховний Суд зауважує, що в ухвалі від 18.12.2024 у справі №911/3853/23 суд касаційної інстанції вказав:
"36. 18.12.2024 до Верховного Суду через систему Електронний суд надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі. Вважає, що правовідносини у цій справі є трудовими, а тому справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
…
73. Оскільки Верховний Суд не встановив порушення прав та інтересів заявника оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції, то він не перевіряє правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови по суті вирішення спору, а також не надає оцінку відповідним доводам, викладеним у касаційній скарзі, а клопотання ОСОБА_2 від 18.12.2024 про закриття провадження у справі залишає без розгляду".
24. Отже, доводи ОСОБА_1. про те, що Верховний Суд у справі №911/3853/23 проігнорував клопотання про закриття є хибними та такими, що вводять суд в оману.
25. В ухвалі від 19.12.2024 у справі №911/3853/23 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, звернувши увагу на те, що повернення судового збору у випадку закриття саме касаційного провадження (а не провадження у справі) п.5 ч.1 ст.7 Закону "Про судовий збір" не передбачено. При цьому, Верховний Суд наголосив, що це узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 29.05.2019 у справі №820/4918/16. Аналогічний підхід застосував також Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 19.09.2024 у справі №904/1038/23, від 14.10.2024 у справі №910/11905/20, від 21.10.2024 у справі №911/1851/19, від 14.11.2024 у справі №910/3465/21, від 27.11.2024 у справі №910/6943/21.
26. Крім того, ухвали Верховного Суду від 18.12.2024 та від 19.12.2024 у справі №911/3853/23 були постановлені колегіально (Верховним Судом у складі трьох суддів Касаційного господарського суду), а не одноособово суддею Кібенко О.Р.
27. Отже, доводи ОСОБА_1 про упередженість судді Кібенко О.Р. щодо вирішення питання повернення судового збору у справі №911/3853/23 не знайшли свого підтвердження та жодним чином не можуть свідчити про упередженість судді у цій справі.
28. Щодо незгоди з процесуальними рішеннями Верховного Суду у цій справі ОСОБА_1 посилається на те, що йому безпідставно відмовлено у відстрочені сплати судового збору та у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору
29. Так, до клопотання про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 надав довідки за формою ОК-5 та за формою ОК-7 як підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу.
30. У п.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу ст.8 Закону "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст.5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст.5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
31. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
32. Верховний Суд в ухвалі від 12.05.2025 у цій справі відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки на підтвердження свого фінансового становища скаржник надав довідки форми ОК-5 та ОК-7. При цьому, скаржник не надав інших документів, зокрема, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.
33. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01). На цьому також наголосив Верховний Суд в ухвалі від 12.05.2025.
34. З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд у постановах від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
35. При цьому, ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про усунення недоліків, встановлених при поданні касаційної скарги, сплатив судовий збір у встановленому Законом розмірі.
36. Скаржник не вважав за потрібне надати суду, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, а також документи щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них на підтвердження відсутності реального доходу та можливості сплатити судовий збір.
37. ОСОБА_1 не вказує, в чому саме полягає упередженість судді Кібенко О.Р. при вирішенні клопотання про відстрочення судового збору за подання касаційної скарги. Його доводи свідчать виключно про незгоду із процесуальним рішенням судді, що в силу вимог ч.4 ст.35 ГПК не може бути підставою для відводу.
38. Верховний Суд зауважує, що питання відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. В свою чергу, в ухвалі від 12.05.2025 вказано, що ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, та наведене відповідне обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Щодо клопотання про зупинення виконання судових рішень
39. ОСОБА_1 зазначає, що суддя Кібенко О.Р. вже відмовила йому і в задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення, хоча ОСОБА_1 навів конкретні підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень.
40. Так, Верховний Суд ухвалою від 26.06.2025, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №906/127/24.
41. Частиною 1 ст.332 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
42. Отже, питання можливості зупинення виконання рішень судів відноситься до дискреційних повноважень суду касаційної інстанції.
43. Крім того, Верховний Суд зауважує, що ухвала від 26.06.2025 була постановлена не особисто суддею Кібенко О.Р., а колегією суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.
44. Доводи ОСОБА_1 про нібито упередженість судді Кібенко О.Р. зводяться виключно до незгоди із процесуальним рішенням Верховного Суду у цій справі та не підтверджені жодними доказами.
45. Незгода заявника з судовим рішенням, ухваленим в іншій справі №911/3853/23, а також незгода із процесуальними рішеннями у цій справі №906/127/24, не може бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення суддею Кібенко О.Р. саме необ'єктивності чи упередженості при ухваленні такого судового рішення на користь однієї зі сторін. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів, ним не зазначено.
46. Доводи заяви про відвід ґрунтуються на припущеннях заявника, а не на достовірно встановлених обставинах, які могли б свідчити про наявність підстав для відводу судді у розумінні частин 1-3 ст.35, ст.36 ГПК.
47. Разом з тим, заявник не навів обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Кібенко О.Р.
48. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відвід судді є безпідставною, необґрунтованою та не містить посилання на обставини, які свідчать про пряму чи побічну заінтересованості судді у результаті розгляду справи та/або викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
49. Згідно з ч.3 ст.39 ГПК якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №906/127/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець