21 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3473/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-21"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Савицький Я.Ф., Діброва Г.І., Колоколов С.І.)
від 28.05.2025 (повний текст складений 02.06.2025)
та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Савицький Я.Ф., Діброва Г.І., Колоколов С.І.)
від 02.06.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-21"
до Приватного акціонерного товариства "Херсон-авто"
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 5 081 750,27 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-21" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Херсон-авто" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 5 081 750,27 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 3 574 063,66 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 243 774,15 грн та 3 % річних у розмірі 263 912,46 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2021 №0152601294, а саме - Відповідачем не було передано автомобіль Позивачу після здійснення попередньої оплати, що за умовами договору мало відбутися у лютому 2022 року в місті Херсоні, за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення рф, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму попередньої оплати, 3% річних та інфляційні втрати.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі №916/3473/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача попередню оплату у розмірі 3 574 063,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 369 100,15 грн, 3 % річних у розмірі 64 450,33 грн та судовий збір у розмірі 60 114,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.
4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 апеляційну скаргу Відповідача задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі №916/3473/24 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
5. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 ухвалено стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 91 471,50 грн за розгляд апеляційної скарги. Ухвалено доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
6. 23 червня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №916/3473/24, у якій просить:
- відкрити касаційне провадження;
- зупинити дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025;
- скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025;
- зупинити дію додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025;
- скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025;
- рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі №916/3473/24 залишити в силі;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подачу касаційної скарги.
7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. У тексті касаційної скарги Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 й додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №916/3473/24 Скаржник визначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9. Окрім наведеного, у тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення, порушив норми процесуального права.
10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення суду апеляційної інстанції, Скаржник вказує, що таке додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог пункту 3 частини першої статті 244 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України є невід'ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржене в одній касаційній скарзі разом з основним судовим рішенням.
11. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 290 ГПК України, отже наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо сплати судового збору
12. Як убачається з матеріалів, доданих до касаційної скарги, Скаржником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та не додано доказів на підтвердження його сплати.
13. Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
14. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
15. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
16. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028 грн.
17. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
18. Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
19. У цій справі предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Скаржника попередню оплату у розмірі 3 574 063,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 369 100,15 грн, 3 % річних у розмірі 64 450,33 грн, судовий збір у розмірі 60 114,21 грн, та відмовлено в задоволенні позову, що становить 1 майнову вимогу.
20. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
21. Отже, ураховуючи предмет касаційного оскарження у цій справі, сума судового збору за подання Скаржником касаційної скарги становить 96 182,74 грн (4 007 614,14 (3 574 063,66 + 369 100,15 + 64 450,33) х 1,5 % х 200% х 0,8).
22. Верховний Суд відзначає, що до поданої касаційної скарги Скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
23. Перевіривши сплату Скаржником судового збору за його касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, Суд встановив відсутність такої сплати.
24. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
25. Верховний Суд звертає увагу, що потреба сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
26. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" (пункт 57).
27. Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Kreuz v. Poland" (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
28. Для усунення недоліків касаційної скарги у цій частині Скаржник повинен подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 96 182,74 грн.
29. Судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код банку отримувача (МФО): 899998
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
30. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги також розміщені на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Щодо підстав касаційного оскарження
31. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
32. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
33. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
34. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
35. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
36. Суд також звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення судами норм процесуального права, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
37. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
38. У касаційній скарзі Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, проте всупереч вимог процесуального закону Скаржник не вказує норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваній постанові; не наводить висновку щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та висновку щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номера справи; а також не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
39. В обґрунтування наведеної у тексті касаційної скарги підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник також не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
40. Таким чином, якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити (1) норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац, пункт, підпункт тощо), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, (2) обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, з конкретизацією змісту правовідносин, (3) який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, (4) обґрунтувати, в чому полягає незгода із ним, а також (5) необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми права та яким, на думку Скаржника, має бути цей висновок.
41. Подібний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №904/3807/19.
42. Також Скаржник вказує на неналежне дослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин, що мають суттєве значення, та наявних в матеріалах справи доказів. Доводи Скаржника зводяться до того, що апеляційний суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та безпідставно врахував доводи Відповідача про втрату первинних документів й неможливість їх надати суду. Крім того, на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, у порушення вимог процесуального закону встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів та врахував вчинення Відповідачем певних юридично значимих дій, як таких, що можуть свідчити про фактичне набуття ним правомочностей власника, а саме: сформував податковий кредит на підставі зареєстрованих Відповідачем податкових накладних від 26.08.2021 №269 (аванс) та від 21.02.2022 №158 (повна оплата та передача); видав наказ від 22.02.2022 №2, яким директору було доручено подати документи на реєстрацію ТЗ та отримати свідоцтво і номерні знаки; звернувся до Херсонського військкомату з листом щодо взяття авто на військовий облік; сплатив пенсійний збір; отримав довідку про взяття авто на військовий облік (від 23.02.2022 №5149); сплатив рахунки ТСЦ №159 за номерні знаки та реєстрацію (631,46 грн) і ТСЦ №160 за спецномери з комбінацією починаючи з двох нулів (9 600 грн); подав заяву від 23.02.2022 №483777717 на первинну реєстрацію автомобіля.
43. Разом з тим, Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав недослідження доказів у справі або встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
44. Проте Скаржник здійснює виклад обставин справи з посиланням на окремі докази та наведенням їх власної оцінки, висловлює незгоду із судовими рішеннями та узагальнено зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
45. Вказане не є належним обґрунтуванням визначених Скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
46. Крім того, Скаржнику необхідно навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження додаткового судового рішення, передбачені відповідним(и) пунктом(ами) частини другої статті 287 ГПК України.
47. Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
48. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не виклав у тексті касаційної скарги, та переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
49. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
50. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
51. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Позивача подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.
52. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник повинен:
- надати до Суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги;
- належним чином обґрунтувати зазначені ним підстави касаційного оскарження основного судового рішення, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та, за наявності, навести та належним чином обґрунтувати інші підстави касаційного оскарження основного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 287 з посиланням на відповідні пункти частини третьої статті 310 ГПК України);
- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження додаткового судового рішення, передбачені відповідним(и) пунктом(ами) частини другої статті 287 ГПК України.
53. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
54. Скаржник також просить зупинити дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №916/3473/24.
55. Водночас вказане клопотання буде розглянуте Верховним Судом за умови відкриття касаційного провадження у справі після усунення Скаржником недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-21" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №916/3473/24 залишити без руху.
2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь-21" усунути виявлені недоліки у такий спосіб:
- подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 96 182,74 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;
- належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження основного судового рішення, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та, за наявності, навести та належним чином обґрунтувати інші підстави касаційного оскарження основного судового рішення, передбачені, зокрема, пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на відповідні пункти частини третьої статті 310 ГПК України;
- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження додаткового судового рішення, передбачені відповідним(и) пунктом(ами) частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог Суду касаційна скарга у справі №916/3473/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська