вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/548/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Студениківської сільської ради, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Студеники
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальної установи «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Студеники
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - В.Кобилянський
від третьої особи 1 - А.Олійник
від третьої особи 2 - Г.Сич
від прокуратури - Ю.Набок
вільний слухач - А.Шпанюк
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації №12/2-106вих-25 від 03.02.2025 року (вх. №234/25 від 10.02.2025) (далі - позивач) до Студениківської сільської ради (далі - відповідач) про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/548/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.03.2025 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 18.03.2025 року (вх. №2558/25 від 18.03.2025) про залучення третьої особи на стороні відповідача; клопотання б/н від 18.03.2025 року (вх. №3645/25 від 18.03.2025) про залишення позовної заяви без руху та відзив на позовну заяву б/н від 18.03.2025 року (вх. №3648/25 від 18.03.2025), в якому відповідач проти позову заперечує.
До суду від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 21.03.2025 року (вх. №3886/25 від 24.03.2025).
Підготовче засідання, призначене на 25.03.2025 року, не відбулося.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено підготовче засідання у справі №911/548/25 на 27.05.2025 року.
До суду від прокуратури надійшов лист №12/2-507вих-25 від 26.05.2025 року (вх. №3525/25 від 27.05.2025), в якому прокуратура заперечує проти залишення позову без руху.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, у судове засідання 27.05.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 27.05.2025 року представник відповідача просив суд клопотання про залишення позовної заяви без руху залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року клопотання відповідача б/н від 18.03.2025 року (вх. №2558/25 від 18.03.2025) про залучення до участі у справі третьої особи - Комунальної установи «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський» задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальну установу «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський» (08421, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Студеники, вул. Переяславська, 19, ідентифікаційний код 45345068). Продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/548/25 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24.06.2025 року.
До суду від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 05.06.2025 року (вх. №7844/25 від 06.06.2025) на виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 27.05.2025 року.
До суду від Комунальної установи «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський» через систему «Електронний суд» надійшли пояснення б/н від 19.06.2025 року (вх. №8483/25 від 19.06.2025), в яких третя особа просить у позові відмовити. Ухвалою суду від 24.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі №911/548/25 та призначено розгляд справи по суті на 15.07.2025 року.
До суду від третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» через систему «Електронний суд» надійшли пояснення б/н від 11.07.2025 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - листа Головного управління статистики у Київській області №02.2-09/1035-25 від 19.06.2025.
В обґрунтування поданого клопотання відповідача зазначає, що прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, посилається на розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 року №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства». Зі слів відповідача, прокурор тлумачить згадане у розпорядженні Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 року №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» припинення діяльності колективних сільськогосподарських підприємств, як припинення юридичної особи даних підприємств. В той же час, відповідач у своєму відзиві звертав увагу на те, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування колективному сільськогосподарському підприємству «Нива» і, що у матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою, які прямо передбачені ЗК України. У зв'язку з відсутністю в ЄДР відомостей про КСП «Нива» (через те, що воно реєструвалося до створення ЄДР) представником відповідача було направлено запит на отримання відомостей з ЄДРПОУ. Так, згідно листа Головного управління статистики у Київській області від №02.2-09/1035-25 від 19.06.2025 КСП «Нива» не ліквідовувалося, а було перереєстроване в сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива». Останнє було ліквідовано 26.09.2023, тобто, після набрання чинності нормами пункту 24 Перехідних положень ЗК України. Вказана довідка, на думку відповідача, підтверджує відсутність у Переяслав-Хмельницької РДА Київської області законних підстав для передачі спірної земельної ділянки правонаступнику третьої особи на стороні позивача та законність переходу спірних земельних ділянок в комунальну власність Студениківської територіальної громади. Зазначений доказ не міг бути поданий раніше, оскільки, отриманий представником відповідача після минулого судового засідання у справі, тому, позивач просить долучити вказані документи до матеріалів справи.
Розглянувши у судовому засіданні 15.07.2025 року клопотання відповідача від 14.07.2025 року про долучення доказу у справі №911/548/25, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ГПК України).
Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач зазначає, що у своєму відзиві звертав увагу на те, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування колективному сільськогосподарському підприємству «Нива» і що у матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою, які прямо передбачені ЗК України. Водночас, доказ - лист Головного управління статистики у Київській області від №02.2-09/1035-25 від 19.06.2025 не міг бути поданий раніше, оскільки, отриманий представником відповідача після судового засідання від 24.06.2025.
Суд зазначає відповідачу, що він зобов'язаний додати до відзиву всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Якщо якісь докази відповідач не може надати разом з відзивом, він має про це зазначити у відзиві.
Разом з цим, відповідачем при поданні до суду відзиву не було зазначено про докази, які не можуть бути подані разом з відзивом, тобто, станом на момент подання відзиву відповідач вважав, що всі необхідні докази подані.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано причин неподання цих доказів раніше.
Крім того, статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, відповідачем при зверненні до суду з клопотанням від 14.07.2025 року про долучення доказів у справі №911/548/24 не подано заяви про поновлення пропущеного строку для подання таких доказів.
Згідно п. 6 ч.2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У відповідності до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано причин неподання цих доказів раніше, тому, суд не приймає такі докази під час розгляду справи №911/548/25.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 15.07.2025 року не з'явився.
Прокурор та третя особа 1 у судовому засіданні 15.07.2025 року позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи 2 у судовому засіданні 15.07.2025 року проти позову заперечили та просили суд в позові відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 15.07.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як зазначено прокурором, на підставі рішення Студениківської сільської ради від 22.02.2022 №1015-XX-VIII «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення» ТОВ «РЕГІОНЗЕМСЕРВІС» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (далі - Технічна документація).
На підставі вказаної Технічної документації сформовано земельні ділянки загальною площею 251,9011 га за межами населених пунктів з кадастровими номерами: 3223383700:03:006:0152 площею 53,6470 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), 3223383700:03:006:0153 площею 37,6285 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), 3223383700:03:006:0154 площею 17,9029 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), 3223383700:03:001:0308 площею 142,7227 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), що розташовані на території Студениківської сільської ради.
Технічна документація розроблена на підставі державних актів на право постійного користування землею серії: 1-КB №000759 від 15.01.1996, 1-KB №000758 від 15.01.1996, виданих КСПТ «Нива» щодо земель загальною площею 820,7 га в межах Жовтневської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.
У подальшому, рішеннями Студениківської сільської ради затверджено матеріали технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності із цільовим призначенням - для іншого лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.02) окремо щодо кожної із зазначених вище земельних ділянок на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, а саме: рішенням від 09.02.2023 №1405-XXXI-VIII щодо земельної ділянки площею 53,6470 га з кадастровим номером 3223383700:03:006:0152; рішенням від 09.02.2023 №1420-ХХХI-VIII щодо земельної ділянки площею 37,6285 га з кадастровим номером 3223383700:03:006:0153; рішенням від 28.02.2023 №1447-ХХXII-VIII щодо земельної ділянки площею 17,9029 га з кадастровим номером 3223383700:03:006:0154; рішенням від 09.02.2023 №1404-ХХXI-VIII щодо земельної ділянки площею 142,7227 га з кадастровим номером 3223383700:03:001:0308.
Вказаними рішеннями передбачено реєстрацію права комунальної власності Студениківської сільської ради на вищевказані земельні ділянки.
Так, за Студениківською сільською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308.
Слідчими Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, за процесуального керівництва Бориспільської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112100000116 від 04.07.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України. В рамках вказаного провадження встановлено наступне.
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав - Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (далі - Розпорядження №443), у зв?язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів передано у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства загальною площею 3752,5 га, у тому числі, по Студениківському лісництву на території: Помоклівської сільської Ради - 455,6 га; Козлівської сільської Ради - 204,5 га; Жовтневської сільської Ради - 572,0 га; Соснівської сільської Ради - 62,6 га; Великокаратульської сільської Ради - 747,8 га; Сомководолинської сільської Ради - 81,4 га; Строківської сільської Ради - 559,2 га; Вовчківської сільської Ради - 168,4 га; Пристрімської сільської Ради - 47,8 га; Гайшинської сільської ради - 36,8 га; Гланишівської сільської ради - 70,1 га; Денисівської сільської Ради - 57 га (пункт 1.1 Розпорядження №443).
Згідно п. 2 Розпорядження №443, управлінню сільського господарства і продовольства райдержадміністрації доручено організувати роботу з передачі та уточненню розмірів земель лісового фонду, які знаходяться у користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до п. 3 Розпорядження №443, районному відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-кадастрової документації.
Згідно п. 4 Розпорядження №443, зобов?язано Переяслав - Хмельницький держлісгосп виготовити проекти відведення земельних ділянок для передачі їх у постійне користування для ведення лісового господарства.
Пунктом 5 Розпорядження №443 вирішено направити Розпорядження для виконання Районному відділу земельних ресурсів, Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу.
На підставі Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав - Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства», складено Акти прийняття лісового фонду від сільських рад, зазначених у цьому Розпорядженні, у тому числі: акт від 24.12.2003 - Денисівська сільська рада площею 68 га; акт від 12.11.2003 - Строківська сільська рада площею 577 га; акт від 20.11.2003 - Сомководолинська сільська рада площею 93 га; акт від 20.11.2003 - Соснівська сільська рада площею 77 га; акт від 20.11.2003 - Жовтневська сільська рада площею 483 га; акт від 20.11.2003 Козлівська сільська рада плошею 265 га; акт від 11.11.2003 - Помоклівська сільська рада площею 511 га.
У подальшому, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 №443 неодноразово змінювалось, скасовувалось та поновлювалось, у тому числі, на підставі документів прокурорського реагування та судового рішення.
Прокурором встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав - Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» внесено зміни та викладено його в новій редакції, згідно якої, резолютивна частина розпорядження від 15.07.2003 №443 викладена в наступних пунктах: « 1. Дати Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помоклівської, Козлівської, Жовтневої, Великокаратульської, Сомководолинської, Строківської, Вовчківської, Пристрімської, Гайшинської, Гланишівської, Денисівської, Стовпязької, Дівичківської, Ковалинської, Демянецької сільських рад Переяслав-Хмельницького району. 2. Роботи зі складання документації із землеустрою виконати у строк до шести місяців. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступників голови адміністрації згідно з розподілом обов?язків.»
У подальшому, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14.08.2014 №323 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443, вже у новій редакції 2012 року, внесено зміни шляхом виключення з пункту 1 вказаного розпорядження Строківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та шляхом заміни у пункті 1 розпорядження цифри з « 3360,0l» на « 2800,9».
Крім того, прокурором встановлено, що станом на 2003 та 2014 роки виготовлено матеріали лісовпорядкування, які використовувалися ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» та його правонаступниками - ДП «Бориспільське лісове господарство» та ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство».
Так, у ДП «Ліси України» зберігаються планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» Студениківського лісництва.
Також, відповідно до протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісогосподарських підприємств Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014, у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» перебувало в користуванні 16,2 тис. га земель.
У протоколі другої лісовпорядної наради від 29.05.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДІ «Переяслав-Хмельницький лісгосп» Київської області зазначено, що управлінням Держземагентства в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області не внесено зміни в форму 6-ЗЕМ на виконання розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443.
Матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» затверджено наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 №92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 №5/4.1-15/8289-19.
При цьому, виробничим об?єднанням «Укрдержліспроект» виконано роботи із співставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 на матеріали лісовпорядкування Студениківського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» (наразі - ДП «Ліси України»).
За результатами виконаних робіт встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 накладаються на частини кварталів №№88, 90, 116 та квартали №№12, 17 Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп»). Вивченням графічного зображення накладення встановлено, що спірні земельні ділянки майже повністю збігаються з існуючими межами земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
Прокурором встановлено, що ДП «Ліси України», відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, є належним постійним користувачем земельних ділянок, яким на підставі розробленої технічної документації присвоєно кадастрові номери 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308, оскільки, матеріали лісовпорядкування, розроблені та затверджені в установленому законом порядку, не скасовувалися.
Крім того, не є скасованим розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 у редакції 2012 та 2014 років про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення.
3 огляду на викладене, прокурор зазначає, що рішення Студениківської сільської ради від 22.02.2022 №1015-XX-VIII, від 09.02.2023 №1405-XXXI-VIII, від 09.02.2023 №1420-XXXI-VIII, від 28.02.2023 №1447-ХХХII-VIII, від 09.02.2023 №1404-XXXI-VIII та реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 суперечать вимогам земельного та лісового законодавства, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Відповідачем до суду подано відзив, в якому останній проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля с основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.
Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення), до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі, лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та не лісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно ст.ст. 45, 47, 58, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд У країни.
Лісовпорядкування є обов?язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об?єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим , територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов?язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (відповідно до редакції Кодексу згідно із Законом України від 08.02.2006 №3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набрав чинності 29.03.2006), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
У подальшому до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вносились зміни.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Лісового кодексу України в редакції Закону України №340-IХ від 05.12.2019, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Законом України №1423-IХ від 28.04.2021 у пункті 5 слова «що до набрання чинності цим Кодексом» замінено словами «які до набрання чинності Земельним кодексом України».
На теперішній час пункт 5 розділу VIII викладено в редакції Закону України №2321-1X від 20.06.2022, відповідно до якої, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Як зазначено прокурором, у розпорядженні органу досудового розслідування є в наявності планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп», зокрема, планшети лісовпорядкування 2003 року Студениківського лісництва, у тому числі кварталів 12, 17, 88, 90, 116.
Таким чином, з моменту набрання чинності п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України 29.03.2006 права користування землями лісогосподарського призначення у ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Правова позиція щодо того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №6-196цс15, від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 21.01.2015 у справі №6-224цс14, у постановах Верховного від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.
Згідно ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (у редакції 2004 року), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.
Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» втратив чинність 01.01.2013 у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень якого, у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів.
Водночас, орган місцевого самоврядування під час прийняття незаконного рішення керувався положеннями розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (набрав чинності 01.01.2019), землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Водночас, як до 01.01.2019 та на момент виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, так і на момент прийняття рішення про реєстрацію комунальної форми власності на спірні землі, такі земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебували за межами населеного пункту, знаходилися у постійному користуванні «Переяслав-Хмельницький лісгосп» (ДП «Ліси України»).
Матеріалами технічної інвентаризації підтверджується та документально не заперечується відповідачем факт знаходження спірних земельних ділянок саме за межами населеного пункту та їх приналежність до земель лісогосподарського призначення.
При цьому судом встановлено, що станом на 2003 рік розпорядження ПереяславХмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 стосувалося передачі земель лісового фонду у постійне користування Переяслав - Хмельницькому держлісгоспу. На підставі вказаного розпорядження в установленому законодавством порядку розроблено матеріали лісовпорядкування, які, з огляду на вищевказані норми Лісового кодексу України свідчать про те, що спірні земельні ділянки вже на той час відносилися до земель лісогосподарського призначення та знаходилися у фактичному користуванні постійного лісокористувача.
А тому, посилання відповідача щодо відсутності даних про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення є необґрунтованими.
Так, на підставі рішення Студениківської сільської ради від 22.02.2022 № 1015-ХХVIII «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення» ТОВ «РЕГІОНЗЕМСЕРВІС» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області. На підставі вказаної Технічної документації сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308, площею 251,9011 га із цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), що розташовані на території Студениківської сільської ради.
У відповідності до ст. ст. 6, 10 Закону України «Про розмежування земель державної комунальної власності» від 05.02.2004 №1457-IV (в редакції 05.02.2004), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.
Підставою для проведення робіт, пов?язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації.
Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.
При розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі лісового фонду за межами населених пунктів і земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об?єкти незавершеного будівництва та законсервовані об?єкти.
Отже, з 2004 по 2013 рік в силу положень вказаних норм законодавства спірні землі перебували у власності держави.
У подальшому, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, (набрав чинності 01.01.2013), визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 №1457-IV.
При цьому, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов?язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IХ, (набрав чинності 27.05.2021), розділ Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно з яким, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) під будівлями, спорудами, іншими об?єктами нерухомого майна державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Як встановлено судом вище, з 2003 року постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України», використовується територія спірної земельної ділянки на підставі матеріалів лісовпорядкування.
Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 у редакції 2012 та 2014 років є чинним та є рішенням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення, яке, як зазначено прокурором, на даний час не реалізоване.
Стосовно тверджень відповідача про незаконність розпорядження ПереяславХмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 №443 суд зазначає, що станом на момент розробки матеріалів лісовпорядкування 2003 року вказане розпорядження було чинним, до нього не було внесено будь-яких змін чи доповнень.
Так, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 неодноразово змінювалось, скасовувалось та поновлювалось, у тому числі, на підставі документів прокурорського реагування та судового рішення, починаючи з 2006 року - у 2006, 2010, 2012, 2014 роках.
Проте, станом на момент розробки матеріалів лісовпорядкування 2003 року, вказане розпорядження було чинним в частині передачі земель лісогосподарського призначення ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп».
Також до позовної заяви додано копії з проекту організації розвитку лісового господарства 2004 року, протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 щодо лісовпорядкування 2003 року, які підтверджують, що з 2003 року у постійного лісокористувача (на даний час ДП «Ліси України») були в наявності правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.
Твердження відповідача щодо неможливості встановити відношення спірної земельної ділянки до розпорядження від 15.07.2003 № 443, а також, зауваження відповідача до акту прийняття земель лісового фонду є необґрунтованими та спростовуються самим фактом розробки технічної документації на підставі державних актів на право постійного користування землею серії: І-КВ №000759 від 15.01.1996, І-КВ №000758 від 15.01.1996, виданих КСПТ «Нива» щодо земель загальною площею 820,7 га в межах Жовтневської сільської Ради Переяслав-Хмельницького району.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що відповідно до п. п. е) п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, спірні земельні ділянки не перейшли у комунальну власність.
Згідно ст. 117 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування про реєстрацію спірної земельної ділянки), передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об??єктів у комунальну власність.
Враховуючи наведені норми чинного і такого, що втратило чинність законодавства, спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення за межами населеного пункту весь час перебували у державній власності та не могли перейти до комунальної форми власності за відсутності прийнятих рішень уповноважених органів виконавчої влади.
Згідно ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, та крім випадків, якщо зазначені проекти землеустрою розроблені у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується: щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - із землекористувачами (якщо технічна документація розроблена на замовлення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою).
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель не погоджена Київською обласною державною адміністрацією та ДП «Ліси України».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов?язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Згідно ст. ст. 35, 46, 46-1, 47, 50, 57 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об?єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, формування земельних ділянок, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та вправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів розробляються з метою визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об?єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 57 Закону України «Про землеустрій».
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, що посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини.
Прокурором зазначено, що в ході інвентаризації спірних земель лісогосподарського призначення підтверджено розташування земель поза межами населеного пункту та їх віднесення до земель лісогосподарського призначення. Однак, в ході інвентаризації протиправно надано таким землям статус земель комунальної форми власності.
В силу положень ст. 50 Закону України «Про землеустрій», відведення ділянок здійснюється відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
При цьому, у відповідності до ст.ст. 25, 46, 46-1, 50 Закону України «Про землеустрій», межі земель лісогосподарського призначення встановлюються на підставі проектів щодо організації і встановлення меж територій земель лісогосподарського призначення.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. ст. 25, 46, 46-1, 50, 56, 57 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 149, 122, 116 (ч. 5) Земельного кодексу України, оскільки, земельні ділянки сформовано, зареєстровано на підставі технічної документації, а не відповідного проекту із землеустрою, без врахування інтересів власника земельних ділянок - держави в особі Київської обласної державної адміністрації та землекористувача - ДП «Ліси України». При цьому, рішенням органу місцевого самоврядування фактично здійснено вилучення земель як неповноваженим органом з постійного користування ДП «Ліси України», без згоди землекористувача.
Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 №848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету.
Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об?єднання (ВО «Укрдержліспроект») засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які мають лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Згідно п. 1.7.1 Інструкції по проведенню лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з лісового господарства від 12.09.1985 №4, повторність лісовпорядкування приймається, як правило, раз в 10 років. Аналогічні положення містяться в Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112.
Отже, інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на межі 12, 17, 88, 90, 116 кварталів Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб?єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі №681/804/20, від 01.11.2023 у справі №676/5079/21, інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, з яких суд встановлює приналежність земель до земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України».
Щодо правонаступництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп», судом встановлено наступне.
На підставі пункту 7 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 №679 «Про припинення державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 08.02.2022 №271 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» є правонаступником прав та обов?язків державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» та наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
Згідно п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №942 «Про припинення державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» та затвердження складу комісії», відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 №128 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов?язків державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», в тому числі права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення та затверджених у встановленому порядку матеріалів лісовпорядкування.
Відповідно до передавального акту від 06.01.2023, який затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 №128, землі лісогосподарського призначення загальною площею 35388,5 га передані від державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» у постійне користування ДП «Ліси України».
Відповідно до ст. 48 Лісового кодексу України, матеріали лісовпорядкування затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового господарства та мисливського господарства від 26.07.2019 №92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 №5/4.1-15/8289-19.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», ДП «Ліси України» є правонаступником затверджених матеріалів лісовпорядкування ДП «Бориспільське лісове господарство» та ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», які передано до ДП «Бориспільське лісове господарство» відповідно до передавального акту, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.02.2022 №271.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на відсутність доказів права постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» є необгрунтованими.
Щодо тверджень відповідача, що КСП не ліквідовувалося, а було перереєстроване в сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива» і було ліквідовано 26.09.2023, тобто, після набрання чинності нормами пункту 24 Перехідних положень ЗК України, суд зазначає наступне.
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав - Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» (зі змінами), землі лісового фонду передано у зв'язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день прийняття розпорядження №443), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Предметом спору у даній справі є витребування з незаконного володіння Студениківської сільської ради земель лісогосподарського призначення. Як встановлено судом вище, земельні ділянки, які є предметом даного спору, були незаконним шляхом вилучені з державної власності в комунальну та з постійного користування ДП «Ліси України», без попереднього погодження з останнім.
Спірні земельні ділянки в 2003 році передані в постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп», що підтверджується актами передачі вказаних земель розпорядниками таких земель - сільськими радами.
Такі земельні ділянки передавалися не згідно передавального акту від колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, які припинялись, натомість вони були передані на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 № 443
Розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 № 443 слугувало підставою для передачі таких земель в постійне користування - ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» та, одночасно, підставою припинення права постійного користування колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, щодо яких, на той момент, прийнято рішення про їх припинення, про що зазначено в самому розпорядженні Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 № 443.
Отже, фактичне припинення чи продовження діяльності колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів після 2003 року не може впливати на позбавлення права постійного користування ДП «Ліси України».
Натомість, вилучення вказаних земель Студениківською сільською радою в 2022 із державної власності в комунальну та з постійного користування ДП «Ліси України» є незаконним.
Матеріалами справи підтверджується, що землі лісогосподарського призначення в кв.кв. 12, 17, 88, 90, 116 Студениківського лісництва, на які накладаються земельні ділянки, які є предметом позову відображені в матеріалах лісовпорядкування 2003 та 2014 років, що свідчить про те, що зазначені землі були вилучені в комунальну власність незаконним шляхом, без погодження такого вилучення з постійним лісокористувачем.
Крім того, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023112100000116 від 04.07.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України проведено судову експертизу з питань землеустрою.
Відповідно до висновку експерта №3692 від 09.07.2024, складеного за результатами проведеної судової експертизи з питань землеустрою, виготовлення і затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, кадастрові номери земельних ділянок: 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
Згідно висновку експерта, вказана Технічна документація містить суперечливі відомості щодо розпорядження землями згідно норм пункту 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України та п. 24 Перехідних положень і статті 122 Земельного кодексу України щодо підстав розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області та її затвердження, що свідчить про до порушення принципів достовірності та повноти відомостей про земельні ділянки, встановлених статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», про відомості, які вносяться до Державного земельного кадастру на підставі п. 2 статей 15, 30 Закону України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме, виду права та форми власності, компетенції і підстави органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісового призначення на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, результатом якого (чого) є не вірна реєстрація речового права земельних ділянок з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 відповідно до статей 125 - 126 Земельного кодексу України.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою (повноваження районних державних адміністрацій), четвертою (повноваження органів Держгеокадастру) і восьмою вищезазначеної статті (повноваження Кабінету Міністрів України), у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 149 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Отже, в силу положень ст. 122 Земельного кодексу України, належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення, яка перебуває в постійному користуванні ДП Ліси України» є Київська обласна державна адміністрація.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними службових осіб.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 зазначено, що віндикаційний позов в порядку ст. 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності у спорі про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Велика Палата Верховного Суду підтвердила власний правовий висновок щодо способу захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, визначивши, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.
Згідно правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Пред'явлення власником нерухомого майна вимог про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
Таким чином, судом встановлено, що рішення Студениківської сільської ради від 09.02.2023 №1405-XXXI-VIII, від 09.02.2023 №1420-XXXI-VIII, від 28.02.2023 №1447-XXXII-VIII, від 09.02.2023 №1404-XXXI-VIII про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223383700:03:006:0152, 3223383700:03:006:0153, 3223383700:03:006:0154, 3223383700:03:001:0308 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 25, 46, 46-1, 50, 56, 57 Закону України «Про землеустрій», п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст. ст. 149, 122, ч. 5 ст. 116 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
З урахуванням того, що суд встановив незаконне без правових підстав заволодіння відповідачем спірними земельними ділянками лісового фонду та здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем на такі земельні ділянки, обраний прокурором спосіб захисту у формі заявлення віндикаційного позову про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації є обґрунтованим, належним та ефективним.
Приймаючи до уваги встановлене судом вище, а також те, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, суд дійшов висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
Досліджуючи підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Прокурором зазначено, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення розташовані у межах Студениківської об'єднаної територіальної громади Бориспільського району за межами населених пунктів, належать до земель державної власності та накладаються на землі ДСГП «Ліси України», а саме, Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (попередньо «Переяслав-Хмельницький лісгосп»), на підставі планово-картографічних матеріалів лісоупорядкування наданих ВО «Укрдержліспроект».
Згідно позову, прокурором від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію, як власника щодо спірних земель у порядку ст. 122 Земельного кодексу України та як орган виконавчої влади, уповноважений державною на розпорядження землями державної форми власності за межами населеного пункту.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, правомочності щодо розпорядження землями державної форми власності за межами населеного пункту належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська обласна державна адміністрація.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Відповідно до п. 37 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Київською обласною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист №12/24479вих-24 від 09.12.2024, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності оформлення права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Студениківською сільською радою та наголошено про необхідність вжиття Київською обласною державною адміністрацією заходів реагування до усунення цих порушень і повернення земель у власність держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Київською обласною прокуратурою.
Однак, Київська обласна державна адміністрація листом №57602 від 12.12.2024 повідомила про те, що останньою не вживалися заходи реагування та, зі змісту листа, вживатися не будуть.
Прокурором зазначено, що Київською обласною державною адміністрацією у розумний строк у судовому порядку не вжито заходів щодо захисту порушених інтересів держави.
Матеріали справи містять лист Київської обласної прокуратури №12/2-110вих-24 від 03.02.2025, у якому прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Київську обласну державну адміністрацію про підготовку позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради за участю третьої особи - ДП «Ліси України» про витребування земельних ділянок.
Водночас, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальиіого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва (постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16).
Отже, прокурором вірно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, та документально підтверджено його бездіяльність, а також дотримано порядок попереднього повідомлення такого органу, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи викладене, прокурором належним чином обґрунтовано звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Решта доводів учасників справи, а також, подані докази, уважно досліджені та розглянуті судом, однак, вони не спростовують вказаних висновків суду.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальної установи «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.
2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) з незаконного володіння Студениківської сільської ради (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Переяславська, буд. 19, код ЄДРПОУ 04358916) земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223383700:03:006:0152 площею 53,6470 га з цільовим призначенням «для лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту); 3223383700:03:006:0153 площею 37,6285 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту); 3223383700:03:006:0154 площею 17,9029 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту); 3223383700:03:001:0308 площею 142,7227 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту).
3. Стягнути з Студениківської сільської ради (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Переяславська, буд. 19, код ЄДРПОУ 04358916) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 33625 (тридцять три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 57 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата виготовлення повного рішення 24.07.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць