вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/675/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 54, офіс 3)
про стягнення 239028,73 грн. за договором про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р., у тому числі - 106823,20 грн. заборгованості за недопоставлене паливо та бензин, 107606,67 грн. пені за несвоєчасну поставку товару, 24598,86 грн. безпідставно включеного ПДВ,
без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (далі - позивач, КО «Муніципальна охорона») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (далі - відповідач, ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ») про стягнення 239028,73 грн. за договором про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р., у тому числі - 106823,20 грн. заборгованості за недопоставлене паливо та бензин, 107606,67 грн. пені за несвоєчасну поставку товару, 24598,86 грн. безпідставно включеного ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Північним офісом Держаудитслужби було встановлено, що відповідач через виникнення форс-мажорних обставин здійснив заміну бланків-дозволів на відпуск нафтопродуктів на їх аналоги за договором про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р., проте, в меншій кількості та за більшою ціною, ніж передбачено договором, відтак неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість та вказане стало підставою для нарахування пені. А також позивач зазначив, що всупереч п. 83 підрозділу 2 XX Податкового кодексу України відповідач безпідставно включив до вартості пального суму ПДВ в розмірі 20% (24598,86 грн.), замість 7%, чим завищив вартість поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання обґрунтованих розрахунків складових суми заявленого до стягнення ПДВ 24598,86 грн., а саме - 37844,40 грн. та 13245,54 грн., а також надання детального розрахунку вартості недопоставленого бензину на суму 106823,20 грн., заявленої до стягнення.
17.03.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 079/110-353 від 10.03.2025 р. (вх. № 2011/25 від 17.03.2025 р.) про усунення недоліків.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» до ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» позовною заявою про стягнення 239028,73 грн. за договором про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р., у тому числі - 106823,20 грн. заборгованості за недопоставлене паливо та бензин, 107606,67 грн. пені за несвоєчасну поставку товару, 24598,86 грн. безпідставно включеного ПДВ, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 р. було відкрито провадження у справі № 911/675/25 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 31.03.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
16.04.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 16.04.2025 р. (вх. № 5185/25 від 16.04.2025 р.), в якому останній просить у позові відмовити, адже станом на дату проведення аудиторської перевірки та складення акту перевірки закупівель укладений між сторонами договір був виконаний в повному обсязі, позивач не мав претензій до відповідача, ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» належним чином у визначені договором терміни та в повному обсязі виконало вимоги щодо поставки товару, а саме - бензину А-95 у кількості 54000 л на загальну суму 1449360,00 грн., що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р. Також, відповідач зазначив, що під час визначення порядку оподаткування операцій з постачання товарів слід керуватись нормами Податкового кодексу України, що діють на дату визначення таких податкових зобов'язань з ПДВ, відтак положення щодо оподаткування операцій з постачання та ввезення на митну територію України паливно-мастильних матеріалів, що класифікують за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, у розмірі 7% ПДВ до даних правовідносин не застосовуються.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
05.05.2021 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (покупець) та ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (постачальник) укладено договір № 11 про закупівлю товару, згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2021 році поставити покупцю товар ДК 021:2015 код 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин), ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-18-009166-а по смарт-карткам або талонам (далі - «товар»), в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 1.2 договору обсяг закупівлі товару, що постачається відповідно до цього договору, може бути зменшений покупцем залежно від реального фінансування видатків.
Згідно з п. 1.3 договору під терміном смарт-карта або талон розуміється «Універсальний бланк-дозвіл на відпуск нафтопродуктів»: талоном є документ встановленого постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС, надає право покупцю або уповноваженому користувачу у будь-який час отримати товар на АЗС, не є платіжним документом, що підтверджує оплату товару, має певний ступінь захисту та є власністю постачальника, передається покупцю у тимчасове користування відповідно до умов договору; смарт-карта - емітований постачальником та захищений від підробки документ внутрішнього (постачальник-покупець) обігу у вигляді пластикової картки з вмонтованою мікросхемою, яка зберігає інформацію щодо асортименту, виду, типу та кількості передплачених та/або отриманих покупцем товарів в грошових та/або натуральних показниках, та одночасно документ, який підтверджує право покупця на нафтопродукти і надає можливість її власнику/пред'явнику отримувати від постачальника нафтопродукти за умови її (смарт-карти) пред'явлення в мережі АЗС/АЗК постачальника з урахуванням замовленої покупцем схеми лімітів постачання товарів. Смарт-карті присвоюється ідентифікаційний номер і код доступу. Смарт-карта не є засобом розрахунку та являє собою товаророзпорядче доручення покупця про відвантаження товару уповноваженими особами постачальника її пред'явнику.
Пунктом 1.4 договору сторонами погоджено, що дія «універсального бланку-дозволу» на відпуск нафтопродуктів» встановлюється на строк не менше 1 (одного) року, обчислення якого розпочинається з дати отримання покупцем смарт-карток або талонів, зазначених у видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 1449360, 00 грн., у тому числі ПДВ 241560,00 грн., та відповідає вартості товару, яка зазначена в специфікації до договору (додаток №1 до договору).
Ціна (з ПДВ) за один літр товару складає 26,84 грн. (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.7 договору покупець оплачує постачальнику товар за фактом поставки протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару та видаткової накладної щодо кожної відповідної партії товару, на підставі виставленого постачальником рахунку, але не раніше дня реєстрації постачальником оформленої належним чином податкової накладної.
У пункті 3.8 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних у порядку та в строки, визначені ст. 201 Податкового Кодексу України.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар відповідно до заявок покупця протягом 1 доби з дати надходження заявки від покупця на поставку всього товару або його частини (партії) у повному обсязі відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) до даного договору не пізніше 17.12.2021 р.
Сторони визначили, що поставка товару відбувається за наступною адресою: 03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 38а.
Згідно з п. 4.3 договору постачальник зобов'язується забезпечувати заправку автомобілів покупця через сітку АЗС, на яких буде здійснюватись відпуск товару, але не менше однієї заправної станції в кожному адміністративному районі міста Києва. Відпуск товару з АЗС здійснюється за «універсальними бланками-дозволами» на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997. Постачальник відпускає товар за пред'явленими «Універсальними бланками-дозволами», відповідно до кількості зазначених у них літрів та виду товару.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні «універсального бланку-дозволу», який є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного в «універсальному бланку-дозволі» об'єму і марки товару передбаченого талоном, та виду, типу і кількості товару - передбаченого смарт-карткою, після чого всі обов'язки сторін вважаються виконаними, а товар вважається переданим постачальником - з моменту фактичної заправки автомобіля покупця певного кількістю/об'ємом товару, який зазначений в «універсальному бланку-дозволі».
Постачальник відпускає товар на всю кількість пред'явлених «універсальних бланків-дозволів» (п. 4.5 договору).
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент фактичного отримання товару з АЗС, зазначених у переліку, який є додатком № 2 до даного договору (п. 4.6 договору).
Відповідно до п. 4.7 договору, по закінченню терміну, який зазначений у п. 1.4 цього договору, зобов'язання постачальника по відпуску товару припиняються. При цьому постачальник за вимогою покупця зобов'язаний повернути покупцеві вартість товару, не отриманого покупцем у зв'язку із закінченням терміну дії «універсального бланку-дозволу» (далі - розрахунок). У разі непред'явлення покупцем зазначеної вище вимоги, нереалізовані «універсальні бланки-дозволи», строк дії яких закінчився, замінюються на нові з урахуванням кількості та виду товару попередніх «універсальних бланків-дозволів».
Згідно із п. 4.8 договору розрахунок з покупцем здійснюється, виходячи з вартості товару на момент його купівлі. При цьому розрахунок з покупцем здійснюється виключно після проведення постачальником перевірки наданих «універсальних бланків-дозволів» на предмет їх відповідності затвердженим зразкам, здійсненого по них відпуску товару, їх погашення, але не пізніше 7 робочих днів з моменту надання покупцем «універсальних бланків-дозволів» постачальнику.
Постачальник, зокрема, зобов'язаний забезпечити наявність та передати визначену кількість пального за першою вимогою покупця по факту пред'явлення ним «універсального бланку-дозволу» на певній АЗС. Відпускати товар на всю вказану у пред'явлених «універсальних бланках-дозволах» кількість (пп. 6.3.4, 6.3.5 договору).
У пункті 6.3 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного відвантаження товару покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості недопоставленого товару.
Пеня нараховується та стягується за весь термін прострочення оплати за товар. У випадку недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі така сума погашає вимоги в першу чергу щодо основної суми боргу, а потім - неустойки. Сплата стороною неустойки (пені, штрафу) не звільняє цю сторону від обов'язку належно виконати умови договору в повному обсязі (п. 6.5 договору).
Згідно з п. 6.7 договору покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника за 3 календарні дні до розірвання договору, в разі якщо протягом 3 календарних днів покупець не має змоги отримати товар на АЗС постачальника, вказаних у договорі.
На підтвердження факту того, що АЗС постачальника не відпускають товар, комісією покупця складається акт за кожний день неможливості отримання товару (пп. 6.7.1 договору).
Відповідно до п. 6.9 договору при припиненні дії даного договору покупець має право повернути оплачені, але невикористані (непогашені) «універсальні бланки-дозволи», а постачальник повертає вартість товару згідно цін, зазначених у відповідних видаткових накладних.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору сторонами погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Під обставинами непереборної сили маються на увазі зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього договору, виникли незалежно від волі сторін, про виникнення яких сторони не могли знати та діям яких сторони не могли перешкоджати за допомогою способів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та зажадати від сторони, що підпала під вплив обставин непереборної сили. Обставинами непереборної сили є пожежі, землетруси, війни, воєнні дії, страйки, блокади, епідемії, заборонні міри міжнародних організацій, органів державної влади та управління, а також інші обставини, які не залежать від волі сторін.
Згідно з п. 7.4 договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у пп. 7.1, 7.2, 7.3 цього договору, на час, протягом якого зазначені обставини будуть діяти.
У пункті 7.5 договору сторони погодили, що сторона, яка потрапила під дію обставин непереборної сили та в результаті цього не може виконати зобов'язання за цим договором, зобов'язана терміново не пізніше трьох календарних днів з моменту їх виникнення, в усній або письмовій формі повідомити про це другу сторону.
Відповідно до п. 7.6 договору факт наявності та термін дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати.
Згідно з п. 10.4 договору внесення змін та/або доповнень до договору може бути здійснено за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до договору та підписаної сторонами.
У пункті 10.5 договору сторонами погоджено, що істотні умови даного договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі в разі коливання ціни товарів на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю в зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміну курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни цін.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021 р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (п. 9.1 договору).
Доказів продовження строку дії договору матеріали справи не місять.
Згідно зі специфікацією, яка є додатком до договору, сторони погодили найменування товару - бензин марки А95, кількість товару - 54000 л, ціну за одиницю з ПДВ 26,84 грн. з ПДВ., загальну вартість1449360,00 грн., в тому числі ПДВ 241560,00 грн.
Додатком № 2 до договору сторони визначили перелік АЗК постачальника, де буде здійснюватись відпуск палива.
Слід зазначити, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що згідно видаткової накладної № ЦОГС-О007454 від 07.05.2021 р. ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» було передано, а КО «Муніципальна охорона» отримано смарт-картки на бензин марки А-95 у кількості 54000 л на загальну суму 1449360,00 грн., та позивачем здійснено сплату вказаної суми 1449360,00 грн. у повному обсязі.
Листами № 01/03/22 від 01.03.2022 р. та № 23/05/22 від 23.05.2022 р. ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» повідомило позивача про неможливість виконання своїх договірних зобов'язань через настання форс-мажорних обставин, а саме -знищення нафтобазового сховища, на якому зберігалось пальне, пошкодження автотранспортного парку, який забезпечував безперебійну логістику та знищення або часткове пошкодження частини АЗС, де здійснювалась реалізація пального. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано сертифікат Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.
У відповідь на вказаний лист КО «Муніципальна охорона» листами № 110-87 від 15.04.2022 р., № б/н від 12.05.2022 р., № 110-366 від 09.08.2022 р., № 110-224 від 20.06.2022 р., № 110-438 від 22.08.2022 р., № 110-240 від 30.06.2022 р., № 110-258 від 08.07.2022 р., № 110-332 від 25.07.2022 р., № 110-504 від 05.09.2022 р., № 110-543 від 13.09.2022 р. зверталась до постачальника з проханням про обмін талонів на аналоги у зв'язку з відсутністю на АЗС бензину А 95.
Судом встановлено, що позивачем було повернуто відповідачу смарт-картки на паливо за договором у кількості 8460 л на загальну суму 227066,40 грн. (за ціною 26,84 грн. за літр) бензину автомобільного « 95 UAСтандарт» А-95-Євро5-Е згідно ДСТУ 7687 2015, що підтверджується видатковими накладними на повернення: № ЦО-000000269 від 03.05.2022 р., кількість 2000 л на суму 53680,00 грн. з ПДВ; № ЦО-000000397 від 13.05.2022 р., кількість 1460 л на суму 39186,40 грн. з ПДВ; № ЦО-000000812 від 08.07.2022 р., кількість 2000 л на суму 53680,00 грн.; № ЦО-000000932 від 05.08.2022 р., кількість 2000 л на суму 53680,00 грн.; № ЦО-0000001501 від 13.09.2022 р., кількість 1000 л на суму 26840,00 грн.
У свою чергу, відповідачем було передано, а КО «Муніципальна охорона» отримано смарт-картки на 4480 л бензину на загальну суму 227066,40 грн. (за ціною більше 26,84 грн. за літр), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р. у кількості 1130 л. на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р. у кількості 750 л на суму 39186,40 грн., № ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00292252 у кількості 540 л на суму 26840,00 грн.
Судом також встановлено, що Північним офісом Держаудитслужби на підставі п. 1.2.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІ квартал 2024 року та відповідно до направлень проведення ревізії, виданих начальником Північного офісу Держаудитслужби, було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2024 р., за результатами якої складено акт ревізії від 26.09.2024 р. № 262607-30/382 (далі - акт ревізії), який підписано посадовими особами КО «Муніципальна охорона».
Даним актом ревізії встановлено, що ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» було поставлено КО «Муніципальна охорона» пальне за більшою вартістю за літр та безпідставно включено до вартості ПДВ в розмірі 20%, замість 7%, за договором № 11 від 05.05.2021 р., та у порушення вимог ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632 ЦК України, ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 3.2 та 3.6.2 договору № 11 про закупівлі від 05.05.2021 р., специфікації, що є невід'ємною частиною договору, КО «Муніципальна охорона» безпідставно погодила збільшення вартості пального за 1 літр бензину та закупила менший об'єм пального за договором № 11 від 05.05.2021 р. на суму 106823,20 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивач направив претензію № 079/110-2437 від 24.10.2024 р. щодо невиконання договору про закупівлю № 11 від 05.05.2021 р. та просив сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 1449360,00 грн., у тому числі ПДВ 241560,00 грн., та відповідає вартості товару, яка зазначена в специфікації до договору (додаток №1 до договору).
Ціна (з ПДВ) за один літр товару складає 26,84 грн. (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар відповідно до заявок покупця протягом 1 доби з дати надходження заявки від покупця на поставку всього товару або його частини (партії) у повному обсязі відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) до даного договору не пізніше 17.12.2021 р.
На виконання умов договору 07.05.2021 р. ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» було передано, а КО «Муніципальна охорона» отримано смарт-картки на бензин марки А-95 у кількості 54000 л на загальну суму 1449360,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЦОГС-О007454 від 07.05.2021 р., яка підписана з обох сторін без зауважень та заперечень.
Заявок позивача на поставку товару матеріали справи не містять та позивачем до матеріалів справи не надано.
Водночас, за умовами договру перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент фактичного отримання товару з АЗС, зазначених у переліку, який є додатком № 2 до даного договору (п. 4.6 договору).
Матеріали справи не містять доказів реалізації талонів на бензин марки А-95 у кількості 54000 л на загальну суму 1449360,00 грн. з ПДВ.
Також за умовами договору постачальник, зокрема, зобов'язаний забезпечити наявність та передати визначену кількість пального за першою вимогою покупця по факту пред'явлення ним «універсального бланку-дозволу» на певній АЗС. Відпускати товар на всю вказану у пред'явлених «універсальних бланках-дозволах» кількість (пп. 6.3.4, 6.3.5 договору).
У пункті 6.7.1 договору сторонами погоджено, що на підтвердження факту того, що АЗС постачальника не відпускають товар, комісією покупця складається акт за кожний день неможливості отримання товару.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 р. у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд констатує, що матеріали справи не містять актів щодо неможливості отримання товару, складених у відповідності до п. 6.7.1 договору на підтвердження того, що АЗС постачальника не відпускають товар.
Відповідно до п. 4.7 договору по закінченню терміну, який зазначений у п. 1.4 цього договору, зобов'язання постачальника по відпуску товару припиняються.
Пунктом 1.4 договору сторонами погоджено, що дія універсального бланку-дозволу на відпуск нафтопродуктів» встановлюється на строк не менше 1 (одного) року, обчислення якого розпочинається з дати отримання покупцем смарт-карток або талонів, зазначених у видатковій накладній.
Оскільки, видаткова накладна № ЦОГС-О007454, за якою позивачем були отримані смарт-картки, підписана сторонами 07.05.2021 р., то відповідно до п. 4.7 договору зобов'язання відповідача по відпуску товару припинилися 07.05.2022 р.
У пункті 6.3 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного відвантаження товару покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості недопоставленого товару.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Враховуючи зазначене вище та те, що матеріали справи не містять доказів несвоєчасного відвантаження товару, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 107606,67 грн., нарахованої відповідно до п. 6.3 договору, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача вартості недоотриманого палива суд відзначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/12382/17.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п. 6.9 договору, при припиненні дії даного договору покупець має право повернути оплачені, але невикористані (непогашені) «універсальні бланки-дозволи», а постачальник повертає вартість товару згідно цін, зазначених у відповідних видаткових накладних.
Позивачем та відповідачем було підписано накладні на повернення смарт-карток за договором у кількості 8460 л палива на загальну суму 227066,40 грн., а саме - № ЦО-000000269 від 03.05.2022 р., кількість 2000 л на суму 53680,00 грн. з ПДВ, № ЦО-000000397 від 13.05.2022 р., кількість 1460 л на суму 39186,40 грн. з ПДВ, № ЦО-000000812 від 08.07.2022 р., кількості 2000 л на суму 53680,00 грн., № ЦО-000000932 від 05.08.2022 р., кількість 2000 л на суму 53680,00 грн, № ЦО-0000001501 від 13.09.2022 р., кількість 1000 л на суму 26840,00 грн.
Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 925/125/14.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 227066,40 грн. матеріали справи не містять, проте, в матеріалах справи наявні видаткові накладні на поставку відповідачем позивачу товару, а саме - № ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р. у кількості 1130 л. на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р. у кількості 750 л. на суму 39186,40 грн., № ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р. у кількості 1030 л. на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 р. у кількості 1030 л. на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00292252, від 13.09.2022 р.у кількості 540 л. на суму 26840,00 грн.
Позивач зазначає, що ним повертались талони, отримані за видатковою накладною № ЦОГС-О007454 від 07.05.2021 р., та взамін були отримані інші талони за вказаними вище видатковими накладними, в оплату за які була зарахована сума, яка підлягала поверненню за видатковою накладною № ЦОГС-О007454 від 07.05.2021 р. (227066,40 грн.), і поставка товару за такими видатковими накладними здійснювалась на виконання спірного договору.
Суд критично оцінює наведене твердження позивача з огляду на те, що: ціна палива погоджена в п. 3.2 договору та складає за один літр 26,84 грн. з ПДВ, тоді як вартість палива, поставленого за вказаними вище накладними, була вищою; в пункті 1.4 договору сторонами погоджено, що дія універсального бланку-дозволу на відпуск нафтопродуктів встановлюється на строк не менше 1 (одного) року, тоді як у вказаних видаткових накладних вказаний строк дії талонів від 2 тижнів до 90 днів; матеріали справи не місять доказів внесення змін до договору, зокрема, щодо ціни товару чи терміну дії талонів, в той час, як згідно з п. 10.4 договору внесення змін та/або доповнень до договору може бути здійснено за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до договору та підписаної сторонами; в пункті 10.5 договору сторонами погоджено, що істотні умови даного договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених договором та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; вказані вище накладні датовані з 03.05.2022 р. по 13.09.2022 р., тоді як відповідно до п. 9.1 договору дія договору встановлена до 31.12.2021 р. та доказів продовження строку дії договору матеріали справи не містять; у деяких видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір.
Слід зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право щодо пред'явлення вимоги до відповідача про повернення передоплати за договором у розмірі 227066,40 грн., однак вказане право позивачем реалізоване не було і зазначена сума коштів залишилася у відповідача.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами було укладено договори поставки в спрощений спосіб, щодо кожної вказаної вище видаткової накладної окремо, а саме - № ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р. у кількості 1130 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р. у кількості 750 л на суму 39186,40 грн., № ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 . у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00292252 від 13.09.2022 р.у кількості 540 л на суму 26840,00 грн.
У свою чергу, позивач зазначає, що він отримав товар за вищезазначеними видатковими накладними за вищою ціною, в зв'язку з чим сума договору не змінилась, але кількість товару зменшилась та позивач недоотримав паливо на загальну суму 106823,20 грн., яку останній і просив стягнути з відповідача.
Однак за висновком суду, посилання позивача на те, що відповідачем поставлявся товар з 03.05.2022 р. по 13.09.2022 р. на виконання умов договору № 11 від 05.05.2021 р. та останнім недопоставлено товар за договором є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 106823,20 грн. вартості недоотриманого палива за договором № 11 від 05.05.2021 р задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ПДВ у сумі 24598,86 грн., у зв'язку із помилковим застосуванням ставки податку 20% замість 7%, суд зазначає наступне.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.
Статтею 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 Податкового кодексу України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).
Як зазначалося вище, кожна видаткова накладна а саме - № ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р. у кількості 1130 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р. у кількості 750 л на суму 39186,40 грн., № ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00292252 від 13.09.2022 р. у кількості 540 л на суму 26840,00 грн., є окремим договором, укладеним в спрощений спосіб.
Згідно зі ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
У той же час, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" підрозділ 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України доповнено пунктом 82, згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків. Вказані зміни набрали чинності з 17.03.2022 р.
На дату здійснення операцій за вказаними вище видатковими накладними діяла ставка ПДВ у розмірі 7%, проте, як вбачається із накладних № ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р. у кількості 1130 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р. у кількості 750 л на суму 39186,40 грн., № ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 р. у кількості 1030 л на суму 53680,00 грн., № ЦОГС-00292252 від 13.09.2022 р. у кількості 540 л на суму 26840,00 грн., всупереч пункту 82 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України відповідачем при визначенні ціни кожного договору було застосовано ставку ПДВ у розмірі 20%.
Суд відзначає, що наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення різниці ПДВ виконаний арифметично невірно:
Видаткова накладнаВартість товару без ПДВ (грн)Вартість товару з ПДВ 7% (грн)Вартість товару згідно накладних з ПДВ 20%Різниця 13% (грн)
№ ЦОГС-005259 від 03.05.2022 р.44733,3347864,6653680,005815,34
№ ЦОГС-0008601 від 13.05.2022 р.32655,3334941,2039186,404245,20
№ ЦОГС-0024009 від 08.07.2022 р.44733,3347864,6653680,005815,34
№ ЦОГС-00026640 від 05.08.2022 р.44733,3347864,6653680,005815,34
№ ЦОГС-00292252 від 13.09.2022 р.22366,6723932,3426840,002907,66
Всього189221,99202467,52227066,4024598,88
Отже, за вказаними накладними відповідачем безпідставно нараховано 13% ПДВ на суму 24598,88 грн., у той час як позивач просить суд стягнути 24598,86 грн. 13% безпідставно сплаченого ПДВ.
Водночас, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, у даному випадку стягненню з відповідача підлягають 24598,86 грн. 13% безпідставно сплаченого ПДВ.
Суд відзначає також, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 18.02.2020 р. у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 р. у справі № 922/3816/19, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Отже, оскільки виявлені контролюючим органом порушення, зазначені у акті ревізії № 262607-30/382 від 26.09.2024 р. окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2024 р., який складений Північним офісом Держаудитслужби, не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем свої договірних зобов'язань.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 54, офіс 3, код 41915030) на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 41680696) 24598 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 86 коп. надмірно сплаченого ПДВ та 368 (триста шістдесят вісім) грн. 98 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.07.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна