вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2025 Справа № 904/2497/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якому просить суд стягнути заборгованість за договором № 03-5391/24-БО-Т постачання природного газу від 25.12.2023 у розмірі 239 116, 57 грн, з яких: основний борг у розмірі 183 950, 10 грн, 3% річних у розмірі 5 198, 03 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 720,32 грн, пеня у розмірі 24 248, 12 грн.
Ухвалою суду від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2497/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
22.05.2025 від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов до суду відзив (заява) на позовну заяву.
27.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла до суду відповідь на відзив.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 03-5391/24-БО-Т від 25.12.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з січень-березень 2024 року природний газ, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 24 248, 12 грн, 3% річних у розмірі 5 198, 03 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 720, 32 грн
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що Національної гвардії України - військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справі. Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Національної гвардії України і як військовий підрозділ, відіграє важливу роль не тільки для м. Дніпро, але й для нашої держави в цілому. Особовий склад відповідача, безперервно здійснювали заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 є державною організацією, яка фінансується виключно із державного бюджету України, відповідно усі асигнування та видатки, які виділяються з державного бюджету для потреб відповідача є обмеженими та визначаються до початку наступного року. Відповідач здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб військової частини на підставі ЗУ «Про публічні закупівлі», саме з вказаною метою сторонами було укладено договір № 03-5391/24-БО-Т постачання природного газу від 25.12.2023. Відповідачем за період опалювального сезону з січня по березень 2024 фактично було використано природного газу на загальну суму 302 038, 75 грн, однак відповідачем за отриманий природний газ сплачено частково у розмірі 118 088,65 грн у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування та кошторисних призначень для укладення нових договорів станом на 01.04.2024. Щодо стягнення заявлених позивачем штрафних санкцій відповідач вказує на те, що військова частина с бюджетною установою, яка не має власних коштів, оскільки не с комерційною організацією. На даний час в Україні діє воєнний стан, тому нарахування штрафних санкцій на послуги з постачання природного газу для забезпечення потреб військової частини є неправомірним. Крім того, відповідачем вжито всіх можливих заходів щодо досудового врегулювання спору, в тому числі, направлено позивачу лист № 6/36/12-833-2025 від 19.05.2025 з пропозицією щодо мирного врегулювання спору.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач вважає безпідставними аргументи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи. Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Позивач вказує на те, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за будь-яких обставин. Відповідачем не надано суду доказів відсутності у нього грошових коштів. таким чином. викладені відповідачем обставини не підтверджуються доказами та суперечать як умовам договору так і вимогам ст.ст. 11, 16 ЦК України, ст. 229 ГК України. Враховуючи те, що відповідач ознайомлений з умовами договору то він мав усвідомлювати, що у зв'язку з неналежним виконанням договору на нього буде покладна відповідальність передбачена умовами договору. Відповідачем не надано доказів вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за цим договором. Крім того, позивачем вказано, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та забезпечує галузі національної економіки природним газом. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є підприємством державного сектору економіки і об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Тому, несвоєчасність оплати контрагентів за укладеними договорами прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державною обов'язків, погіршує фінансове становище та впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природнього газу. Таким чином, своєчасні розрахунки відповідача за отриманий природний газ є вкрай важливим для інтересів та безпеки держави.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 03-5391/24-БО-Т.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ. видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 10 тис. куб. м.), в тому числі по місяцях: січень 2024 - 4 тис. куб. м.; лютий 2024 - 3 тис. куб. м.; березень 2024 - 2 тис. куб. м.; квітень 2024 - 1 тис. куб. м.
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб м газу без ПДВ -13 658, 33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1, 10 умовних, одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 137 949,08 грн, крім того ПДВ - 27 589, 82 грн, разом з ПДВ 165 538,90 грн (пункт 4.3 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту-приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 5.3 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).
Даний договір набирає чинності з " 01" січня 2024 року і діє в частині поставки газу до " 15" квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний шляхом накладення кваліфікаційного електронного підпису (ЕЦП)/ уповноваженого електронного підпису (УЕП), відбитків підписів електронної печатки (за наявності) з використанням сервісів для обміну електронними документами (пункт 13.1 договору).
Крім того, 16.01.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 03-5391/24-БО-Т від 18.12.2023, якою додано до договору п.4.4, а саме: відповідно до кошторисних призначень споживача на період з січня по 15 квітня 2024 року (включно) виділені бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов'язань складаються, на дату підписання даної додаткової угоди, 132 431, 12 грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов'язку виконання п.5.1 даного договору. В подальшому бюджетні зобов'язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень споживача.
На виконання умов зазначеного договору у період з січня 2024 року по березень 2024 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 302 038, 75 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: за січень 2024 на суму 36 150,55 грн. з ПДВ, за лютий 2024 на суму 34 757,87 грн, за березень 2024 на суму 30 674,69 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконані договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги з постачання природнього газу та здійснено часткову оплату у розмірі 118 088, 65 грн. Заборгованість відповідача за надані послуги з постачання природнього газу станом на час розгляду справи складає 183 950,10 грн, що не заперечується відповідачем.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду, в якому позивач просить стягнути пеню в розмірі 24 248, 12 грн, 3 % річних у розмірі 5 198, 03 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 720, 32 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Щодо суми основного боргу
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з пунктом 5.1 Договору постачання природного газу остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Таким чином, строк оплати є таким, що настав.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору своїх зобов'язань за договором не виконав, за спожитий газ розрахувався частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 183 950, 10 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 183 950, 10 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період з 16.04.2024 по 10.04.2025 складає у розмірі 24 248, 12 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно.
Суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 233 ГК України надано суду право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
У постанові від 23.03.21р. у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.21р. у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.21р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20р. у справі №902/417/18 вказано, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.22р. введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.22р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»). Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває станом на цей час.
Відповідачем у даній справі є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, особовий склад якої бере участь у відсічі збройній агресії РФ проти України шляхом ведення воєнних (бойових) дій.
У зв'язку із наведеним виконанням завдань за призначенням, існує потреба закупівлі відповідних товарів, робіт та послуг, що, враховуючи ситуацію, яка склалась у Державі, безумовно має пріоритетне значення та має бути враховано судом.
Крім того, суд враховує відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає за можливе зменшити розмір суми пені, яку слід стягнути, на 50 %, що складає 12 124, 06 грн, в іншій частині слід відмовити.
Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3 % річних за загальний період з 16.04.2024 по 10.04.2025, що складає 5 198, 03 грн та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 25 720, 32 грн.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки позивачем здійснені арифметично правильно.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 5 198, 03 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 720, 32 є обґрунтованими.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 869, 40 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у розмірі 183 950, 10 грн, пеню у розмірі 12 124, 06 грн, 3% річних у розмірі 5 198, 03 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 720,32 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 869,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко