вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2025 р. Справа№ 910/7192/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Калашнікова М.О.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 про повернення позовної заяви
у справі №910/7192/25 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення 2 999 261,56 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогами про стягнення 2 999 261,56 грн сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за двома договорами №№ LLD-17 від 11.08.2008, 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/7192/25 позовну заяву повернуто заявнику.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи підлягають дослідженню та встановленню обґрунтованості нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних в залежності від кількості прострочених діб за кожним з двох договорів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/7192/25 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- позивач звернувся про стягнення коштів за двома кредитними договорами, які є однорідними та такими, що виникають з одних і тих самих підстав і пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів;
- великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об'єднання позовних вимог;
- в позовній заяві було об'єднано вимоги за однотипними договорами, з однаковим суб'єктним складом та загальним обґрунтуванням порушення виконання договорів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7192/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.07.2025.
Ухвалою суду від 14.07.2025 задоволено заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Явка представників сторін
Представник відповідача у судове засідання 22.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги учасники повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 22.07.2025 за відсутності представника відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Вказана позиція є сталою та підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у справі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву, зазначив, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи підлягають дослідженню та встановленню обґрунтованості нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних в залежності від кількості прострочених діб за кожним з двох договорів.
За замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 910/10759/24.
Позивачем у цій справі заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 999 261,56 грн 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за двома договорами №№ LLD-17 від 11.08.2008, 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договорами №№ LLD-17 від 11.08.2008, 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008, сума заборгованості за якими була стягнута із відповідача, як поручителя, згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2013 у справі № 2/202/398/13, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.11.2013.
Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, та стосуються неналежного виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2013 у справі № 2/202/398/13, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.11.2013.
Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі належним чином не вмотивовано, яким чином заявлені позивачем вимоги не є однорідними, з огляду на те, що в межах справи № 2/202/398/13 розглядався основний спір про стягнення, зокрема, із Венедіктова В.І. заборгованості за двома договорами №№ LLD-17 від 11.08.2008, 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008.
Висновки суду першої інстанції, що сумісний розгляд заявлених вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
Вказане вище підтверджується правовими позиціям Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 05.03.2025 у справі № 911/2395/24.
Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, за якою на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Слід також зазначити, що суд першої інстанції вказуючи, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, не було враховано положення ч. 6 ст. 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у cправі № 910/21280/21 зауважено, що позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об'єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин 4 та 5 статті 173 ГПК України. В інших випадках порушення правил об'єднання позовних вимог, виявлених та встановлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз'єднання позовних вимог.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто одним із основних принципів господарського судочинства - є саме своєчасність вирішення судом спору, способом дотримання якого і є можливість роз'єднання позовних вимог, якщо суд вбачає, що це надасть змогу здійснити більш якісний розгляд справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін. Водночас, повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично самоусунувся від виконання власних процесуальних обов'язків, адже вбачаючи наявність обставин які можуть значно утруднити розгляд справи та призвести до затягування такого розгляду, помилково повернув відповідну позовну заяву.
Крім того, при визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/7192/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/7192/25 скасувати.
3. Матеріали справи №910/7192/25 направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.07.2025.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко