вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" липня 2025 р. Справа№ 910/12174/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивачів адвоката Щербакової О.С. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача-1 адвоката Терпая О.Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хлібурада Юрія Віталійовича та фізичної особи-підприємця Кондратенка Олександра Миколайовича
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.04.2025 (повний текст складено 30.04.2025, суддя Щербаков С.О.)
у справі № 910/12174/24
за позовом фізичної особи-підприємця Хлібурада Юрія Віталійовича та фізичної особи-підприємця Кондратенка Олександра Миколайовича
до 1. фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни,
2. фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни
про заборону використання промислового зразка та стягнення збитків в сумі 2100000 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/12174/24 позовні вимоги задоволено частково.
Вирішено заборонити фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях; заборонити фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на користь фізичної особи-підприємця Хлібурада Юрія Віталійовича 2422,40 грн судового збору.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни на користь фізичної особи-підприємця Хлібурада Юрія Віталійовича 2422,40 грн судового збору.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на користь фізичної особи-підприємця Кондратенка Олександра Миколайовича 2422,40 грн судового збору.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни на користь фізичної особи-підприємця Кондратенка Олександра Миколайовича 2422,40 грн судового збору.
Відмовлено в іншій частині позову.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі №910/12174/24 вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на користь фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича 44530 грн - витрати пов'язані з розглядом справи, у тому числі: витрати на правничу допомогу, витрати на проведення експертизи та витрати на оплату послуг Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет; з фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни на користь фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича 44530 грн витрат пов'язаних з розглядом справи, у тому числі: витрати на правничу допомогу, витрати на проведення експертизи та витрати на оплату послуг Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет; з фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на користь фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу; з фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни на користь фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
22 травня 2025 року позивачі звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять:
- скасувати судове рішення у справі № 910/12174/24 від 10.04.2025 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності, в сумі 2 100 000 грн;
- провести новий розподіл судових витрат, понесених позивачами у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції;
- стягнути з відповідачів на користь позивачів в рівних частинах судові витрати, пов'язані з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12174/24, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.06.2025.
Відповідачка Артемчук М.О. подала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, скасувати судове рішення у справі № 910/12174/24 від 10.04.2025 в частині заборони відповідачам використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023, зокрема, шляхом заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що рішення суду в оскарженій частині належить залишити без змін з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись у господарський суд з позовом до відповідачів про:
заборону фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;
заборону фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;
стягнення з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності, в сумі 2100000 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позов обґрунтований тим, що позивачі є власниками промислового зразка, що захищений патентом України на промисловий зразок № 45874 від 12.10.2023 (заявка s202300137 від 16.02.2023), 1.-3. НАСТІЛЬНА ГРА "БІЗІКУБ"
Позивачам стало відомо про те, що відповідачі без їхнього дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на веб-сайтах www.happy-days.com.ua, www.tuzya.com.ua, www.shop-trends.top, а також на онлайн-платформах "Prom.ua" та "ROZETKA") товари - Бізікуби, які справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023. Такі дії є неправомірними та порушують майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок позивачів. Крім того, відповідачі як порушники прав власників зареєстрованого промислового зразка зобов'язані відшкодувати завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 2100000 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту використання відповідачами в мережі Інтернет шляхом пропонування до продажу виробів (Бізікуб), що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № 45874 від 12.10.2023, а відтак і наявність у позивачів виключного права перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 2100000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що саме позивачі як особи, які стверджують обставину завдання їм неправомірними діями відповідачів збитків у формі упущеної вигоди, мають обов'язок довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від продажу бізікубів, так і розмір цього доходу. Проте, за висновком суду першої інстанції, у даному випадку позивачі при визначені розміру збитків виходять із кількості проданих відповідачами бізікубів, однак не надають суду доказів того, скільки позивачі продали бізікубів за період порушення, їх вартість та конкретний розмір прибутку, який вони отримали чи могли би отримати за звичайних умов.
Також, позивачами не було надано конкретні підрахунки, з яких вбачається, яким саме чином визначена сума упущеної вигоди. На підставі лише фіксації продажів товарів відповідачів неможливо однозначно встановити, що позивачі могли б отримати ті ж самі обсяги доходу, оскільки це лише загальні показники продажів без прив'язки до конкретної шкоди.
Для доведення причинного зв'язку необхідно довести, що саме дії відповідачів були єдиною і достатньою причиною недоотримання доходу. У даному випадку, відсутні докази, які б виключали можливість впливу інших факторів, таких як ринкова кон'юнктура, конкурентна ситуація, або внутрішні дії або бездіяльність самих позивачів, що могло вплинути на зменшення їхніх прибутків.
Крім того, не доведено, що за відсутності дій відповідачів ці доходи у заявленому позивачами розмірі були б гарантовано отримані позивачами, що робить неможливим висновок про пряму відповідальність відповідачів за упущену позивачами вигоду.
Врахувавши, що позивачі не підтвердили, що за звичайних обставин, за відсутності порушень з боку відповідачів їх прав на промисловий зразок, позивачі могли і повинні були отримати дохід у розмірі 2 100 000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вимоги в сумі 2100000 грн, оскільки заявлений до стягнення розмір не підтверджений належними доказами.
В цілому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди у зв'язку з їх недоведеністю та зазначає наступне.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачі могли і повинні були отримати доходи в сумі 2100000 грн, якби споживачі купували Бізікуби у них, а не у відповідачів, оскільки вартість Бізікубів відповідачів та канали їхнього продажу (веб-сторінки, онлайн-платформи) тотожні каналам продажів позивачів, і лише неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила їх можливості отримати такі доходи.
Тобто, позивачі розраховують завдані їм збитки (упущену вигоду) із вартості виробу Бізікуб, у якому був використаний промисловий зразок, права на який належать позивачам.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 910/3022/22, за якою неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Стаття 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначає права, що випливають з державної реєстрації промислового зразка, та права, що надаються на незареєстрований промисловий зразок.
1. Права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності.
2. Власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб.
Взаємовідносини під час використання промислового зразка, права на який належать кільком особам, визначаються укладеним між ними договором. У разі відсутності такого договору кожний із власників може використовувати промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права надавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати майнові права на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників промислового зразка.
Використанням зареєстрованого промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється.
3. Власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.
4. Власник зареєстрованого промислового зразка може передавати на підставі договору майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника.
5. Власник зареєстрованого промислового зразка має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.
6. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, промислові зразки та знаки для товарів і послуг (торговельні марки).
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачі є власниками промислового зразка НАСТІЛЬНА ГРА "БІЗІКУБ", що захищений патентом України на промисловий зразок № 45874 від 12.10.2023.
Відповідачі в мережі Інтернет здійснювали продаж виробів (настільна гра Бізікуб), виготовлені із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, оскільки зовнішній вигляд такого виробу справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється. І в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
При цьому, колегія суддів відхиляє вимоги відповідача у відзиві про скасування рішення в частині задоволення позову, оскільки відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розраховуючи позовні вимоги, позивачі виходили з інформації, що надана ТОВ "Розетка.УА" та згідно з якою ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна через магазин "Бізі Світ" продала на платформі "ROZETKA" 167 бізікубів на суму 251 285 грн, а ФОП Надозірна Валентина Вікторівна через магазин "Baby Bear" продала на платформі "ROZETKA" 1340 бізікубів на суму 2 358 360 грн.
Крім того, згідно з наданою ТОВ "УАПРОМ" інформацією, ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продала на платформі "Prom.ua" через кабінети компаній з ID 3668761 (https://happy-days.com.ua/), 2628958 (https://tuzya.com.ua/) та 3283899 (https://shoptrends.top/) 2732 бізікуби на суму 4768634,72 грн.
Позаяк відповідачі продали товарів на зазначені вище суми, то позивачі збільшили позовні вимоги та заявили до стягнення з відповідачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності в сумі 2 100 000 грн.
Як вбачається з інформації ТОВ "УАПРОМ" ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продавала вироби із використанням спірного промислового зразка у період з 2022 по 2024 роки. З інформації, що надана ТОВ "Розетка.УА", про продаж товарів відповідачами на платформі Rozetka період визначити неможливо.
Права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності (пункт 1 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки"). Отже, права на спірний промисловий зразок позивачі набули 12.10.2023, тобто із дати видачі патенту, і саме з цієї дати можливо обраховувати розмір упущеної вигоди від використання промислового зразка.
Втім, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та не містять відповідного розрахунку, і не можливо визначити причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим правопорушенням (використання промислового зразку) та упущеною вигодою саме позивачів, позаяк сторони у справі не є монополістами на ринку виробів (відповідачі не є єдиними конкурентами позивача), вартість яких заявлена в обґрунтування збитків. А у разі відсутності хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, на думку колегії суддів, обґрунтованим може бути розрахунок упущеної вигоди, яку б позивачі могли отримати, як би надали відповідачам або іншим особам дозвіл (ліцензію) на використання спірного промислового зразка, тобто із використання майнових прав інтелектуальної власності, а не виходячи із вартості виробу, у якому використаний спірний промисловий зразок.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що саме з наведених у своїй сукупності підстав як відсутність складу цивільного правопорушення так і не доведення позивачем обґрунтованості розміру збитків належить відмовити у позовних вимогах про стягнення упущеної вигоди у вигляді недоотриманого доходу.
Таким чином доводи апеляційної скарги позивачів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що має наслідком її відхилення із залишенням оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у даній справі без змін.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на заявників апеляційної скарги в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хлібурада Юрія Віталійовича та фізичної особи-підприємця Кондратенка Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/12174/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 2100000 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 23.07.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко