79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" липня 2025 р. Справа №909/843/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" б/н від 31.03.2025 року (вх. № 01-05/961/25 від 01.04.2025 року; вх. № 01-05/962/25 від 01.04.2025 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року (суддя С.М.Кобецька; повне рішення складено 12.03.2025 року)
та на додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року (суддя С.М.Кобецька; повне додаткове рішення складено 25.03.2025 року)
за заявою Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу
у справі № 909/843/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (надалі ПрАТ "Прикарпаттяобленерго")
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" (надалі ТзОВ "Альфабуд")
про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 645290,20 грн,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Кузьмічова Т.В. - адвокат (ордер серії АТ №1098495 від 11.04.2025 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Удудяк Н.М. - адвокат (ордер серії АТ №1097234 від 28.03.2025 року),
Короткий зміст позовних вимог
13.09.2024 року ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Альфабуд" про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 645290,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушення відповідачем правил користування електричною енергією, що зафіксовано в Акті про порушення ПКЕЕ №083240 від 24.03.2017. Протоколом засідання комісії АТ "Прикарпаттяобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №1 від 29.09.2017 проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем у розмірі 645290,20 грн.
Короткий зміст оскаржених рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року у справі №909/843/24 задоволено позов ПрАТ "Прикарпаттяобленерго". Стягнуто з ТзОВ "Альфабуд" на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 645290,20 грн. вартості необлікованої електричної енергії.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем умов договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, відтак у позивача виникло право на нарахування плати за необліковану електричну енергію, розрахованої внаслідок такого порушення, а у відповідача - обов'язок здійснити таку оплату відповідно до отриманого рахунку. Доказів сплати 645290,20 грн за спожиту необліковану електричну енергію відповідач не подав, тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача коштів за спожиту необліковану електричну енергії у сумі 645290,20 грн законною, обґрунтованою, яка належить до задоволення.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року у справі №909/843/24 частково задоволено заяву ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Стягнуто з ТзОВ "Альфабуд" на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішеннями суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає про наявність приладів обліку, що унеможливлює безоблікове споживання електричної енергії. Заявляє, що задовольняючи позов, суд посилався на судове рішення у справі №909/1167/17, зокрема щодо питання правомірності та законності оформлення акту про порушення від 24.03.2017 року та проведеного нарахування суми обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, проте судом не враховано висновку експерта від 31.10.2018 року та інших обставин, які не встановлювалися у справі №909/1167/17. Вказує про сплив позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року у справі №909/843/24 скасувати, ухвалити нові рішення, якими у позові та заяві про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими. Зокрема зазначає, що рішення у справі №909/1167/17 набрало законної сили 30.08.2023 року, а відтак правомірним є висновок суду першої інстанції щодо законності акту про порушення від 24.03.2017 року та проведеного нарахування суми обсягу і вартості необлікованої електричної енергії, що не потребує повторного доказування. Звертає увагу суду на те, що протягом розгляду справи відповідач мав можливість заявити клопотання про призначення судової експертизи, проте зі сторони відповідача такі клопотання не заявлялися. Зазначає про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року у справі №909/843/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти доводів скаржника.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 25.06.2013 року ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" (постачальник) та ТзОВ "Альфабуд" (споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії для електрозабезпечення будівельних струмоприймачів №2833-Б.
Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для тимчасового електрозабезпечення будівельних струмоприймачів споживача, які планується використати для будівництва електроустановки, що пов'язано з виконанням умов договору про надання доступу до електричних мереж № 3611-2561 від 06.04.2011 року, із загальною приєднаною потужністю 48 кВА (кВт), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно із п. 2.1 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж.
За змістом п. 2.3.2 Договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії.
Згідно з п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.
За положеннями п. 3.1.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Відповідно до п. 3.1.5 Договору постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.
Згідно із п. 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюєтсья згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розоахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка 2 «Порядок розрахунків».
Згідно із п. 9.4 цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк дії договору про надання доступу № 6311-2561 від 06.04.2011 року (або у разі закінчення технічних умов на приєднання, якщо договір про приєднання не укладався), а саме до 06.04.2014 року, а в частині виконання зобов'язань, які виникли відповідно до умов даного договору, - до їх повного виконання.
Додатком №2 до Договору визначено Порядок розрахунків.
Додатком № 8 до Договору між сторонами складено "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між постачальником і споживачем". Відповідно до вказаного Акту сторони, зокрема, установили: балансова належність електричних мереж і установок: постачальника ТП-11, Споживача КЛ-0,38 кВ від ТП-11 до ВРП Будівельного майданчика, щит обліку та внутрішні розподільчі мережі; межа балансової належності між Постачальником та Споживачем установлюється на кабельних наконечниках КЛ-0,38 кВ у РП-0,38 кВ ТП-11 до ВРП Будівельного майданчика; межа експлуатаційної відповідальності за стан обслуговування електромереж і установок між Постачальником та Споживачем установлюється на кабельних наконечниках КЛ-0,38 кВ у РП-0,38 кВ ТП-11 до ВРП Будівельного майданчика; експлуатаційна відповідальність за стан обслуговування електромереж і установок: постачальника ТП-11, Споживача КЛ-0,38 кВ від ТП-11 до ВРП Будівельного майданчика, щит обліку та внутрішні розподільчі мережі; схема електромереж постачальника, якими здійснюється постачання електричної енергії на даний об'єкт Споживача відповідає третій категорії надійності електропостачання. У власності споживача немає джерела резервного живлення.
22.02.2017 року Івано-Франківським РЕМ видано Розпорядження на припинення електропостачання № 497, згідно з яким припинено електропостачання на об'єкт ТзОВ "Альфабуд" (будівельний майданчик по вул. Незалежності, 130 у м. Івано-Франківську).
24.03.2017 року працівниками ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" за участю представника ТзОВ "Альфабуд" та директора ПВКФ "В.С.К" (власника кабельної лінії) на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, поруч будинку 130, було складено Акт про порушення № 083240, відповідно до якого ТОВ "Альфабуд" вчинено самовільне підключення електроустановки до електричної мережі шляхом врізки в кабельну лінію споживача ПВКФ "В.С.К", яка проходить по території будівельного майданчика ТзОВ "Альфабуд".
29.06.2017 року ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" проведено засідання комісії по розгляду Акта про порушення ПКЕЕ № 083240 за результатами якого складено протокол №91 та проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем п. 7.6 ПКЕЕ по формулі 2.7. на суму 779548,31 гривень.
29.09.2017 року, за результатами засідання комісії, прийнято нове рішення щодо порядку визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, виходячи з порушення , яке вказане в Акті про порушення правил користування електричною енергією № 083240 від 24.03.2017 року. Дане рішення затверджене Протоколом № 1 від 29.09.2017 року. Згідно прийнятого рішення, ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" надав ТзОВ "Альфабуд" рахунок № 240283-Б/5 від 29.09.2017 року на оплату за недораховану електричну енергію, затверджений Протоколом № 1 від 29.09.2017 року по розгляду Акта про порушення ПКЕЕ № 083240 від 24.03.2017 року на суму 645290, 20 гривень.
На засідання комісії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" представник ТзОВ "Альфабуд" не з'явився, хоча про дату та час засідання повідомлений належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи лист позивача №055/6376 із доказами відправлення.
Листом №055/6821 від 04.10.2017 року ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" надіслало на адресу відповідача протокол №1 від 29.09.2017 року засідання комісії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" по розгляду Актів про порушення ПКЕЕ, розрахунок обсягу необлікованої електричної енергії (Додаток до Протоколу №1 від 29.09.2017 року) та рахунок №2402833-б/5 від 29.09.2017 року на оплату недоврахованої електричної енергії згідно акту про порушення ПКЕЕ №083240 від 24.03.2017 року.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням комісії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ АТ "Прикарпаттяобленерго", оформлене протоколом засідання комісії № 1 від 29 вересня 2017 року по розгляду Акта про порушення № 083240 від 24 березня 2017 року прийнятого за наслідками перегляду протоколу засідання комісії від 29 червня 2017 року № 91 та розрахунку величини обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по розгляду Акта про порушення № 083240 Правил користування електричною енергією по договору № 2402833-б ТОВ "Альфабуд" (справа №909/1167/17).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 року у справі № 909/1167/17, відмовлено у позові.
Також відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 року у справі №909/500/19, яке набрало законної сили, визнано припиненим зобов'язання ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині постачання електроенергії до ТзОВ "Альфабуд" згідно договору договору про постачання електричної енергії № 2402833-Б від 26.06.2013 року з 01.01.2019 року.
Несплата відповідачем вартості необлікованої електричної енергії в сумі 645290,20 грн слугувала підставою для звернення з даним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України «Про електроенергетику» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 були затверджені Правила користування електричною енергією (надалі - Правила), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За положеннями п. 6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Відповідно до п.6.42 Правил на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.
Згідно п. 6.43 Правил споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Як видно із матеріалів справи, відповідач, не погоджуючись із рішенням комісії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" щодо складеного Акта про порушення ПКЕЕ № 083240, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ АТ "Прикарпаттяобленерго", оформленого протоколом засідання комісії № 1 від 29 вересня 2017 року по розгляду Акта про порушення № 083240 від 24 березня 2017 року, прийнятого за наслідками перегляду протоколу засідання комісії від 29 червня 2017 року № 91 та розрахунку величини обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по розгляду Акта про порушення № 083240 Правил користування електричною енергією по договору № 2402833-б ТОВ "Альфабуд" (справа №909/1167/17).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023 року, яке було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 року у справі № 909/1167/17, відмовлено у позові.
Відповідно до частини 4 статі 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Цим рішенням встановлено, що 22.02.2017 року Івано-Франківський РЕМ видав Розпорядження на припинення електропостачання № 497, згідно з яким припинено електропостачання на об'єкті ТзОВ "Альфабуд" (будівельний майданчик по вул.Незалежності, 130 у м. Івано-Франківську). 24.03.2017 року працівниками ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" за участю представника ТзОВ "Альфабуд" та директора ПВКФ "В.С.К" (власника кабельної лінії) на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, поруч будинку 130, було складено Акт про порушення №083240, відповідно до якого ТОВ "Альфабуд" вчинено самовільне підключення електроустановки до електричної мережі шляхом врізки в кабельну лінію споживача ПВКФ "В.С.К", яка проходить по території будівельного майданчика ТзОВ "Альфабуд".
29.06.2017 року ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" проведено засідання комісії по розгляду Акта про порушення ПКЕЕ № 083240 за результатами якого складено протокол №91 та проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем п. 7.6 ПКЕЕ по формулі 2.7. на суму 779548,31 гривень.
29.09.2017 року, за результатами засідання комісії, прийнято нове рішення щодо порядку визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, виходячи з порушення, яке вказане в Акті про порушення правил користування електричною енергією № 083240 від 24.03.2017 року, оформлене Протоколом № 1 від 29.09.2017 року. Згідно прийнятого рішення, ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" надав ТзОВ "Альфабуд" рахунок №240283-Б/5 від 29.09.2017 року на оплату за недораховану електричну енергію на суму 645290, 20 гривень.
Отже, враховуючи положення ч.4 ст. 75 ГПК України та встановлені обставини у справі №909/1167/17, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі №909/1167/17, питання правомірності та законності оформлення Акта про порушення ПКЕЕ №083240 від 24.03.2017 року та проведеного нарахування суми обсягу і вартості необлікованої електричної енергії не потребує повторного доказування, чим спростовуються заперечення відповідача. Оскільки доказів сплати 645290,20 грн за спожиту необліковану електричну енергію відповідач не подав, тому вимога позивача про стягнення із відповідача коштів за спожиту необліковану електричну енергії у сумі 645290,20 грн є законною, обґрунтованою та належить до задоволення.
Щодо позовної давності апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
З 12 березня 2020 року до 30.06.2023 на усій території України встановлено карантин відповідно до Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із змінами), №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №1236 від 09.12.2020, №651 від 27.06.2023.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк, зокрема, Указом Президента від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, правові підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні, позивач не пропустив строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Щодо додаткового рішення суду колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: - копії Договорів про надання професійної правничої допомоги №2024/13 від 02.01.2024 та №2025/13 від 02.01.2025; копії ордеру серія АТ №1078034 від 26.08.2024 та ордеру серії АТ №1095513 від 11.03.2025; копії Актів приймання-передачі послуг від 26.09.2024, від 29.10.2024, від 28.11.2024, від 27.12.2024, від 29.01.2025, від 11.03.2025; копії платіжних інструкцій №V425117/1 від 26.09.2024 на суму 15000,00 грн, №V43585/1 від 29.10.2024 на суму 9000,00 грн, №V44829/1 від 28.11.2024 на суму 14000,00 грн, №V46039/1 від 27.12.2024 на суму 17000,00 грн, №V47028/1 від 29.01.2025 на суму 15000,00 грн, №V48846/1 від 11.03.2025 на суму 5000,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №2025/13 від 02.01.2025, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та адвокатом Кузьмічовою Тетяною Валерівною, сторони погодили, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в Актах приймання-передачі наданих послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи.
З урахуванням поданих суду Актів приймання-передачі послуг да Договорами про наданнч професійної правничої допомоги №2024/13 від 02.01.2024 та № 2025/15 від 02.01.2025, які перелічені вище між позивачем та адвокатом Кузьмічовою Тетяною Валерівною погоджено наступний перелік наданих адвокатських послуг по справі:
- складання та подання до господарського суду Івано-Франківської області позову - 10 000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 26.09.2024);
- участь в одному судовому засіданні 4000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 29.10.2024);
- участь в судовому засіданні 5000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 28.11.2024);
- складання та подання відповіді на відзив 10000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 27.12.2024);
- складання заперечення на заяву про застосування строку позовної давності 7000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 27.12.2024);
- участь в судовому засіданні 5000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 29.01.2025);
- участь в судовому засіданні 5000,00 грн (Акт приймання-передачі послуг від 11.03.2025).
Суд першої інстанції, оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, взяв до уваги те, що позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. При дослідженні наданих адвокатом послуг встановлено невідповідність надання ним послуги щодо участі в судовому засіданні, про що зазначено у Акті приймання-передачі послуг від 29.10.2024, оскільки перше судове засідання по справі відбулось 31.10.2024. Крім того, судом встановлено завищений розмір вартості участі представника в судових засіданнях. Зокрема зазначено вартість за одне судове засідання 5000,00 грн, в той час як вартість таких послуг у м. Івано-Франківську складає в середньому 1500-2000 грн. Разом з тим, тривалість судових засідань, у яких брав участь представник позивача були малотривалими та становили в розрізі 5-10 хв (судове засідання 31.10.2024 тривало 5 хв, судове засідання 28.11.2024 тривало 6 хв, судове засідання 09.01.2025 тривало 10 хв) та 06.03.2025 тривало 45 хв та після оголошення перерви у ньому продовжувало тривати 2 хв.
З огляду на наведене вище, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, зокрема в сумі 10000,00 грн. В решті у задоволенні заяви відмовлено.
Враховуючи вищеописані норми процесуального закону та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає правомірним вказаний висновок суду першої інстанції.
Таким чином, місцевий господарський суд ухвалив оскаржувані рішення у відповідності до з'ясованих обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За наслідками апеляційного перегляду оскаржених судових рішень судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року та додатковому рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року у справі №909/843/24.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, які мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законні обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 123, 124, 126, 129, 197, 244, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" б/н від 31.03.2025 року (вх. № 01-05/961/25 від 01.04.2025 року; вх. № 01-05/962/25 від 01.04.2025 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 року та додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 року у справі №909/843/24 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук