Справа № 951/325/25Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М.
Провадження № 33/817/369/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 липня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Г.І. на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно постанови, 15.05.2025 о 16:07 год. по вул. Львівській в с. Городище, Тернопільського району, Тернопільської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширення зіниць очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість, блідість забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Г.І. просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
пропозиція працівником поліції ОСОБА_1 проїхати в Тернопільську психоневрологічну лікарню для визначення стану наркотичного сп'яніння не відповідає вимогам встановлених п.12 розділу ІІ, п.1 розділу ІІІ Інструкції №1452/735, так як вказаному закладу охорони здоров'я не було надано право проводити медичний огляд водіїв на стан сп'яніння;
працівники поліції не направляли ОСОБА_1 для проходження огляду в найближчий від місця зупинки медичний заклад - КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради»;
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зазначений в ньому час не складалося;
ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 не було;
згідно результату огляду на стан наркотичного сп'яніння у КНП «Тернопільському обласному медичному центрі соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Заслухавши доводи захисника Никитюка Г.І., який просив проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №331393 від 15 травня 2025 року; відеозаписах з відеореєстратора службового автомобіля поліції та відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції, збереженими на диску; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 15 травня 2025 року у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4738488 від 15 травня 2025 року; довідці сектору поліцейської діяльності №1 (смт Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 19 травня 2025 року; довідці сектору поліцейської діяльності №1 (смт Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 19 травня 2025 року.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Твердження апеляційної скарги про те, що ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 не було, не спростовують правильності висновків про наявність складу правопорушення, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а водій відповідно до вимог п.2.5. ПДР зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння. Як видно з відеозаписів нагрудних камер працівників поліції виявлені ними ознаки наркотичного сп'яніння були водієві оголошені.
Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зазначений в ньому час не складалося є неналежними, оскільки ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі категорично відмовився, а тому в працівників поліції не було підстав оформляти направлення водія у відповідний медичний заклад.
Так, за змістом положень частин третьої, четвертою ст.266 КУпАП підставою для направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я є попередня згода самого водія на проходження такого огляду, який згідно п.7 розділу 1, п.п.8,9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я за обов'язкової участі поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про скасування постанови суду через те, що направлення на огляд водія від 15 травня 2025 року у зазначений в ньому час не складалося є помилковими.
Твердження апелянта про те, що працівники поліції не направляли ОСОБА_1 для проходження огляду в найближчий від місця зупинки медичний заклад - КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», а також про те, що Тернопільська психоневрологічна лікарня не має повноважень на проведення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки таким закладом є КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про безпідставну відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до наявного у матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. При цьому, змісту зафіксованого відеозаписом спілкування водія з поліцією вказує на те, що відмова ОСОБА_1 проходити медичний огляд була безумовною і не пов'язана ні з місцем розташування медичного закладу, ні з його найменуванням. Жодних заперечень саме щодо місця знаходження і найменування медичного закладу, в який його було направлено, ОСОБА_1 не висловлював. Свою відмову він неодноразово мотивував лише тим, що огляд бажає пройти саме на місці зупинки транспортного засобу, на що працівники поліції його повідомили що такої можливості пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу не передбачено, так як у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а не алкогольного. Після роз'яснення працівниками поліції, ОСОБА_1 висловив категоричну відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Твердження захисника про те, що згідно результату огляду на стан наркотичного сп'яніння у КНП «ТОМЦ СНЗ» ТОР, ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги у зв'язку з наступним.
Так, згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Тобто, ОСОБА_1 повинен був пройти медичний огляд у присутності поліцейського протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
У відповідності з п.22 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані докази, зокрема: виписки із медичної карти амбулаторного хворого №26 від 15 травня 2025 року; результат лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю №315 від 15 травня 2025 року; результат токсикологічного дослідження №464 від 15 травня 2025 року не виключають винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи і змісту оскарженого рішення видно, що в даному випадку суд першої інстанції розглянув справу та виніс обґрунтоване і вмотивоване рішення виключно на підставі тих доказів, які були направлені до суду управлінням поліції.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Г.І. залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя