Справа № 607/11302/25Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є.
Провадження № 33/817/392/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ст.122-4, 124 КУпАП
23 липня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Згідно постанови водій ОСОБА_1 16 травня 2025 року о 18 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Руська, 35, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI IONIQ» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкості руху аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході справа-наліво відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та було пошкоджено майно ОСОБА_2 . Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, водій ОСОБА_1 місце події залишив. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 2.10 (а), 18.4 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення та накласти на нього стягнення у виді штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої не в повній мірі врахував вимоги ст.33 КУпАП, а саме: характер вчинених правопорушень та їх наслідки, обставини справи, ступінь вини, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, майновий стан. При накладенні адміністративного стягнення просить суд врахувате те, що він повністю визнає свою вину та щиро розкаявся, із потерпілою примирився, позитивно характеризується за місцем проживання та є особою молодого віку. Звертає увагу суду на те, що наявність посвідчення водія дозволяє ОСОБА_1 виконувати суспільну корисну роботу, пов'язану з перевезенням вантажів та виконувати доставку товарів, а заробіток від трудової діяльності витрачається на утримання батьків та є єдиним джерелом доходу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Повстюк О.А., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, думку потерпілої ОСОБА_2 та її представника Самуляка М.Ю., які заперечили проти доводів апеляційної скарги і пояснили, що після події ДТП, з місця якої ОСОБА_1 втік, він не вибачився за вчинене і не відшкодував завдану шкоду, а тому примирення між ними не досягнуто, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 122-4 КупАП підтверджується даними, які містяться в: протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343148 та ЕПР1 №343154 від 27 травня 2025 року; довідці про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС «ІПНПУ» (ЖЄО) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області №22451 від 16 травня 2025 року; електронному рапорті - витязі із системи ІПНП від 16 травня 2025 року №22451; протоколі огляду місця події від 16 травня 2025 року та план-схемі місця ДТП; протоколі огляду від 16 травня 2025 року та таблицею ілюстрацій до нього; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 16 травня 2025 року; фотознімках одягу та взуття, які пошкоджені внаслідок ДТП; копії довідки КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» від 16 травня 2025 року.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зміни накладеного стягнення не є переконливими.
Згідно статті 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ст.124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Санкція ст.122-4 КупАП передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Встановлено, що при визначенні виду стягнення суд першої інстанції в повній мірі врахував наведені вимоги закону і мотивував застосування такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, зокрема, суд першої інстанції взяв до уваги характер вчинених правопорушень та їх наслідки, конкретні обставини справи, ступінь вини, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої не в повній мірі врахував вимоги ст.33 КУпАП суд апеляційної інстанції оцінює критично.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся є безпідставними, оскільки як видно зі змісту оскарженої постанови останній в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП не визнавав.
Доводи апелянта про примирення з потерпілою вона категорично заперечила під апеляційного розгляду і пояснила, що ніякого примирення між ними не досягнуто, ОСОБА_1 до засідання апеляційного суду перед нею не вибачився за вчинене і жодним чином не відшкодував завдану їй шкоду.
Доводи апелянта про позитивні характеристики за місцем проживання і навчання ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду щодо виду розміру накладеного стягнення.
Таким чином, в даному випадку відсутні законні підстави для зміни адміністративного стягнення і пом'якшення його виду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя