22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 460/2924/18
провадження № 61-9307ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Прийми Ірини Степанівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у справі за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
18 березня 2025 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року (провадження № 61-3480ск25) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
03 липня 2025 року через підсистему Електронний суд Яворівська
квартирно-експлуатаційна частина (району) подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року (провадження № 61-8452ск25) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Прийми І. С. на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до Верховного Суду через систему «Електронний суд» 21 липня 2025 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявник вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки вперше касаційна скарга подана в межах тридцяти денного строку з дня ухвалення постанови апеляційного суду, повторно касаційна скарга подана в межах розумного строку з дня повернення касаційної скарги на підставі ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, вважаю за можливе його поновити.
Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);
Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).
Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.
У касаційній скарзі заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме недослідження зібраних в справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Інших підстав касаційного оскарження судових рішень заявник не вказує.
Проте, наведеною заявником підставою касаційного оскарження може бути обґрунтована касаційна скарга лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Таких підстав заявником в касаційній скарзі не вказано.
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати її копії відповідно до кількості учасників справи або докази надсилання іншим учасникам справи.
Серед іншого, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить докази про сплату заявником 14 березня 2025 року судового збору у розмірі 2 819,20 грн.
Верховний Суд визнає, що судовий збір сплачено не повністю, з огляду, на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762,00 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Заявник оскаржує судове рішення апеляційної інстанції, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування свідоцтва.
Отже, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті в розмірі 5 638,40 грн (1 762,00 х 2 х 200 % х 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору)).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору підлягатиме застосуванню лише у випадку подання уточненої касаційної скарги через систему «Електронний суд» із доказами надсилання скарги з описом вкладення учасникам справи, які не мають обов'язку реєструвати електронний кабінет.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Клопотання представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Прийми Ірини Степанівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Яворівській квартирно-експлуатаційній частині (району) строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Касаційну скаргу представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Прийми Ірини Степанівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 11 серпня 2025 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара