24 липня 2025 року
м. Чернівці
справа №727/5690/21
провадження 822/610/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» ( далі- АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» для отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 27 жовтня 2016 року, за якою відповідачу надано кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту, на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом, в розмірі 44,40 % на рік на суму залишку кредиту.
Договір складався з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, у відповідача, станом на 29 березня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 29540 гривень 46 копійок, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 22925 гривень 65 копійок; за відсотками в розмірі 6614 гривень 81 копійок, які позивач просив суд стягнути з відповідача та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2025 року позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 22925 гривень 65 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22925 гривень 65 копійок. Відмовляючи у задоволення позову в частині стягнення відсотків за кредитом, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не підписував Умови та Правила надання банківських послуг, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до матеріалів справи витяг з Умов були надані відповідачу для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, що свідчить про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати відсотків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2025 року, в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не долучено до позовної заяви довідки про рух коштів по картковому рахунку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості, без його узгодження з іншою стороною, є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому є безпідставним посилання суду на відсутність заперечень відповідача ОСОБА_1 на спростування факту використання кредитних коштів зазначених в цьому розрахунку, як доказ його належності та допустимості.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
27 жовтня 2016 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами.
До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» ресурс: розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 29 березня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 29540 гривень 46 копійок, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 22925 гривень 65 копійок.; за відсотками в розмірі 6614 гривень 81 копійку.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов'язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов'язковим за таких обставин та за таких умов.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Так, позивач в позовній заяві зазначає про те, що 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку та саме за цим договором банк просить стягнути заборгованість.
Як на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 27 жовтня 2016 року банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, витяг до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та розрахунок заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не може вважатися належним чином укладенням договору про споживчий кредит, дотриманням його форми та погодження умов.
Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Тариф користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 жовтня 2016 року.
В матеріалах справи відсутні належні докази про укладення кредитного договору між сторонами, саме 27 жовтня 2016 року, із погодженням умов та правил надання кредитних коштів, тобто не доведено укладення договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість.
В свою чергу, Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, що підписана відповідачем 27 жовтня 2016 року, не містить інформації про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін. З цієї анкети-заяви не вбачається, що на її підставі відповідачу відкрито рахунок. Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня виписка по картці на ім'я ОСОБА_1 з інформацією щодо встановлення відповідних лімітів.
Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, -із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 27 жовтня 2016 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги банку є недоведеними, оскільки банком не доведено існування між сторонами кредитних правовідносин за договором від 27 жовтня 2016 року на умовах, зазначених у позові, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції на вищевказане уваги не зверну, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22925 гривень 65 коп.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому йог слід скасувати та відмовити у задоволення позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 2114 гривень 10 копійок, що підтверджується квитанцією.
Отже, з АТ «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2114 гривень 10 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22925 гривень 65 копійок відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 2114 гривень 10 коп в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна