справа № 570/4554/23
провадження № 2/570/58/2025
24 липня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
його представника адвоката Троцюка О.С.,
представника відповідача адвоката Окунєва І.С.,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів представника відповідача адвоката Ігоря Окунєва в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" про встановлення факту перебування у трудових відносинах,
покликаючись на невиплату в повному обсязі заробітньої плати та встановлення загального страхового стажу трудової діальності, позивач у поданій до суду 23 серпня 2023 року позовній заяві просить встановити факт перебування у трудових відносинах з 02 січня 2019 року по 31 травня 2022 року.
26 вересня 2023 року директор ТОВ "КЛМЗ" Панчук С.В. подав відзив, у якому просив відмовити у позові у зв'язку з необгрунтованістю та недоведеністю. Стверджує, що у ТОВ "Квасилівський ливарно-механічний завод" відсутні будь-які документи щодо виникнення трудових правовідносин із позивачем. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу, надавав ТОВ "КЛМЗ" трудову книжки та інші документи, отримував наказ про прийняття на роботу, укладав з ТОВ "КЛМЗ" трудовий договір. Вказує, що за наслідками розгляду матеріалів справи не встановлено виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього Трудового розпорядку відповілача, забезпечення останнім робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота на підприємстві. Вважає, що копія довідки, яка є додатком №3 до позовної заяви, є підробленою, оскільки не видавалась позивачу директором, а тому не може посвідчувати факт працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Квасилівськи ливарно-механічний завод». З копії цієї довідки вбачаються ознаки її виготовленн шляхом монтажу, зокрема прізвище, ім?я, по батькові позивача вписані в надрукований текст довідки одним почерком та одним писальним приладом, дата - іншим почерком та іншим писальним приладом. Звертає увагу суду, що копії журналів прийому-здачі чергувань та видачі ключів у ТОВ "КЛМЗ" в діяльності останнього не створювалися, а тому не мають ніякого відношення до діяльності заводу. Щодо перерахування ОСОБА_2 грошових коштів на картку позивача у сумі 8 000 грн., то ці гроші позичав ОСОБА_2 як фізична особа на невизначений строк після початку повномасштабної агресії рф проти України.
06 жовтня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, вважає, що ним подані належні та допустимі докази, що підтверджують факт трудових відносин з ТОВ "КЛМЗ" на посаді охоронника з 02 січня 2019 року по 31 травня 2022 року. Вказує, що довідка ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» від 17.03.2020 надана йому адміністрацією заводу під час введення карантину у зв?язку з поширенням інфекційної хвороби COVID-19, має всі необхідні реквізити заводу, відтиск печатки, підпис із зазначенням прізвища директора заводу, а тому немає сумнівів у її достовірності. Щодо журналів прийому-здачі чергувань та видачі ключів, копії яких подані разом з позовною заявою, то вони створені для зручності виконання трудових функцій найманими працівниками - охоронниками з обліку матеріальних цінностей, отримання і видачі ключів від приміщень. Стверджує, що ведення таких журналів фактично схвалене адміністрацією та працівниками заводу, які мали відношення до приміщень заводу та залишали ключі в приміщенні охорони, що підтверджується підписами працівників у даних журналах та мають відношення до діяльності ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод». Також відповідач не довів факт укладення договору позики з позивачем.
23 жовтня 2023 року директор ТОВ "КЛМЗ" Панчук С.В. подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів прийняття його на роботу охоронником у ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» 02.01.2019, виконання обов?язків охоронника та нарахування йому заробітної плати в період з 02.01.2019 по 31.05.2022 включно.
У поданих 16 лютого 2024 року письмових поясненнях директор ТОВ "КЛМЗ" ОСОБА_2 вказує, що в період з 20.11.2023 по 21.11.2023 головними державними інспекторами з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Удовиченком В.Г. та Савчуком Ю.М. проведений захід державного контролю (перевірку) ТОВ "КЛМЗ", за результатами якої складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП, щодо ОСОБА_2 . Звертає увагу суду, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрите за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У суді позивач позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах.
По суті спору показав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02 січня 2019 року, працював добу через дві разом з іншими охоронцями. Спочатку заробітна плата виплачувалася вчасно, а потім почалися затримки і він вирішив звільнитися. Оскільки заборгованість йому при звільненні не погасили, він став звертатися у відповідні строуктури і дізнався, що він не рахувався на заводі.
Наданий цивільно-правовий договір він не підписував, а вказані дані його паспорту не відповідали дійсності, оскільки на той час у нього вже була ID картка, крім того, керівництво відповідача при перевірці підтвердило в своїх поясненнях, що цивільно-правові договори на підприємстві не укладалися.
Вважає, що встановлення факту перебування у трудових відносинах з відповідачем необхідне йому для зарахування страхового стажу та отримання заборгованості по заробітній платі. Про порушення свого права він дізнався в 2022 році, коли відповідач не відреагував на його заяву про повний розрахунок при звільненні, звертався в контролюючі структури, а потім і до суду, тому вважає, що не пропустив строк звернення до суду.
Представник позивача, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, стверджує, що відповідач фактично допустив позивача до роботи охоронцем, тому саме на ньому лежить обов'язок оформлення документів про працевлаштування.
Відмова відповідача від оплати експертизи свідчить про визнання ним факту, що довідка справжня, а не підроблена, як безпідставно стверджував у клопотанні про призначення експертизи.
Відмова у позові в порядку КАС жодним чином не стверджує будь-які преюдиційні обставини для сторін, про що вказав і ВС у своїй постанові про відмову у відкритті касаційного провпадження.
Представник відповідача позов не визнав згідно з відзивом. Пояснив, що позивач співпрацював з відповідачем по цивільно-правовій угоді, а видана довідка неправильна, що встановив інший суд, висновки якого є преюдиційними, оскільки позивач був третьою особою у справі. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду.
Суд встановив такі обставини.
З 02 січня 2019 року до 31 травня 2022 року позивач перебував у відносинах з ТОВ "Квасилівський ливарно-механічний завод", що не заперечується сторонами. Разом з тим, позивач вважає ці відносини трудовими, а відповідач - цивільно-правовими.
09 жовтня 2023 року позивач звернувся до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливих порушень законодавства про працю посадовими особами ТОВ "Квасилівський ливарно-механічний завод".
Згідно з листом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3.3/1107-ЗВ-23 від 23.11.2023 під час проведення позапланового державного контролю у формі перевірки встановлено, що у ТОВ "КЛМЗ" мало місце порушення вимог ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 К3пП України, що полягає у допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці складено акт перевірки, директору ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» вручено припис про усунення виявлених порушень №ЗХ/РВ/34982/132/П.
У пояснювальній записці, яку надав в.о.директора ТОВ "КЛМЗ" Пірог В.В. зазначено, що у період з 01.01.2019 по 31.12.2022 у ТОВ "КЛМЗ" працювали начальник охорони ОСОБА_3 , охоронники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Графіки чергування та журнали прийому-передачі чергувань охоронців за період 2019-2022 року відсутні.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили показання позивача про те, що працювали разом у відповідача охоронцями - одна доба через дві, що фіксували у спеціальному журналі, який перевіряв керівник, зокрема, Бахор.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/РВ/34982/132/П/ПТ від 30.11.2023 ОСОБА_2 , керівник ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод», 21 листопада 2023 року по вул.Б.Хмельницького в селищі Квасилів Рівненського району допустив порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.41 КУпАП.
16 січня 2024 року постановою Рівненського районного суду Рівненської області, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрите за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення /справа №570/6330/23/.
23 жовтня 2023 року за клопотанням сторони відповідача призначена судова комплексна почеркознавча експертиза та технічна експертиза документу, провадження по справі зупинене.
04 квітня 2024 року надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв'язку з незабезпеченням виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи /п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень/.
24 жовтня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису /справа №460/28161/23/.
08 травня 2025 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасоване рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №460/28161/23. Визнано протиправним та скасовано припис Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132/П.
Суд застосував такі норми права.
Ст.43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором /ч.1 ст.901 ЦК України/. Згідно зі ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.
Щодо різниці між цивільними та трудовими відносинами
Як виснував Верховний Суд у постанові від 10 травня 2022 року (справа №182/3449/19) основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Однією з ознак трудових відносин є періодичність (два і більше разів) надання особі винагороди у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану в інтересах іншої особи. Тобто оплата здійснюється не одноразово при отриманні кінцевого індивідуально-визначеного результату, а носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції.
Щодо ефективного способу захисту порушеного права
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.1,3 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч.2 цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Ст.5 ЦПК України передбачає способи захисту, які застосовуються судом, а саме, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (п.118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18(914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний спосіб захисту права повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права; 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим); 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії; 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Одне право має захищатися одним позовом.
Суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв'язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред'явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.
Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення.
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц).
Також спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги не призведе до повного захисту прав позивача, який буде змушений ініціювати новий судовий процес з метою одержати судове рішення. Зазначений підхід не відповідає принципу процесуальної економії. Враховуючи, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1,2 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати не підлягають відшкодуванню.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" про встановлення факту перебування у трудових відносинах.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод", ЄДРПОУ: 38623245, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького,19с-ще.Квасилів Рівненського району Рівненської області.
Суддя: Кушнір Н.В.