с-ще Новомиколаївка
Іменем України
24 липня 2025 року Справа № 322/55/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисниці ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, не одруженого, з середньою освітою, проходив військову службу на посаді сапера 3-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вирком Фрунзенського (нині Немишлянського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 за ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, вироком Жовтневого (нині Новобаварського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 за ч.4 ст.186, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.1 ст.357, ч.1 ст.361 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді сапера 3-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22.10.2023, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
У судовому засіданні ОСОБА_4 після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні та обставини, викладені в обвинувальному акті.
З огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечували. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз'яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
В судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю і показав, що добровольцем вступив на військову службу. Спочатку проходив службу на Харківщині, був інструктором саперної справи, в подальшому продовжив службу у Запорізькій області. В грудні 2023 року в складі групи з 23 чоловік, вийшов на бойове завдання. Під час виконання даного завдання загинуло 20 бійців. Він і ще двоє побратимів змогли відступити після чого він повернувся у розташування звідки самовільно на власному автомобілі покинув підрозділ у якому проходив службу направившись до місця свого постійного проживання. Наміру повернутися на службу не мав. Каявся у вчиненому, просив залишити покарання, яке призначено попереднім вироком і яке він вже фактично відбуває.
Також судом досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченого і судові рішення щодо попередніх судимостей ОСОБА_4 .
Дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому обвинувачення - а саме дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.408 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є його щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.
При визначенні міри покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше судимим, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, зі слів має на утриманні малолітню дитину, за місцем служби характеризується негативно, наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання і відсутність обставин, що його обтяжують. Враховуючи вказане, суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає необхідним визначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ч.4 ст.408 КК України, оскільки таке покарання, на переконання суду, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім цього встановлено, що ОСОБА_4 наразі відбуває покарання призначене йому вироком Жовтневого (нині Новобаварського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024, який разом з вироком Фрунзенського (нині Немишлянського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 був приведений у відповідність до чинного законодавства ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2025.
Дезертирство вчинено ОСОБА_4 до постановлення згаданих вироків, отже у даному випадку, відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся, процесуальні витрати і речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 373 - 376, 393 - 395, 532 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироками Фрунзенського (нині Немишлянського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 і Жовтневого (нині Новобаварського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 приведеними у відповідність до чинного законодавства ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2025, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання відраховувати з дня набрання законної сили цього вироку.
Зарахувати в строк відбування ОСОБА_4 покарання за цим вироком, строк відбування ним покарання з 02.12.2024 за вироком Жовтневого (нині Новобаварського) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 (ЄУ №639/3421/24), а також строк його попереднього ув'язнення (в рамках кримінального провадження ЄУ №639/3421/24) за період з 11.05.2024 по 02.12.2024, з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі і строк його цілодобового домашнього арешту за період з 30.04.2024 по 10.05.2024 з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення (відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2025).
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, направити обвинуваченому, органу виконання покарання і захисниці.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з урахуванням обмежень визначених ч.2 ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1