Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/2523/25
Провадження № 1-кп/644/569/25
22.07.2025
22 липня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62024170020012087 від 30.12.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 10 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 , обіймаючи посаду гранатометника в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України, діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно та протиправно заподіяв смерть іншій людині при наступних обставинах.
В ніч з 29.12.2024 на 30.12.2024 приблизно о 01 годині 00 хвилин, більш точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_6 перебував разом із іншим військовослужбовцем вказаної військової частини ОСОБА_8 в районі тимчасового місця дислокації підрозділу у будинку АДРЕСА_2 , де після вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_8 сталася сварка через раптово виниклі неприязні відносини, під час якої у обвинуваченого ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 шляхом використання автомату АК-74.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_8 та бажаючи діяти саме таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, взяв у руки автомат АК-74, пристебнув до нього магазин з патронами, привів зброю в бойову готовність та, націливши на ОСОБА_8 , натиснув на спусковий гачок, здійснивши множинні постріли в напрямку ОСОБА_8 , чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді: вхідної вогнепальної рани на передній поверхні грудної клітини справа, проникаюча в грудну порожнину з ушкодженнями правого шлуночка серця; вхідної вогнепальної рани на передній поверхні грудної клітини зліва, проникаюча в грудну порожнину з ушкодженням лівої легені; вхідної вогнепальної рани на передній черевній стінці зліва, проникаючої в черевну порожнину з ушкодженням петель тонкого і товстого кишечника; наскрізне вогнепальне кульове поранення лівого плеча з ушкодженням м'язів і багато-уламковим переломом лівої плечової кістки. Причиною смерті ОСОБА_8 стала поєднана травма тулубу і кінцівки: вогнепальні проникаючи сліпі кульові поранення грудної клітки з ушкодженням правого шлуночка серця і лівої легені, вогнепальне проникаюче сліпе кульове поранення черевної стінки з ушкодженням петель тонкого і товстого кишечника, вогнепальне наскрізне кульове поранення лівого плеча з ушкодженням м'язів і багато-уламковим переломом лівої плечової кістки. По ступеню тяжкості дані ушкодження, як відокремлено, так і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, визнав повністю, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що будучи на посаді гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 10 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення, в ніч з 29.12.2024 на 30.12.2024 він перебував разом із іншим військовослужбовцем вказаної військової частини ОСОБА_8 в районі тимчасового місця дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , де після вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_8 почалась сварка через особисті неприязні відносини, в ході якої він взяв у руки автомат АК-74 та, націливши на ОСОБА_8 , натиснув на спусковий гачок, здійснивши множинні постріли в напрямку ОСОБА_8 . Не заперечував той факт, що саме внаслідок його протиправних дій ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження, зазначені в обвинувальному акті, які стали причиною смерті останнього. Про вчинене шкодує, щиро кається, засуджує свої дії, вибачився перед потерпілою ОСОБА_4 та бажає продовжувати нести військовий обов'язок. При цьому, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями, та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнав частково - має намір сплачувати потерпілій в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок його дій, грошові кошти в розмірі 500 000 грн. В задоволенні решти позову просив відмовити за безпідставністю вимог. При вирішенні цивільного позову просив суд взяти до уваги, що конфлікт спровокував саме ОСОБА_8 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що дії обвинуваченого призвели до загибелі дуже позитивної людини, якою був її чоловік ОСОБА_8 , жодне покарання не поверне його життя, а нині вона залишилась без чоловіка, а її малолітня донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - без батька. Не вірить твердженням обвинуваченого про те, що конфлікт, який стався між ним та ОСОБА_8 та мав наслідком смерть останнього, нібито був спровокований її загиблим чоловіком. Покарання просить призначити на розсуд суду, згодна з тим, щоб обвинувачений продовжив нести військовий обов'язок. Не заперечує проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, зазначивши, що положення та наслідки судового розгляду у вказаному порядку розуміє. Наполягає на задоволенні заявленого нею цивільного позову та просить стягнути на її користь з обвинуваченого 32 103,47 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 000, 00 гривень - моральної шкоди; крім того просить стягувати з ОСОБА_6 на її користь щомісячно 1/3 частину від середньомісячного заробітку (доходу) загиблого чоловіка на її утримання до досягнення дитиною трьох років; стягувати з ОСОБА_6 на її користь щомісячно 1/3 частину від середньомісячного заробітку (доходу) загиблого чоловіка на утримання дитини до досягнення нею повноліття.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч.1 ст.115 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, кається у скоєному, і судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які також не оспорюють фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин, не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України .
З урахуванням викладеного вище, висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України знайшло своє підтвердження, суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення (злочину) мала місце, вина обвинуваченого доведена перед судом поза розумним сумнівом, а вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Вивченням даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він був призваний з лютого 2023 року на військову службу під час мобілізації у воєнний стан на особливий період; віє є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, обіймає посаду гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 10 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення, є учасником бойових дій, мав бойові поранення, наказом командувача Національної гвардії України від 20.10.2023 був нагороджений відзнакою «За доблесну службу»; має зареєстроване місце проживання на території України, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у фактичному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, суд також бере до уваги те, що ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, частково визнав цивільний позов потерпілої та попросив вибачення в неї.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Обираючи ОСОБА_10 вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів, повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину відповідно до ст.12 КК України, спрямоване проти життя та здоров'я особи.
Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони захисту: захисника та обвинуваченого, сторони обвинувачення- прокурора, та позицію потерпілої, обставини вчиненого кримінального правопорушення та наслідки, які настали в результаті його неправомірних дій, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого; те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення має підвищену суспільну небезпеку, предметом яких є життя та здоров'я особи, характер вчиненого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк та в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
Цивільний позов ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи із вищенаведених висновків про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також із наступних мотивів.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до змісту ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 9 і п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (Постанова КЦС ВС від 23.06.2022 у справі №607/4341/20).
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій , суд враховує, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 злочину за ч. 1 ст. 115 КК України загинув чоловік ОСОБА_4 , які є потерпілою у кримінальному провадженні, та батько її дитини, через що потерпіла зазнала сильних душевних страждань та переживань, змушена змінити свій звичний уклад життя, а також, жодна майнова компенсація не в змозі відновити попередній стан, який існував до вчинення злочину.
Суд погоджується з доводами цивільного позивача ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, та її представника, що протиправна винна поведінка обвинуваченого (цивільного відповідача) перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з їх душевними стражданнями, істотними негативними змінами в житті потеплілої, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою, а також враховує положення ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1168, 1177 ЦК України, приймає до уваги часткове визнання позову обвинуваченим, його майновий стан, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає, що моральне відшкодування слід визначити в сумі 1 000 000 грн, яка підлягає відшкодуванню (компенсації) обвинуваченим ОСОБА_6 .
На відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 32103,47 грн, яка фактично є витратами на поминальні обіди, проведені 04.01.2025 та 06.02.2025 (згідно наданих чеків).
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
У свої практиці Верховний Суд неодноразово зауважував, що під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов ( Постанова КЦС ВС від 02.11.2021 у справі № 409/656/19). При цьому проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не входять до переліку необхідних витрата на поховання, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню згідно з вимогами закону ( Постанова КЦС ВС від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц).
Відтак цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 32103,47 грн задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню цивільний позов в частині вимог про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої щомісячно 1/3 частини від середньомісячного заробітку (доходу) загиблого чоловіка, оскільки цивільним позивачем не доведено розмір відшкодування шкоди згідно до ст.1200 ЦК України, яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому суд вважає доцільним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.01.2025 на речові докази по справі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з 30.12.2024 зарахувавши йому у відбуття покарання час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Початок строку покарання рахувати з дати затримання ОСОБА_6 - з 30.12.2024, зарахувавши йому у відбуття покарання час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судово-балістичних експертиз СЕ-19/121-25/257-БЛ від 06.02.2025 , СЕ-19/121-25/262-БЛ від 07.01.2025, СЕ-19/121-25/261-БЛ від 07.01.2025, СЕ-19/121-25/256-БЛ від 10.01.2025, СЕ-19/121-25/260-БЛ від 07.01.2025, СЕ-19/121-25/2 59-БЛ від 07.01.2025, СЕ-19/121-25/258-БЛ від 07.01.2025, СЕ-19/121-25/456-БЛ від 08.01.2025 у загальній сумі 26 264 гривень 70 копійок на користь держави .
Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судових вибухово-технічних експертиз СЕ-19/121-25/3125-ФХВР від 11.02.2025 та СЕ-19/121-25/3126-ФХВР від 11.02.2025 у загальній сумі 6367 гривень 20 копійок на користь держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.01.2025 на речові докази по справі, а саме на майно, вилучене під час огляду місця події від 30.12.2024, у період з 09:00 по 16:00, за адресою: буд. АДРЕСА_2 .
Речові докази, які знаходяться в камері зберігання ТУ ДБР у м. Полтаві Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові), а саме: паперовий конверт б/н зі змивом РБК; спеціальний експертний пакет №WAR 1172981; спеціальний експертний пакет №WAR 1363442; спеціальний експертний пакет №WAR 1172982; спеціальний експертний пакет №WAR 1180826; паперовий конверт коричневого кольору зі змивами з автоматів у кількості 24 штук - після набрання вироком законної сили - знищити; паперовий конверт коричневого кольору з магазином; паперовий конверт коричневого кольору з 26 патронами з магазину автомата AK-74 №5940221; паперовий конверт коричневого кольору з 10 патронами; паперовий конверт коричневого кольору з 5 патронами ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_2 з магазином; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_3 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_4 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_5 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_6 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_7 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_8 ; картонний коробок з автоматом АК-74 № НОМЕР_9 ; картонний коробок з магазинами від автоматів АК-74 у кількості 30 штук, після набрання вироком законної сили передати Національній гвардії України.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілій її представнику.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1