Справа №348/1633/25
Провадження № 2/348/1089/25
23 липня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, представник позивача - адвокат Зварищук Василь Васильович,-
встановив :
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зварищук В.В., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 06 серпня 2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем. Позивач ОСОБА_1 працює, однак не в змозі в повному обсязі забезпечувати сама всім необхідним спільних з позивачем двох неповнолітніх дітей, у зв'язку з цим зазнає матеріальні труднощі із-за часткової та не регулярної матеріальної допомоги відповідача. Відповідач ОСОБА_2 має стабільний дохід, оскільки працює у НГВУ «Надвірнанафтогаз» на посаді оператора дослідження свердловин, з чого одержує значні доходи, однак на утримання двох неповнолітніх дітей виділяє періодично і не в повній мірі грошові кошти. Відповідач працездатний, на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків немає, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяють сплачувати аліменти у такому розмірі.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дітьми повноліття та судові витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зварищук В.В. в судове засідання не з'явилися, позивач подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнав повністю, не заперечував щодо їх задоволення, розгляд справи просив проводити без його присутності.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 06.08.2016 року сторони уклали шлюб у Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області, актовий запис № 176 (а.с.7).
За час спільного проживання у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтвах про народження яких відповідач зазначений батьком (а.с.5-6).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1Б/358 від 17.06.2025 та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 23.06.2025 року малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом з позивачем в АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Відповідно до довідки про доходи позивач ОСОБА_1 працює продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_5 . Загальна сума її доходу за період з грудня 2024 по травень 2025 року становить 23 909,22 грн. (а.с.10).
Позивач самостійно несе усі обов'язки щодо утримання та виховання неповнолітніх дітей. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач надавав допомогу на утримання дітей, однак, нерегулярно та сумами, розмір яких неможливо передбачити.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на нього покладено однаковий з позивачем ОСОБА_1 обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Судом встановлено, що діти проживають з матір'ю, а отже на неї покладено більше турбот щодо утримання дітей.
Судом також враховано, що відповідач позовні вимоги визнав, він є здоровий, працездатний, офіційно працює у НГВУ «Надвірнанафтогаз» на посаді оператора дослідження свердловин, інших утриманців та непрацездатних батьків на утриманні не має. З урахуванням викладеного вище, враховуючи безспірність заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, що відповідатиме вимогам закону та інтересам неповнолітніх дітей.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача, однак з урахуванням того, що відповідач визнав позовні вимоги, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з нього підлягає стягненню в дохід держави 50 відсотків судового збору, який мав бути сплачений при поданні позову, тобто 605, 60 грн., інша частина судового збору компенсується за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. позивач надала суду: ордер від 18.06.2025 року, договір про надання правничої допомоги № 19/25 від 10.06.2025, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Зварищуком В.В., квитанцію серії АЕ № 000368 від 18.06.2025 про сплату 2000,00 грн. адвокату Зварищуку В.В. (а.с. 5, 17-19).
Оскільки позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.141, 180 - 183,191,192 Сімейного Кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Зварищук Василь Васильович, адреса місця знаходження: 78400, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. К.Ольги,2.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Т.А. Бурдун